Рішення № 54002776, 25.11.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 915/1836/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 міської ради Київської області, вул. Енергетиків, 12, м. Буча, Київська область, 08290 (код ЄДРПОУ 04360586)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Трест Південзахідтрансбуд, вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 01380677)

про відшкодування збитків в сумі 1 820 202, 00 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась ОСОБА_1 міська рада Київської області (код ЄДРПОУ 04360586) з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Трест Південзахідтрансбуд (код ЄДРПОУ 01380677) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 820 202, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.11.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 міської ради Київської області про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 25.11.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Ухвала про порушення провадження у справі від 05.11.2015 року, направлена на адресу позивача, отримана останнім, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 31).

Ухвала про порушення провадження у справі від 05.11.2015 року, направлена на адресу відповідача, повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. 32-34).

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх заходів щодо повідомлення належним чином сторін про дату, час та місце судових засідань.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 24.11.2015 року подано суду заяву, в якій позивачем надано додаткові пояснення по суті спору. Крім того, в поданій заяві позивач просив суд розглядати справу за відсутності повноважного представника позивача, зазначив про підтримання позову в повному обсязі (арк. 35-36).

Заява позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника розглянута судом та задоволена.

В обґрунтування заявленого позову в позовній заяві зазначено наступне.

В період з 30.03.2015 року по 26.06.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Київській області була проведена ревізія бюджету міста Буча та фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 міської ради за період з 01.09.2011 року по завершений місяць 2015 року, якою було встановлено недоотримання бюджетом міста Буча значної суми коштів, в тому числі несплата коштів пайової участі ПАТ Трест Південзахідтрансбуд у зв'язку із будівництвом 166 квартирного житлового будинку по вул. Центральній, 33-В в місті Буча Київської області.

На виконання ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення від 29.03.2012 року № 609-23-УІ, згідно якого затверджено порядок сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча (далі - ОСОБА_3) та типовий договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_3 замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у місті Буча, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Відповідач відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ОСОБА_3 був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору з ОСОБА_1 міською радою та сплати коштів пайової участі до введення об'єкту до експлуатації. Проте, даний обов'язок відповідач не виконав.

02.09.2015 року ОСОБА_1 міською радою був направлений лист № 04-09/870 на адресу відповідача щодо необхідності укладання договору. Проте, відповідач на лист не відреагував, договір не підписав, а відтак обов'язку щодо сплати не виконав.

Відповідно до даних Державної архітектурно-будівельно інспекції та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КС 14312017393 від 03.02.2012 року, кошторисна вартість об'єкта становить 61 189 470 грн. (щодо будівництва 166 квартирного житлового будинку по вул. Центральній, 33-В в м. Буча).

Таким чином, загальна сума пайового внеску, відповідно до розрахунку пайової участі, який здійснений КП Бучабудзамовник відповідно до наданих п. 5.2 ОСОБА_3 повноважень комунальному підприємству - складає 1 820 202 грн.

Не укладення відповідачем договору про пайову участь та невиконання зобов'язання, що прямо передбачено ст. 40 Закону, спричинило ОСОБА_1 міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди ( неодержаного доходу).

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 11, 14, 22, 509, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

В період з 30.03.2015 року по 26.06.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Київській області була проведена ревізія бюджету міста Буча та фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 міської ради за період з 01.09.2011 року по завершений місяць 2015 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2002 року по 01.09.2011 року, якою було встановлено недоотримання бюджетом міста Буча значної суми коштів, оскільки деякі забудовники, якими введено об'єкти в експлуатацію на території м. Буча, не уклали договорів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Буча, в тому числі несплата коштів пайової участі ПАТ Трест Південзахідтрансбуд у зв'язку із будівництвом 166 квартирного житлового будинку по вул. Центральній, 33-В в місті Буча Київської області, чим порушено п. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (Акт ревізії від 06.07.2015 року) (арк. 69-71).

Відповідно до даних Державної архітектурно-будівельної інспекції та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КС 14312017393 від 03.02.2012 року кошторисна вартість об'єкта будівництва 166-квартирного житлового будинку по вул. Центральній, 33-В в м. Буча за затвердженою проектною документацією становить 22 781, 214 тис. грн. Вартість основних фондів, які прийнято в експлуатацію, становить 61 189, 470 тис. грн. Дата початку будівництва 03.12.2007 року, дата закінчення будівництва - січень 2012 року. Строк введення об'єкта в експлуатацію - лютий 2012 року (арк. 40-45).

Загальна сума пайового внеску, відповідно до розрахунку пайової участі, який здійснений КП Бучабудзамовник, складає 1 820 202 грн. (арк. 22).

02.09.2015 року ОСОБА_1 міською радою був направлений лист № 04-09/870 на адресу відповідача ПАТ Трест Південзахідтрансбуд щодо необхідності укладання договору пайової участі (арк. 23). Однак, поштове відправлення повернуто на адресу відправника із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (арк. 46).

Не укладення відповідачем договору про пайову участь та невиконання зобов'язання, передбаченого ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, як вказує позивач, спричинило ОСОБА_1 міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року № 3038-VI (в редакції від 19.01.2012 року, яка діяла на момент здачі об'єкта в експлуатацію) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

{Частина третя статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону}.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

{Абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону}.

На виконання ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення від 29.03.2012 року № 609-23-УІ, згідно якого затверджено ОСОБА_3 сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча (далі - ОСОБА_3) та Типовий договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча (арк. 11).

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

При вирішенні спору судом також враховано наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до п. 3 Оглядового листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено суду наявність усіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення. Так, протягом періоду з моменту подачі декларації про початок виконання будівельних робіт та до моменту прийняття обєкта в експлуатацію договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між сторонами спору укладений не був і позивачем у названий період не вчинялись дії по укладенню такого договору. Суду не подано доказів звернення позивача до суду із позовом про спонукання відповідача укласти відповідний договір, отже, у встановленому законом порядку не встановлені розмір та строк сплати пайової участі.

Безпідставним є посилання позивача на недотримання відповідачем ОСОБА_3 сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженим рішенням ОСОБА_1 міської ради від 29.03.2012 року № 609-23-УІ, оскільки вказане рішення прийнято після прийняття обєкта будівництва в експлуатацію.

Крім того, на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь об'єкт вже був прийнятий в експлуатацію, тобто минув передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору (до введення об'єкта в експлуатацію) (ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну.

Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (оскільки договір про пайову участь міг би бути укладений за належних та своєчасних дій самого позивача), то суд дійшов висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Вказаної правової позиції дотримується ВГСУ (постанова від 01.07.2015 року по справі № 910/27583/14, постанова від 17.11.2015 року по справі № 917/604/15, постанова від 30.07.2015 року по справі 922/5993/14, постанова від 28.10.2015 року по справі № 922/74/15, постанова від 12.11.2015 року по справі № 917/513/15).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди є безпідставними. В позові слід відмовити.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем у справі не доведено суду належними та допустимими доказами факту завдання збитків у вигляді упущеної вигоди. В позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 27 303, 03 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 27 303, 03 грн. (двадцять сім тисяч триста три грн. 03 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 30.11.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш