Ухвала суду № 54002614, 01.12.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/12754/14-ц

Номер провадження №22-ц/791/2794/2015 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.

Категорія: 44 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року грудня місяця 01 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Бездрабко В.О.,

ОСОБА_1

секретар Пляс Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 11 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловими приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловими приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку. Просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою №26 корпусу 2 будинку №25 по вул.Ворошилова в м.Херсоні.

Свої позовні вимоги позивач, пославшись на ст.ст.64, 71, 72, 107, 163 ЖК України та ч.2 ст.405 ЦК України, обґрунтував тим, що зазначена квартира є його власністю, в ній також зареєстрована відповідачка, шлюб з якою розірваний рішенням суду від 25.07.2014 року. Відповідачка не проживає у квартирі з вересня 2000 року, тоді вона зібрала всі свої речі і виїхала в невідомому напрямку до іншого чоловіка, з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах. З тих пір вона припинила виконання обовязків члена родини щодо утримання квартири та сплати комунальних послуг. Існування реєстрації відповідачки у даній квартирі порушує його права як власника квартири, оскільки він змушений сплачувати за комунальні послуги за мешканця, який фактично в квартирі не проживає.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 11 вересня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд залишив поза увагою те, що зазначена квартира була отримана ним шляхом приватизації, після 36 років праці на ХБК. Також зазначив, що у цій справі 27.10.2014 року суд своїм заочним рішенням задовольнив позов, проте 30.07.2015 року, не врахувавши доводи позивача, ухвалою скасував заочне рішення. Також вказав, що суд не звернув увагу на те, що членом житлово-будівельного кооперативу був він сам (це підтверджено довідкою), а відповідачка членом кооперативу не була і що судом не досліджувалось питання сплати пайового внеску за квартиру. Тобто, вважає, що судом безпідставно зроблено висновок про придбання квартири в період шлюбу. Також послався на положення ст.57 СК України про те, що особистою приватною власністю чоловіка є житло, набуте за час шлюбу внаслідок приватизації.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до витягу з Держвного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб сторони перебували у шлюбі з 16.10.1982 року (а.с.46).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 25.07.2014 року, що набрало законної сили 05.08.2014 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був задоволений, шлюб між сторонами було розірвано (а.с.7).

Згідно свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 01.03.2004 року позивач є власником двокімнатної квартири №26 корпусу 2 будинку №25 по вул.Ворошилова в м.Херсоні (а.с.5).

За витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2004р номер витягу 3092411 підставою виникнення права власності на вказану квартиру є розпорядження міського голови №249-р (а.с.6).

Відповідно до довідки ОСББ "Відродження" від 12.06.2014р, виданої позивачу, останній проживає у зазначеній квартирі і має склад сімї три особи: він особисто, дружина ОСОБА_3, 1960р.н. та дочка ОСОБА_4, 1990р.н. При цьому вказано, що дружина ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає з 03.09.2000 року (а.с.4).

Згідно довідки від 30.07.2015р №132 управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради членом ЖБК №94 на 2-кімнатну квартиру №26 будинку №25 корпусу №2 по вул.Ворошилова є ОСОБА_2 (а.с.57).

У справі було ухвалено 27.10.2014р заочне рішення про часткове задоволення позову, яким відповідача було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі. В решті позову було відмовлено (а.с.30).

Ухвалою суду від 30.07.2015р було задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення, зазначене заочне рішення було скасовано (а.с.67).

У своїй заяві від 27.07.2015р про перегляд заочного рішення представник відповідачки вказав, що з позивачем остання перебувала у шлюбі з 1982 по 2014 рік У кооператив їх сімя в особі позивача вступила у 1984 році та після повної виплати паю у 2004 році отримала на імя позивача свідоцтво про право власності на квартиру. Поділ спільного майна подружжя не проводився. Отже, відповідачка є співвласником квартири, а тому має рівні з позивачем права на користування та розпорядження нею. Крім того зазначив, що позивачу добре відомо про те, що останні близько 15 років колишня дружина позивача щорічно виїжджає на заробітки до Італії, у тому числі і для сплати комунальних послуг за вказану квартиру. Користуючись її тимчасовою відсутністю позивач подав позов про розірвання шлюбу, а після розірвання шлюбу вирішив позбавити ОСОБА_3права на спірну квартиру, подавши цей позов (а.с.41-42).

Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як на підставу своїх вимог позивач послався, зокрема, на те, що він є власником спірної квартири на підставі її приватизації. Позивачка ж зазначила, що квартиру вона з позивачем отримали у власність в результаті виплати пайового внеску в ЖБК.

При апеляційному розгляді до матеріалів справи були долучені документи, що підтвердили набуття права власності на квартиру в результаті повної сплати пайового внеску в ЖБК, що сталося 2004 року.

Так, згідно довідки, наданої відповідачці Херсонською міською радою, вказана 2-кімнатна квартира вартістю 15275,57грн. належить ОСОБА_2, внесено ссуди станом на 09.1992р в сумі 15275,57грн., остаток ссуди на 16.01.2004р немає. На запит від 21.10.2015р, що подали позивач і відповідачка до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради щодо надання документів з приводу приватизації спірної квартири, їм було надано копію ордера на вселення до вказаної квартири (а.с.118). Це ордер від 28.03.1986р на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу №60. Ордер виданий члену ЖБК 94 ОСОБА_2 з сімєю з 3 членів (він, дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5) на право зайняття житлового приміщення площею 26,46/52,26 кв.м. із 2 кімнат за адресою АДРЕСА_1. Ордер видано на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК 31.05.85 пр.№1, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 04.06.1985р №333/11. Також позивачем ОСОБА_2 надано копію договору №56 від 13.03.1990р, укладеним між ОСОБА_2 та Херсонським виробничим бавовняно-паперовим обєднанням, за яким Херсонське ВБПО надає ОСОБА_2 безоплатну фінансову допомогу в розмірі 761 руб., що складає 15% заборгованості вартості кооперативного житла, а ОСОБА_2 зобовязується пропрацювати не менше 15 років (а.с.120). Крім того, на запит ОСОБА_3 їй з Державного архіву Херсонської області надано рішення №333/11 виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.06.1985р "Про організацію житлово-будівельного кооперативу", за яким було затверджено рішення загальних зборів членів від 31.05.85 про створення житлово-будівельного кооперативу на 125 квартир в 9-поверхлвлму житловому будинку №18 ІІ-го МКР Таврійського житломасиву і присвоїти йому назву ЖБК №94, було затверджено списки членів ЖБК і їх сімей, під номером 38 значиться ОСОБА_2, член сімї ОСОБА_3 (а.с.131, 132). З відповіді КП "Геополіс" від 30.11.2015р з посиланням на довідку виконкому про присвоєння поштової адреси вбачається, що 9-поверховому житловому будинку (будівельний №18) при введенні в експлуатацію була присвоєна поштова адреса вул.Ворошилова,25 корпус 2. Житлового будинку з поштовою адресою вул.Ворошилова,18 в м.Херсоні не існує.

За ст.384 ЦК України у разі викупу квартири член ЖБК стає її власником.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення правовідносин з приводу членства у ЖБК: член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно (ч.1); громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (ч.3).

Отже за ст.60 СК України сторони є співвласниками спірної квартири, а тому на підставі ст.63 вказаного Кодексу мають рівні права щодо користування та розпорядження нею.

Суд першої інстанції, враховуючи зазначене, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки спірна квартира належить сторонам на праві власності, у звязку з чим порушуються права відповідачки на користування цією квартирою.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Посилання заявника на отримання спірної квартири у власність шляхом приватизації до уваги не приймаються, оскільки спростовуються документами щодо членства позивача у ЖБК, сплати пайового внеску. Також слід залиши поза увагою і посилання на те, що у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позову, яке ухвалою було скасоване, оскільки ця обставина не є підставою для зміни чи скасування рішення. Посилання заявника на те, що членом ЖБК був він сам, а відповідачка членом кооперативу не була і що судом не досліджувалось питання сплати пайового внеску за квартиру, до уваги не приймаються, оскільки не відповідають положенням законодавства. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закон України "Про кооперацію", ст.384 ЦК України). Про це також вказується в п.6 постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року. Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи щодо набуття права особистої власності на майно, набуте за час шлюбу внаслідок приватизації, оскільки позивач не довів належними доказами факт приватизації спірної квартири. На його запит до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради про надання документів з приводу приватизації житла йому було надано копію ордеру про вселення в квартиру ЖБК.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування чи зміни рішення суду, колегією суддів не встановлено, а перевірені доводи заявника висновків суду не спростовують, то згідно ст.308 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 11 вересня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий _____ В.В. Майданік

Судді: _____ В.О. Бездрабко

_____ ОСОБА_1