Постанова № 54003685, 02.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.12.2015 справа №905/1486/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Аза участю представників сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача:ОСОБА_4 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької області від10.09.15 року по справі№ 905/1486/15 (суддя: Макарова Ю.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», м. Київдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 52 468,35 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», м. Київ (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (далі Відповідач) витрат від інфляції у звязку з простроченням виконання зобовязання в розмірі 46 473,77 грн. та 3% річних в розмірі 5 994,58 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 позов було задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» м. Краматорськ, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», м. Київ інфляційні втрати у розмірі 46 473,77 грн., 3% річних у розмірі 5 994,58 грн., судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 20 275,86 грн. інфляційних та 937,06 грн. 3% річних.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при прийнятті спірного рішення суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим припустився неправильного розрахунку інфляційних та річних. Зокрема, скаржник зазначає, що між сторонами у процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. у справі № 905/787/13-г 13.11.2014р. була укладена мирова угода, де Сторони визначили певний порядок погашення Відповідачем суми основного боргу.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, але 01.12.2015 року через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу № б/н від б/д, в якому Позивач просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 без змін.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 20 275,86 грн. інфляційних та 937,06 грн. 3% річних.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Позивача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач у своїй апеляційній скарзі жодним чином не обгрунтував неможливість надання суду першої інстанції зазначену мирову угоду від 13.11.14р. До того ж скаржник не надав суду доказів затвердження цієї мирової угоди господарським судом у порядку визначеному ст. 121 ГПК України. Тому, посилання Відповідача на Мирову угоду від 13.11.14р. апеляційним господарським судом до уваги не прийнято.

Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з частковим порушенням норм матеріального права, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2012 року між Сторонами було укладено договір доручення № 0087/12 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі «Договір»), відповідно до якого позивач зобовязуються від імені і за рахунок коштів відповідача здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних повідомленнях , фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої стороги перевізника, а відповідач сплачує ці послуги.

Через неналежне виконання Відповідачем умов Договору, виникла заборгованість 89 848,00 грн, яка Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2013 року у справі № 905/787/13-г з Відповідача на користь Позивача. За тим-самим рішенням на користь Позивача з Відповідача суд стягнув 2 157,81 грн. пені, 435,55 грн. 3% річних та 1 848,83 грн.

Частиною 3, статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобовязання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу, 28.11.2014р. у розмірі 30 000грн. та 13.03.2015р. у розмірі 10 000грн.

Станом на 11.08.2015 рік, заборгованість відповідача склала 59848,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

В порядку ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем було надано до суду першої інстанції розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, які були перевірені господарським судом, визнані арифметично вірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Позивач додав до позовної заяви помилкові розрахунки суми боргових зобовязань відповідача, періоду нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Судова колегія перевірили розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, проведені позивачем, з якими погодився й місцевий господарський суд, та визнає, що при їх здійснені допущенням арифметичні помилки та з не вірно застосовані періоди нарахування інфляційних витрат на суму основного боргу.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Зазначена правова позиція ВГСУ місцевим господарським судом не була врахована, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення суми інфляційних.

Згідно розрахунку інфляційних, здійсненому апеляційним судом, з урахуванням зазначеної правової позиції ВГСУ сума інфляційних за час прострочення оплати Відповідачем основного боргу за період визначений Позивачем складає 45 978,59 грн.

.Судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 5 994,58 грн..

Інші заперечення відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення апеляційним судом. Тому до уваги не прийняті.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область задовольнити частково..

Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 скасувати в частині суми стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» інфляційних витрат.

Викласти перший та другий абзаци резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 року у справі № 905/1486/15 в наступній редакції:

«…Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (код ЄДРПОУ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», м. Київ (код ЄДРПОУ) інфляційні втрати у розмірі 45 978,59 грн.; 3% річних у розмірі 5 994,58 грн.; на відшкодування судового збору 1 809,75 грн.…».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», м. Київ (код ЄДРПОУ) на користь Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (код ЄДРПОУ) на відшкодування судового збору за звернення з апеляційною скаргою 12,65 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання цієї Постанови, оформивши його згідно приписів Закону країни «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.