Вирок № 54002712, 02.12.2015, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2457/15-к

номер провадження № 1-кп/728/149/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря - Коваленко В.В.

прокурора - Павліченко Д.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270070000664 від 27 вересня 2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонер, раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и в :

27 вересня 2014 року близько 7 години ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі Бахмач-Тиниця в напрямку м. Бахмач Чернігівської області неподалік с. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області в порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3. Правил дорожнього руху України, де зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, та пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасниками руху, виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з заднім лівим колесом автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху, де він зіткнувся з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівого наколінника з забійною раною ділянки лівого колінного суглобу, гемартроз лівого наколінника, які згідно висновку судово-медичного експерта № 126 від 22 жовтня 2014 року у своєму комплексі відносяться до середнього ступеню тяжкості, що викликають розлад здоровя на термін більше трьох тижнів і не небезпечні для життя.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому злочині визнав повністю погодившись з усіма фактичними обставинами справи щодо вчинення злочину, їх не оспорював, пояснив, що він являється винним у дорожньо-транспортній пригоді, вважає недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які стосуються його винуватості. Проти задоволення цивільного позову заперечував, оскільки шкоду повинна відшкодувати страхова компанія.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав недоцільним дослідження обставин, які стосуються винуватості обвинуваченого у вчинені злочину. Щодо цивільного позову пояснив, що саме з ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода за пошкодження автомобіля, витрати на лікування та моральна шкода. При цьому, він пояснив, що при дорожньо-транспортній пригоді він був пасажиром в автомобілі, який він купив, але по документам власником є ОСОБА_6

Зясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини четвертої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК) суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і стосуються винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину і кваліфікації його дій, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити саме ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи свідчення обвинуваченого, потерпілого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи щодо винності ОСОБА_1 у вчинені злочину та кваліфікації його дій ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.

Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 66 КК не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 67 КК не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із статтею 12 КК є злочином невеликої тяжкості та характеризується необережною формою вини щодо наслідків, враховує характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики за таким, відсутність обставини, які помякшують та обтяжують покарання, попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, доходить висновку, що йому необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) в межах мінімальної санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений злочин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, виходячи з наведених вище обставин та того, що санкція частини першої статті 286 КК не містить положень щодо безумовної вимоги для застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та навпаки передбачає можливість його не застосування, суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_1 даного виду додаткового покарання.

Підстав для обрання більш мяких або тяжких покарань ОСОБА_1 суд не знаходить.

При розгляді цивільного позову суд враховує, що виходячи із змісту статті 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В свою чергу статтею 129 КПК передбачено коло можливих дій суду при вирішенні цивільного позову в кримінальному проваджені, зокрема: суд залежно від доведеності підстав і розміру позову може задовольнити цивільний позов повністю або частково чи відмовити в ньому; у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Матеріально-правовою базою при вирішенні в кримінальній справі позовів про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є норми цивільного законодавства.

Предявивши цивільний позов ОСОБА_2 вважав що єдиною особою яка повинна відшкодувати шкоду є ОСОБА_1, з якого необхідно стягнути 10 302 грн. 43 коп. (десять тисяч триста дві гривні 43 копійки) матеріальної шкоди, яка складається із шкоди заподіяної транспортному засобу та з витрат на придбання ліків, а також 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Статтями 22, 23, 1166, 1167 ЦК встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, при наявності яких у особи настає відповідальність за її заподіяння, статтями 1187, 1188 ЦК передбачені підстави для відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, а параграфом 2 Глави 82 ЦК передбачений порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

В правовідносинах, що склались між сторонами має місце заподіяння шкоди, яка виникла внаслідок експлуатації транспортного засобу, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 16 Постанови Пленуму від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі Постанова Пленуму від 01 березня 2013 року № 4) розяснив, що відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1961-IV було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності з НАСК «Оранта», що підтверджується полісом № АС/ 7911045 та листом НАСК «Оранта» від 01 грудня 2015 року № 08-03-18/17470.

Виходячи з договору страхування страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Тобто, в даному випадку обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності було здійснене як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальника, що охоплює і заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги (статті 3, 5, 23 Закону № 1961-IV).

А відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди ЦК та змісту частини першої статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, тільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, Закон визначає механізм страхового відшкодування та передбачає участь у справі, де є страхування цивільно-правової відповідальності і страховика, оскільки відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страховика в межах встановлених лімітів.

В даному випадку, судом враховується, що ОСОБА_1 заперечував проти стягнення з його шкоди, він виконав обов'язок щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка (пункт 16 Постанови Пленуму від 01 березня 2013 року № 4), а ОСОБА_2 предявив цивільний позов лише до обвинуваченого, клопотання і згоди на залучення інших осіб до участі у справі не заявляв, у звязку із чим суд позбавлений можливості вчинити такі дії самостійно на підставі статті 33 ЦПК.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи в даній конкретній ситуації наявні підстави для звернення із заявою про відшкодування шкоди саме до страховика, а вже у випадку не вирішення цього питання та (або) недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) можливе відшкодування шкоди, особою, яка її заподіяла, тому суд знаходить, що надані ОСОБА_2 докази та наведені ним обґрунтування не містять достатніх підстав для задоволення цивільного позову предявленого саме до ОСОБА_1

Проте, відмова в задоволенні позову не позбавляє права ОСОБА_2 звернутись з відповідним позовом про відшкодування шкоди, але з інших підстав в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати по справі в розмірі 613 грн. 80 коп. (шістсот тринадцять гривень 80 копійок) за проведення експертизи покладаються на ОСОБА_1 відповідно до статті 124 КПК.

Відповідно до статті 100 КПК речові докази: автомобіль НОМЕР_1, який зберігається у ОСОБА_1 повернути останньому; автомобіль НОМЕР_3, який зберігається у ОСОБА_2 повернути останньому.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінально процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 613 грн. 80 коп. (шістсот тринадцять гривень 80 копійок) процесуальних витрат на користь держави за проведення експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, який зберігається у ОСОБА_1 повернути останньому; автомобіль НОМЕР_3, який зберігається у ОСОБА_2 повернути останньому.

ОСОБА_1 зобовязаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінально процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінально процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_7