Постанова № 54003883, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 910/10244/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Дубняк М.В. довіреність № 81 від 20.03.2015;

від відповідача - Палій Л.М. довіреність № б/н від 10.09.2015;

від третьої особи - Черних Я.С. довіреність № 29 від 02.07.2015,

розглянувши апеляційну скаргу підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/10244/15 (суддя Яковенко А.В.) за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, про стягнення 245 522,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" заборгованості з орендної плати за період з грудня 2013 року по травень 2015 року в сумі 204 812, 03 грн., трьох відсотків річних в сумі 2 827,62 грн. та інфляційних в сумі 37 883,30 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/10244/15 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з грудня 2013 року по травень 2015 року в сумі 204 812, 03 грн., три відсотки річних в сумі 2 827,62 грн. та інфляційні в сумі 37 883,30 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/10244/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність підстав для здійснення ним орендної плати у зв'язку з невикористанням орендованого приміщення через його залиття.

Також, скаржник зазначає про необґрунтованість нарахування позивачем орендної плати за завищеними коефіцієнтами.

В судовому засіданні 30.11.2015 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в особі Філії - 7 (Орендар) 27.10.2006 укладено Договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно п. 1.1 договору (в редакції Договору №3635/05 від 28.11.2013) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) площею 191,15 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7, приміщення цокольного поверху №1 площею 71,5 кв. м., №2 площею 48,6 кв. м., кімната №021 площею 52,0 кв.м., вигороджена частина холу перешого поверсу площею 19,05 кв.м., що перебуває на балансі НТУУ "Київський політехнічний інститут" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2013 і становить 1 483 863,00 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м.; ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м. (71,5 кв.м.; 52,0 кв.м.; 19,05 кв.м.).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Орендодавцю/Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Акта приймання-передачі.

Орендар зобов'язується повернути Майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього Договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору (у редакції Договору №3635/05 від 28.11.2013) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та продукції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1. ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року 17 255,32 грн.

Згідно п. 3.2 договору (у редакції Договору №3635/05 від 28.11.2013) орендна плата за перший місяць оренди серпень 2014 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень місяць 2014 року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 27.10.2006 по 27.09.2007 року включно (п. 10.1 договору).

Згідно п. 10.8 договору він буде достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, зокрема, систематично/більше трьох раз/ порушує терміни будь-яких платежів.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю у тимчасове користування майно, яке визначене у п. 1.1 договору, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом передачі-приймання в оренду нерухомого майна від 27.10.2006 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.5 договору).

Враховуючи відсутність заяв жодної із сторін після закінчення строку чинності договору, його було неодноразово продовжено на той самий строк і на тих умовах.

Відповідачем за період з грудня 2013 року по травень 2015 року зобов'язання з оплати орендних коштів не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 204 812, 03 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) 16.02.2015 направлено на адресу орендаря лист №30-06/1624, в якому повідомлялось про припинення 27.01.2015 дії договору № 3635 та відмову від подальшого продовження строку його дії.

Вказаний лист було отримано відповідачем 23.02.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, в силу відмови орендодавця від продовження строку дії договору, він є припиненим 27.01.2015.

Враховуючи те, що після припинення дії договору відповідач орендоване майно за Актом не повернув орендодавцю, тобто продовжував ним користуватись, позивач просить суд стягнути з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" заборгованість, яка обліковується також і після припинення дії договору.

Суд першої інстанції вимоги позивача задовольнив та стягнув з відповідача 204 812, 03 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2013 року по травень 2015 року (період, який охоплює як строк дії договору, так і строк після припинення його дії).

Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення вказаних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Відповідачем за період з грудня 2013 року по травень 2015 року зобов'язання з оплати орендних коштів не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 204 812, 03 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за договором оренди настав, проте зобов'язання виконано не було.

Стосовно нарахування позивачем орендної плати за період після припинення дії договору, слід зазначити наступне.

Згідно п. 5.14 договору у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку договору, оскільки таке припинення у розумінні статті 795 Цивільного кодексу України пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі відповідачем орендоване приміщення орендодавцю повернуто не було (акту, який є належним доказом, не складено), отже орендар продовжував ним користуватись і після припинення договору.

Тому, враховуючи користування відповідачем орендованим майном і після припинення дії договору, позивач обґрунтовано вимагає здійснення орендарем орендних платежів за весь спірний період.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Доводи апелянта про нарахування позивачем орендної плати за завищеними коефіцієнтами, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, між орендарем та орендодавцем 28.11.2013 було підписано договір № 3635/05, згідно п. 2 якого орендну плату було змінено за згодою сторін.

Невід'ємною частиною цього договору є зміни до розрахунку орендної плати, які були підписані директором відповідача та скріплені печаткою.

Отже, підписавши вказаний договір та зміни до розрахунку відповідач погодився із визначеною в них орендною ставкою.

В подальшому зміни до договору в частині зменшення розміру орендної плати не вносились. Орендар не звертався до суду з позовом щодо укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача в наведеній частині судом не приймаються.

Стосовно посилань апелянта на відсутність підстав здійснення орендних платежів у зв'язку з невикористанням орендованого приміщення через його залиття, слід зазначити наступне.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк користування об'єктом оренди.

Позивачем належними засобами доведено обставини користування відповідачем орендованим майном протягом грудня 2013 року - травня 2015 року.

Як вже зазначалось вище, Акту, який би підтверджував повернення орендодавцю приміщення, станом на час прийняття оскаржуваного рішення до суду надано не було.

Отже, підстави для звільнення відповідача від здійснення оплати за користування орендованим майном відсутні.

Стосовно наданого відповідачем Акту, яким за доводами апелянта зафіксовано факт залиття, слід зазначити наступне.

Так, вказаний Акт складено відповідачем одноособово. Його не було затверджено балансоутримувачем.

Дата складання вказаного Акту відсутня.

Крім цього, вказаний документ не підтверджує неможливості використання приміщення через його залиття.

За наведених обставин, наведені апелянтом обставини не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку внесення орендних платежів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 204 812, 03 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних в сумі 2 827,62 грн. та інфляційні в сумі 37 883,30 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в сумі 2 827,62 грн. та інфляційних в сумі 37 883,30 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/10244/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10244/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко