Постанова № 54003714, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 925/1509/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Драченко В.С., довіреність № б/н від 20.10.2015;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 у справі № 925/1509/15 (суддя Дорошенко М.В.) за позовом дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення 172 422 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Черкаській області 172 422 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 у справі № 925/1509/15 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 172 422 грн. заборгованості.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати коштів за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 у справі №925/1509/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано позицію відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості явки представника у дане судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на викладене, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Службою автомобільних доріг у Черкаській області (замовник) та дочірнім підприємством "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник) 13.10.2014 укладено договір №190/3-03 на капітальний ремонт вул. Шевченка, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область.

Згідно п. 1.1 договору підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту вул. Шевченка, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (обласному), відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов'язався прийняти закінчений капітальним ремонтом об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 246 316,00 грн., у тому числі 41053,00 грн. ПДВ.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що замовник до початку робіт може перерахувати підряднику аванс в розмірі до 30% від вартості робі за договором.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно на підставі документів, визначених п. 12.5 договору, підписаних уповноваженими представниками сторін в межах забезпечення технологічного циклу виконання робіт (п. 12.4 договору).

Згідно п. 12.5 договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами Акт прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються та підписуються підрядником і подаються для підписання замовнику.

Відповідно до п. 12.7 договору замовник здійснює оплату виконаних робіт лише після отримання державних коштів відповідно до бюджетного призначення (субвенція).

Пунктом 12.8 договору передбачено, що після здійснення приймання повного обсягу виконаних робіт замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів після введення об'єкта в експлуатацію. Проміжні платежі за виконані роботи за виконані роботи здійснюються в межах не більше як 95% загальної вартості договору.

На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу авансові кошти у розмірі 73 894 грн.

В свою чергу позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 246 316 грн.

Виконання робіт на зазначену суму підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 та Довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2014 (а.с. 18-1941).

Об'єкт за договором введено в експлуатацію 28.11.2014, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта "Капітальний ремонт вул. Шевченка, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область", зареєстрованою в Управлінні державної архітектурно - будівельної інспекції у Черкаській області за №ЧК 142143320737 (а.с. 20-22).

Відповідачем не було в повному обсязі виконано грошове зобов'язання з оплати коштів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 172 422 грн. (246 316 грн. - загальна вартість виконаних позивачем робіт - 73 894 грн. - аванс, сплачений відповідачем позивачу).

Вказана сума заборгованості визнана відповідачем, що підтверджується актом звірки від 09.09.2015, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками (а.с.64).

У зв'язку з тим, що частина коштів за договором в сумі 172 422 грн. не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено повністю.

Колегія суддів вважає задоволення позову обґрунтованим, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір №190/3-03 є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання визначено у п. 12.8 договору.

Відповідно до п. 12.8 договору після здійснення приймання повного обсягу виконаних робіт замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів після введення об'єкта в експлуатацію. Проміжні платежі за виконані роботи за виконані роботи здійснюються в межах не більше як 95% загальної вартості договору.

Виходячи з формулювання наведеної умови договору відлік строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання в частині здійснення кінцевих розрахунків має починатися від настання події (юридичного факту), а саме - після введення об'єкта в експлуатацію.

Позивачем на підтвердження введення об'єкта в експлуатацію надано суду Декларацією про готовність об'єкта "Капітальний ремонт вул. Шевченка, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область", зареєстровану в Управлінні державної архітектурно - будівельної інспекції у Черкаській області за №ЧК 142143320737 (а.с. 20-22).

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за договором настав, проте зобов'язання виконано так і не було.

Доводи відповідача про ненастання строку оплати за договором через відсутність доказів отримання підприємством замовника коштів з державного бюджету судом відхиляються, з наступних підстав.

Відповідно до п. 12.7 договору замовник здійснює оплату виконаних робіт лише після отримання державних коштів відповідно до бюджетного призначення (субвенція).

За своєю правовою природою договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

З аналізу наведеної норми слідує, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що положення договору щодо оплати підрядних робіт після отримання замовником бюджетних коштів не є відкладальною обставиною.

Так, дана умова, по-перше, стосується лише обов'язку відповідача, при цьому ніяким чином не обумовлюючи відповідного обов'язку позивача з виконання робіт, а по-друге, не відповідає критерію невідомості щодо можливості її настання, оскільки має характер вірогідної, тобто укладаючи договір з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання положення договору про перерахування коштів держдавного бюджету.

Водночас слід зазначити, що умова про надходження коштів з державного бюджету не може вважатися строком виконання відповідачем взятого на себе обов'язку з оплати прийнятих підрядних робіт, оскільки її настання залежить від суб'єктивної поведінки особи та її вольових дій, а відтак не носить неминучого характеру, який притаманний поняттю строку.

Враховуючи вищевикладене, а також умови п. 12.8 договору в частині визначеного ним строку оплати вартості підрядних робіт, встановивши, що наявними у матеріалах справи актом підтверджується виконання робіт та декларацією введення в експлуатацію об'єкту на якому виконувалися роботи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про прострочення відповідачем виконання взятого на себе грошового зобов'язання, а відтак і наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

Аналогічної позиції про те, що положення договору про можливість здійснення оплати лише після надходження бюджетних коштів не є відкладальною обставиною дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах, зокрема: від 12.08.2014 у справі №910/1606/14.

Так, доводи апелянта про ненастання строку оплати за договором через відсутність доказів отримання підприємством замовника коштів з державного бюджету судом відхиляються.

При цьому, також слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зі змісту рішення від 18.10.2005р. Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" вбачається, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника.

Також, Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012р. по справі №11/446 зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення останнього від своїх грошових зобов'язань та від відповідальності за їх порушення.

Аналогічну позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України, зокрема від 03.02.2014р. по справі №910/9231/13.

Отже, відсутність бюджетних коштів не свідчить про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не настав та відповідно не може бути підставою відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 у справі № 925/1509/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 925/1509/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко