Постанова № 54003843, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 927/689/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 (повне рішення складено 10.09.2015)

у справі № 927/689/15 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

про стягнення 1 053 144,37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 позов задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» на користь ФОП ОСОБА_2 689 000,00 грн. боргу, 97 775,58 грн. процентів річних, 352 519,59 грн. інфляційних втрат та 22 785,90 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, сільськогосподарське ТОВ «Батьківщина» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині основного боргу за актом приймання-передачі виконаних робіт зі збору урожаю №6 від 14.11.2012, інфляційних та відсотків річних, що були нараховані відповідно до акту №6.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і має місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 13.10.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №927/689/15 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15- без змін.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення, просив апеляційну скаргу сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 - без змін.

В судовому засіданні від представника сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої скаржник просить поставити питання щодо справжності підписів колишнього директора сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у договорі №2 на виконання сільськогосподарських робіт від 02.07.2012 та акті здачі-приймання виконаних робіт №6 від 14.11.2012.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що договір №2 від 02.07.2012 у тій формі, який наданий позивачем до суду не укладався, а тому вказаний договір та акт здачі-приймання робіт №6 від 14.11.2012 можуть бути підробленими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового процесу колегія суддів ухвалила відмовити відповідачу у задоволенні поданого клопотання у зв'язку з відсутністю підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила справжність свого підпису у договорі №2 від 02.07.2012 та акті здачі-приймання виконаних робіт №6 від 14.11.2012,

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що умови укладеного між сторонами договору №2 від 02.07.2012 виконувались.

Також судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у справі №927/689/15 було призначено судову почеркознавчу експертизу, однак експертиза виконана не була у зв'язку з не оплатою відповідачем її вартості.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4 встановлено, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №927/689/15 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та сільськогосподарським ТОВ «Батьківщина» (замовник) укладено договір №2 на виконання сільськогосподарських робіт по збору врожаю, відповідно до умов якого замовник зобов'язаний надати виконавцю дані про строки початку робіт, кількість оброблюваних площ, оплатити виконану роботу, а виконавець зобов'язаний провести збирання врожаю зернових та інших культур на визначених п. 2.1.2 договору умовах, а саме: кукурудзи на площі 15 000 га.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що вартість збирання врожаю з одного гектара зернових складає 350,00 грн., загальна сума договору - 5 250 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору остаточна оплата здійснюється в строк не пізніше 1-го дня після складання акта виконаних робіт.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання виконаних робіт:

- 22.10.2012 - акт №4 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 4000 га на загальну суму 1 400 000,00 грн.;

- 14.11.2012 - акт №6 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 1700 га на загальну суму 595 000,00 грн.;

- 15.12.2012 - акт №8 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 2840 га на загальну суму 994 000,00 грн.

Однак, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі, у зв'язку з чим у травні 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» про стягнення 689 000,00 грн. основної заборгованості з оплати вартості виконаних робіт, 93 458,37 грн. 3% річних та 270 686,00 грн. втрат від інфляції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивав звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_2 689 000,00 грн. основної заборгованості з оплати вартості виконаних робіт, 98 271,93 грн. 3% річних та 518 037,00 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору, сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання виконаних робіт: 22.10.2012 - акт №4 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 4000 га на загальну суму 1 400 000,00 грн.; 14.11.2012 - акт №6 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 1700 га на загальну суму 595 000,00 грн.; 15.12.2012 - акт №8 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 2840 га на загальну суму 994 000,00 грн.

Таким чином, строк сплати грошових коштів за виконані роботи у сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина», згідно умов договору, по акту №4 від 22.10.2012 виник 23.10.2012, по акту №6 від 14.11.2012 - 15.11.2012, по акту №8 від 15.12.2011 - 16.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що сільськогосподарським ТОВ «Батьківщина» на користь ФОП ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти у розмірі:

- 280 000,00 грн. за послуги по збиранню кукурудзи згідно договору №2 від 02.07.2012, що підтверджується копією платіжного доручення №2363 від 29.10.2012 (а. с. 14);

- 20 000,00 грн. за послуги по збиранню кукурудзи згідно договору №2 від 02.07.2012, що підтверджується копією платіжного доручення №2402 від 02.11.2012 (а. с. 13);

- 1 000 000,00 грн. за послуги по збиранню зернових згідно рахунку №8 від 15.12.2012, що підтверджується копією платіжного доручення №1188 від 30.05.2013 (а. с. 14);

- 1 000 000,00 грн. за послуги по збиранню зернових згідно рахунку №8 від 15.12.2012, що підтверджується копією платіжного доручення №3277 від 06.11.2013 (а. с. 13).

Позивач зазначає, що грошові кошти, які були сплачені відповідачем згідно платіжного доручення №3277, були зараховані у погашення заборгованості по акту №4 від 22.10.2012, оскільки станом на 06.11.2013 заборгованість по акту №8 від 15.12.2012 відсутня.

Також позивач зазначає, що відповідачем не здійснено оплату по акту №6 від 14.11.2012, але позивачем в рахунок погашення заборгованості по цьому акту було зараховано 6 000,00грн. в якості залишку після оплати вартості виконаних робіт по акту №8 від 15.12.2012.

Отже, заборгованість відповідача з оплати вартості виконаних робіт по акту №4 від 22.10.2012 складає 100 000,00 грн., а заборгованість з оплати вартості виконаних робіт по акту №6 від 14.11.2012 складає 589 000,00 грн.

Сільськогосподарським ТОВ «Батьківщина» не надано суду доказів щодо оплати зазначених сум, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 689 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що станом на 02.07.2012 між сторонами договір у формі, що подана позивачем до суду, не укладався, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки скаржником не надано суду іншого договору №2 від 02.07.2012 на виконання сільськогосподарських робіт по збору врожаю.

Крім того, акти здачі-приймання виконаних робіт, які підписані відповідачем, містять посилання на договір №2 від 02.07.2012, та платіжні доручення №2363 від 29.10.2012 і №2402 від 02.11.2012, відповідно до яких відповідач здійснював перерахування грошових коштів на рахунок позивача, також містять посилання на договір №2 від 02.07.2012.

Твердження скаржника про те, що акт №6 здачі-приймання виконаних робіт зі збору врожаю на площі 1700 га на загальну суму 595 000,00 грн. від 14.11.2012 було підписано та того ж дня знищено, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал вказаного акту, який містить підписи сторін та скріплений їх печатками (а. с. 33).

Також посилання апелянта на те, що договір №2 від 02.07.2012 не укладався є безпідставним, оскільки в судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що умови зазначеного договору сторонами виконувались та саме зі сторони відповідача здійснювались оплати за даним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних робіт у розмірі 689 000,00 грн. не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок 3% річних у розмірі 98 271,93 грн. за період з 23.10.2012 по 10.06.2015 та інфляційних втрат у розмірі 518 037,00 грн. за період з грудня 2012 по травень 2015.

Місцевий господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних в розмірі 98 271,93 грн. грн. та інфляційних втрат в розмірі 518 037,00 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 97 775,58 грн. 3% річних та 352 519,59 грн. інфляційних втрат.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарським судом Чернігівської області, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено стягнення 3% річних у розмірі 97 775,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 352 519,59 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 у справі №927/689/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/689/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань