Ухвала суду № 54004626, 30.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1405/14 Провадження № 22-ц/795/2069/2015 Головуючий у I інстанції Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Губар В.С.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, третя особа комунальне підприємство «Деснянське»,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1896 грн. 75 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 2478 грн. 20 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що в акті про залиття квартири від 25 липня 2013 року, складеного комісією дільниці з обслуговування житлового фонду №2 КП «Деснянське» та за результатами судової будівельно-технічної експертизи причину залиття квартири №99 по вул. Савчука в м. Чернігові встановити неможливо, тобто відсутній причинно-наслідковий звязок затоплення квартири позивача з її вини, оскільки таке затоплення могло відбутися з іншої квартири, або із-за несправності комунікацій, які не є власністю відповідача.

Апелянт категорично заперечує проти того, що вона не надала можливості експерту обстежити квартиру та всі інженерні мережі, оскільки в туалеті та ванній кімнаті наявні технологічні отвори, які дозволяють візуально оглянути всі інженерні мережі на предмет наявності можливих слідів витікань, які не були виявлені, та не було жодного зобовязуючого документу розбирати стіну із гіпсокартону, що потребує фінансових витрат.

Апелянт вважає, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджували його душевні страждання, відсутній причинний звязок між порушенням належного рівня проживання ОСОБА_1 у квартирі та діями відповідачки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які просили відхилити апеляційну скаргу та залишити в силі рішення суду першої інстанції, представника відповідача ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачки, а тому відповідно вимог ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України остання повинна відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного заонодавства.

Судом по справі встановлено, що 25 липня 2013 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 (а.с.10-11).

ОСОБА_4 зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.23).

Факт залиття квартири позивача зафіксовано актом про залиття від 25 липня 2013 року, складеним комісією у складі працівників дільниці з обслуговування житлового фонду №2 КП «Деснянське» Чернігівської міської ради та підписаним ними, у якому зазначено, що під час обстеження квартири АДРЕСА_3 було виявлено у ванній кімнаті вологу пляму площею 0,5 кв.м., у туалеті на стелі вологу пляму площею до 0,5 кв.м., на стіні площею до 1 кв.м., відклеїлися шпалери на стіні площею до 2 кв.м. Під час обстеження квартири АДРЕСА_4, власником якої є ОСОБА_4, було встановлено, що залиття нижчерозташованої квартири №99 відбувається з її квартири, але достеменно встановити причину залиття неможливо, так як в квартирі №103 немає доступу до труб системи водопостачанння та дововідведення (труби зашиті гіпсокартоном та обкладені плиткою). Даний акт складений в присутності мешканців квартири №№ 103, 99 ОСОБА_4, ОСОБА_1, причина затоплення зазначена «встановити неможливо». Згідно запису на акті - ОСОБА_4 відмовилися підписати даний акт (а.с.6).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №2137/14-24, складеним 17 вересня 2014 року експертом Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що ознак порушення герметичної системи, які виражаються у вільних витоках води із деформованих трубопроводів, арматури, зєднань, ознак проведеного ремонту систем, які виражаються у порушенні цілісності фарбувального шару на трубопроводах та запірної арматурі, наявності хомутів тощо при візуальному обстеженні не виявлено, а також враховуючи факт, що труби та стояк, в квартирі АДРЕСА_5, зашиті гіпсокартоном та облицьовані плиткою (відсутній вільний доступ), визначити причину залиття нижче розташованої квартири №99 по вул. Савчука в м. Чернігові, не видається можливим.

Згідно вказаного висновку вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень внаслідок залиття, яке відбулося в квартирі АДРЕСА_6 з урахуванням фізичного зносу матеріальних ресурсів складає 1896 грн. 75 коп. (а.с.65-74).

Частина 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

У судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_5 надала пояснення по висновку судової будівельно-технічної експертизи №2137/14-24, зазначивши, що при обстеженні квартири відповідачки ОСОБА_4, останньою не було надано доступу, в туалеті всі труби і стояк зашиті, є доступ тільки через невелике віконце, що не дозволяє встановити причини залиття, ОСОБА_4 відмовилася здійснити демонтаж кахельної плитки та обшивки гіпсокартоном.

Експерт пояснила, що зважаючи на місцерозташування квартири позивача, причиною залиття може бути квартира зверху, чи тріщина у самому стояку між перекриттям, проте це можливо встановити тільки у разі надання їй доступу до стояку, який розміщений в квартирі ОСОБА_4 Явна причина залиття квартири позивача зверху.

Враховуючи, що відповідачкою ОСОБА_4 не спростована презумпція її вини у заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_1, оскільки матеріалами справи підтверджено факт залиття нижчерозташованої квартири №99 з вищерозташованої квартири № 103, районний суд обґрунтовано керувався положеннями ст.ст. 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України та задовольнив позов.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів наявності її вини у залитті квартири позивача не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що актом про залиття від 25 липня 2013 року та висновком судової будівельно-технічної експертизи №2137/14-24 достовірно встановлено, що 25 липня 2013 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3, власником якої є позивач, а затоплення відбулося із вищерозташованої квартири зверху №103, у якій мешкає відповідачка.

Відтак, ОСОБА_4 не доведено, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок залиття квартири, заподіяна не з її вини.

Доводи апелянта про недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди є хибними, оскільки у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст.23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана пошкодженням його майна, у результаті залиття квартири з вини відповідача. Визначаючи розмір матеріальної шкоди районний суд вірно врахував характер та тривалість душевних страждань позивача, що спричинило порушення належного рівня проживання у квартирі та засади розумності і справедливості.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, ухваленого в межах заявлених вимог на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, яким судом було надано оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, про що з дотримання положень ст. 213 ЦПК України було зазначено в рішенні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: