Постанова № 54003954, 25.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р.Справа № 914/2551/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т. Б.,

ОСОБА_1

при секретарі Фіна Н.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 14.07.2015 року)

від відповідача - ОСОБА_3-О. І. (довіреність від 23.02.2015 року)

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз

на рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року, суддя Крупник Р.В., у справі № 914/2551/15

за позовом:Державного підприємства 38 Відділ інженерно-технічних частин, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ;до відповідача:Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз, м. Львів;простягнення 222568,53 грн. боргу,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року в справі №914/2551/15 зменшені позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз на користь Державного підприємства 38 Відділ інженерно-технічних частин 222568,53 грн. боргу та 4451,37 грн. судового збору.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволені, оскільки відповідач не здійснив оплату за отримані послуги в строки передбачений договором.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року в справі №914/2551/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач вказує, що господарським судом Львівської області було відмовлено в клопотанні про залучення Державної фінансової інспекції у Львівській області в якості третьої особи, що призвело до неповного зясування всіх обставин справи та винесення незаконного рішення.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, позивач заперечив проти її задоволення просив рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року в справі №914/2551/15 залишити без змін з підстав того, що судом першої інстанції всебічно та в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛНАФТА - без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами, в 2013 році Філією УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз проведено державну закупівлю відкриті торги Послуги, повязані з особистою безпекою (охорона обєктів та особливо важливих обєктів МГ УМГ Львівтрансгаз) код ДК 016-2010 80.10.1.

12.08.2013р. у Віснику держзакупівель та на веб-порталі Уповноваженого органу, на якому розміщується інформація про закупівлю (www.tender.me.gov.ua) було розміщене оголошення №158272, ВДЗ №63 (806) від 12.08.2013р. про проведення відкритих торгів. Предмет закупівлі поділено на 21 лот.

28.10.2013р. у Віснику держзакупівель та на веб-порталі Уповноваженого органу, на якому розміщується інформація про закупівлю було розміщене оголошення №188758, ВДЗ №85 (828) від 28.10.2013р. та оприлюднено повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції. Згідно даного акцепту ДП 38 Відділ інженерно-технічних частин визнано переможцем лотів № 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 20, 21.

В подальшому, а саме 20.11.2013р. між сторонами укладено ряд Договір про закупівлю послуг повязаних з особистою безпекою (послуг з охорони обєктів лінійної частини ПАТ Укртрансгаз, які знаходяться на балансі УМГ Львівтрансгаз) №1311000268, №1311000270, №1311000271, №1311000272, №1311000274, №1311000280, №1311000281, №1311000282, №1311000284 (надалі Договори).

На підтвердження укладення Договорів за результатами проведення процедури відкритих торгів до матеріалів справи позивачем долучено копію тендерної документації.

Предметом укладених Договорів являються послуги, повязані з особистою безпекою шляхом патрулювання силами виконавця на території, що прилягає до обєктів замовника та послуги, повязані з особистою безпекою (охороною) особливо важливих обєктів позивача.

До кожного з Договорів сторонами були підписані відповідні додатки щодо дислокації обєктів, кошторис вартості послуг, специфікацію (розрахунок).

За умовами п.п. 3.2., 3.3. Договорів фактична кількість годин надання послуг в кожному окремому місяці фіксується актом про надання послуг. До 02 числа кожного місяця виконавець складає і надає замовнику для підписання акт про надання послуг за попередній місяць та рахунок на оплату послуг по Договору, замовник протягом 5 календарних днів підписує ці акти та повертає один примірник виконавцю.

На виконання умов укладених Договорів позивачем були надані, а відповідачем прийняті передбачені Договорами послуги охорони на загальну суму 222568,54 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг з охорони за січень 2015р. (а.с. 83-91) Вказані акти підписані повноважними представниками сторін Договорів та скріплені їх печатками. Також з долучених актів вбачається, що претензій по якості та обєму наданих послуг замовник до виконавця немає.

Відповідно до положень п. 3.4. Договорів оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно, згідно рахунку протягом 90 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Однак, всупереч умовам Договорів та незважаючи на підписані сторонами акти приймання-передачі послуг з охорони, надані відповідачу послуги оплачені не були.

Як зазначив відповідач, надані послуги не були оплачені виконавцем у звязку з проведенням контролюючими органами перевірок та встановлення за їх результатами завищення позивачем вартості витрат, встановлених ціновою пропозицією та умовами договорів на суму 38,7 тис. грн. та витрат, які не передбачені ні умовами договорів, ні ціновою пропозицією, на загальну суму 253,9 тис. грн. Відтак на думку представника, підстав для здійснення оплати за Договорами та задоволення позовних вимог немає.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель (в редакції, яка діяла на день укладення договорів) договір про закупівлю укладається в письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Договорів про закупівлю, такі за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт належного надання обумовлених Договорами послуг позивачем та прийняття їх без зауважень відповідачем на суму 222568,53 грн. засвідчується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг з охорони.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 3.4. Договорів сторони погодили, що розрахунок за надані послуги проводиться замовником протягом 90 календарних днів після підписання актів про надання послуг.

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки акти приймання-передачі послуг підписані сторонами 31.01.2015р., зобовязання по сплаті наданих послуг відповідач повинен був виконати до 01.05.2015р. включно. Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема, бухгалтерської довідки позивача від 14.08.2015р. б/н, оборотно-сальдової відомості по рахунку та не заперечується самим відповідачем, у встановлений у Договорах строк, кошти за надані послуги сплачені не були.

Зважаючи на те, що факт надання позивачем послуг за Договорами та прийняття таких відповідачем підтверджено документально, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги щодо стягнення 222568,53 грн. боргу.

При цьому відхиляються посилання відповідача на результати перевірки Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області, оформленої Довідкою від 03.02.2015р. №05-19/02-з та довідку головного державного аудитора №8 від 24.02.2015р., як підставу відмови у позові, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (в редакції, котра діяла на день складання довідки) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 10 України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні встановлено, що органи державного фінансового контролю мають право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відтак, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на результати перевірки контролюючих органів, як на підставу для відмови в позові є неправомірними, оскільки виявлені такими органами порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати, зокрема, як в даному випадку зменшувати вартість послуг.

На думку колегії суддів суду, обставини встановлені органами фінансового контролю щодо завищення вартості витрат не є преюдиціальними в розумінні ст. 35 ГПК України, а тому не є належними доказами у справі і не можуть братися судом до уваги.

Щодо твердження апелянта, про те що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в клопотанні про залучення ДФІ у Львівській області , то колегія суддів вважає, що судом зроблений правильний висновок, оскільки в справі відсутні, а відповідачем не долучені жодні належні та допустимі докази того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обовязки ДФІ у Львівській області.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року, в справі №914/2551/15, залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 30.11.2015 р.

Головуючий -суддяБойко С. М.

СуддяБонк Т Б.

СуддяЯкімець Г. Г.