Постанова № 54003235, 03.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р. Справа № 1/25Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Рибак Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом

Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до відповідачів:

Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФортАгроБуд»(відповідач-2)

про визнання договору недійсним та стягнення з відповідачів в доход держави по 1419999,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача-1 ОСОБА_2;

від відповідача-2 не зявився,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулася з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФортАгроБуд», м. Київ, про визнання недійсним укладеного відповідачами 01.07.2005 договору про надання послуг по технічному обслуговуванню машин і устаткування та про стягнення з відповідачів в доход держави по 1419999,24 грн.

Позов мотивується тим, що відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ФортАгроБуд»зобовязалося у період з 01.07.2005 по 30.09.2005 виконати роботи по технічному обслуговуванню машин і устаткування ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат»відповідно до погоджених сторонами додатків до договору. Виконані в термін роботи виконавець зобовязаний передати замовнику відповідно до акта виконаних робіт, що має бути підписаний сторонами протягом 3-х календарних днів з моменту закінчення робіт за договором.

Оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 у справі № 2-317/06 визнано недійсним установчі документи ТОВ «ФортАгроБуд»з моменту їх державної реєстрації, тобто з 26.012005, позивач вважає що укладений відповідачами договір був спрямований на ухилення ними від оподаткування, а тому договір, як господарське зобовязання, яке вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, належить визнати недійсним на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат»позов не визнає, посилаючись на те, що згідно умов договору він дійсно перерахував ТОВ «ФортАгроБуд»передоплату в сумі 1 419 999,24 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2006 рішення цього ж суду, на яке посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, скасовано, а інших доказів, які б свідчили про те, що договір сторонами був укладений з метою, яка суперечить інтересам суспільства та держави, позивачем не надано.

Другий відповідач ТОВ «ФортАгроБуд»через неотримання жодної ухвали у даній справі відзиву на позов не надав, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Розгляд справи неодноразово відкладався та провадження у ній зупинялося.

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 21.12.2010 у звязку з відрядженням судді Желіка Б. Є., в провадженні якого знаходилася дана справа, її розгляд доручено судді Паскарю А. Д.

Заслухавши представників позивача, відповідача-1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в частині визнання недійсним договору провадження у справі підлягає закриттю, а в решті позову належить відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2005 ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», правонаступником якого є ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», та ТОВ «ФортАгроБуд»уклали між собою договір про надання послуг по технічному обслуговуванню машин і устаткування, відповідно до умов якого ТОВ «ФортАгроБуд»зобовязалося у період з 01.07.2005 по 30.09.2005 виконати роботи по технічному обслуговуванню машин і устаткування ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат»відповідно до погоджених сторонами додатків до договору. Виконані в термін роботи виконавець зобовязаний передати замовнику відповідно до акта виконаних робіт, що має бути підписаний сторонами протягом 3-х календарних днів з моменту закінчення робіт за договором.

Ніяких відомостей про те, хто та кому перерахував 14129999,24 грн., про стягнення яких вимагається, позовна заява взагалі не містить. Крім того, жодного належного доказу про перерахування зазначених грошових коштів ДПІ у м. Чернівці на надала. Зокрема, наданий позивачем додаток № 1/Б до акту № 2255/23-2/03293304 від 17.05.2006 посилання на договір, який є предметом даного позову, не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами, на підставі статей 207-208 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Предявляючи даний позов та зробивши висновок про наявність підстав для визнання недійсним укладеного відповідачами договору, позивач не врахував наведених приписів ЦК України.

Що ж стосується стягнення санкцій, передбачених частиною першої статті 208 ГК України, то органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.90 N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено в частині першій статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини другої 2 статті 71 КАС України позивачем таких доказів надано не було.

Твердження ДПІ у м. Чернівці про те, що наявність у відповідачів умислу на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 у справі № 2-317/06 про визнання недійсними установчих документів ТОВ "ФортАгроБуд" не являється підставою для висновку про наявність у діях відповідача-1 мети, що суперечить інтересам держави та суспільства. Сам факт визнання судовим рішенням недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. До того ж, як справедливо вказує й відповідач-1, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2006 назване вище рішення цього же суду скасовано, і інших доказів, які б свідчили про те, що договір сторонами укладений з метою, яка суперечить інтересам суспільства та держави, позивачем не надано.

Крім того, виходячи з вимог частини другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною першою статті 208 ГК України, а судове рішення не може обґрунтуватися догадками або припущеннями.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 86, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсним господарського зобов'язання (договір на надання послуг по технічному обслуговуванню машин і устаткування від 01.07.2005), укладеного між ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат»та ТОВ «ФортАгроБуд».

2. Розяснити позивачеві, що нікчемний договір не може бути предметом спору, тобто не може бути визнаний недійсним у будь-якому судочинстві, в тому числі і в адміністративному судочинстві.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя А. Паскарь