Рішення № 54004696, 27.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/26010/15

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»доПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»проздійснення відшкодування шкоди в порядку регресу 1 277,28грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Жигальська Ю.Ю. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про здійснення відшкодування шкоди в порядку регресу 1 277,28грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02 від 03.01.2014р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі №910/26010/15 та призначено її до розгляду на 30.10.2015 р.

20.10.2015р. від Моторно (транспортне) бюро України через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом документи.

26.10.2015р. через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 05.10.2015р. документи по справі.

30.10.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх запeрeчeнь, посилався на незастосування позивачем при розрахунку суми відшкодування коефіценту фізичного зносу автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, який за твердженням відповідача дорівнює 30,3%, а тому відшкодуванню підлягала сума 5 074,96 грн., яку останній сплатив в повному обсязі та в установлений строк. Отже, за твeрджeнями відповідача, права позивача ним нe порушено.

Представник позивача в судове засідання 30.10.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 30.10.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження відклав розгляд справи на 27.11.2015р.

Представник позивача в судове засідання 27.11.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.11.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвал суду від 05.10.2015р та від 30.10.2015р., які були надіслані за належною адресою відповідача, а також повідомленнями про вручення поштового відправлень №0103035343290 (0103318326316), №0103036500925 (0103318318313), згідно яких ухвала суду від 05.10.2015 р. була отримана відповідачем 12.10.2015р., від 30.10.2015р. - 05.11.2015р. відповідно.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 р. між позивачем, як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.

29.06.2014 р. о 20 год. 10 хв. на проспекті Г.Сталінграду - Московський в м. Київ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілем марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобілем марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_3, а саме: ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_3, який у свою чергу зіткнувся з автомобілем марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9405547 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.07.2014р. у справі №705/9399/14-п встановлено порушення ОСОБА_3, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

03.07.2014р. страхувальник ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02 від 03.01.2014р. Того ж дня позивачем було складено протокол огляду ТЗ.

Згідно рахунку №06487 від 03.10.2014р. виставленого володільцю застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 6 352,24 грн.

04.02.2014р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 було складено звіт про вартість колісного транспортного засобу №15/1/43/618031, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 6 710,09 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт №4711-02, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 6 352,24 грн.

На підставі складеного страхового акту №4711-02 від 03.12.2014р. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО», виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02 від 03.01.2014р., перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 6 352,24 грн. на рахунок ТОВ «Автоальянс Київ», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №13780 від 03.12.2014р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Із наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №905547, вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Договором (поліс №АІ/2106737) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №130 від 16.01.2015р. відповідно до якої просив здійснити відшкодування збитків в сумі 6 352,24 грн.

Відповідач у відповіді на претензію вих.№1029-Ув від 21.05.2015р. здійснив перерахунок матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, та за результатами розгляду вимоги перерахував відшкодування на рахунок позивача в розмірі 5 074,96 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач наполягає незастосування позивачем при розрахунку суми відшкодування коефіценту фізичного зносу автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1, який за твердженням відповідача дорівнює 30,3%, а тому відшкодуванню підлягала сума 5 074,96 грн., яку останній сплатив в повному обсязі та в установлений строк. Отже, за доводами відповідача права позивача не порушені. Суд відхиляє такі пояснення відповідача зважаючи на таке.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до п.16.13 договору страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02 від 03.01.2014р. розрахунок суми страхового відшкодування проводиться на підставі документу, визначеного як підстава для розрахунку страхового відшкодування без урахування амортизаційного зносу, з урахуванням умов цього договору.

Судом також враховано, що, відповідно до звіту про вартість колісного транспортного засобу №15/1/43/618031 від 04.02.2014р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 6 710,09 грн.

Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом про вартість колісного транспортного засобу №15/1/43/618031 від 04.02.2014р., рахунком № 06487 від 03.10.2014р., страховим актом № 4711-02 по договору страхування та платіжним дорученням № 13780 від 03.12.2014р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена матеріалами справи.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 6 352,24 грн., оскільки франшиза за полісом №АІ/2106737 дорівнює 0,00 грн.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №130 від 16.01.2015р. на суму 6 352,24 грн.

Як було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту №1079869-02-10-02 від 03.01.2014р. в сумі 5 074,96 грн., тоді як належало перерахувати 6 352,24 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 1 277,28 грн.

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 1 277,28 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Отже, згідно ст.27 Закону України "Про страхування" та ч.1 ст.1191 ЦК України, які регулюють регресні відносини, що є відмінними від відносин страховика та страхувальника під час сплати страхового відшкодування, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту фізичного зносу.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії №АІ/2106737 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0,00), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1 277,28грн., у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.38-Б; ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (03680, м.Київ, вул.Казимира Малевича,31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 1 277,28 грн. та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.12.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко