Рішення № 54001627, 03.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2015 Справа № 905/1493/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю., суддів Бойко І.А., Тоцького С.В. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону м. Дніпропетровськ

в інтересах Державного підприємства Конструкторське бюро Південне

ім.М.К.Янгеля м.Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш м.Маріуполь

про стягнення 2 622 468,32 грн.

за участю представників сторін:

від прокурора: не явився,

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреностями,

від відповідача ОСОБА_3 довіреність від 07.09.2015 р.

СУТЬ СПРАВИ:

18.08.2015року прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення 2622468,32 грн., з яких:

- 1017600,00 грн. заборгованість за поставлене обладнання;

- пеня в сумі 751729,21 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання ;

- 3% річних в сумі 94009,51 грн.;

- інфляційні витрати в сумі 759129,60 грн.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем грошових зобовязань, які виникли з договору поставки № 49/09 від 25.11.2009 р. відповідно до якого за додатковими угодами виконанні роботи, визначені специфікаціями, що підтверджують акти здачі-приймань та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи. За несвоєчасну оплату виконаний робіт і поставленого обладнання відповідачу нарахована пеня відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України і ст.3 закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання», а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості нараховані інфляційні і річні проценти.

Відповідач у відзиву на позовну заяву від 11.09.2015р. № 523/964 (л.сп.90) виклав заперечення, які складаються з наступного: вважає, що прокурором заявлений позов в інтересах особи, яка вправі самостійно представляти інтереси в господарських судах, оскільки веде господарський баланс, має рахунки в банках, являється юридичною особою, вправі укладати угоди, наділений майновими та немайновими правами, бути позивачем і відповідачем в судах всіх видів і інстанцій, нести відповідальність за своїми зобовязаннями. Нарахування пені за несвоєчасне невиконання зобовязань вважає невірним на тій підставі, що між позивачем та відповідачем укладений договір, умовами якого не встановлено жодного виду забезпечення виконання зобовязань зі сторони відповідача на випадок порушення строків оплати грошових коштів.

Надано до суду заяву про застосування строків позовної давності № 523/965 від 11.09.2015 р., обґрунтовуючи це тим, що поставка за договором була здійснена позивачем та прийнята відповідачем 27.06.2012р., а позивач звернувся до суду з позовом 14.08.2015р., що суперечить положення ст. 257 ГК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється протягом трьох років. Відповідачем посилається на ч.3 ст.267 ГК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. та на ч.4 ст. 267 ГК України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

28.10.2015р. представником позивача надано до суду пояснення по справі (л.сп.240), в якому він не погоджується з відзивом відповідача відносно нарахування пені та позовної давності з посиланням на наступне: оскільки п.5.1 договору зазначено, що у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України, ним засноване чинне законодавство щодо нарахування пені, інфляційних втрат і річних процентів за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання, яке виникло з договору № 49/09 від 25.11.2009 року.

09.11.2015р. надано відповідачем клопотання рег. № 523/1139 від 06.11.2015р. про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_4 компанію «Алкантара Циклон Спейс», головний офіс якої знаходиться за адресою: Edificio Corporate Financial Center, SCN Qd 2, Bl. A, 6 поверх, кімната 603, 70712-900, BRASILIA-DF, Бразилія.

Розглядаючи це клопотання, господарський суд відмовляє, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду, зокрема, і під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Відповідач у своєму клопотанні пояснив юридичний інтерес третьої особи наступним: відповідно умов п.1.1 Договору, є підставою даного позову, предметом поставки являються комплектуючі вироби системи збору та нейтралізації парів та промстоків КРП СЗНПП СК КРК «Циклон-4». Генеральним замовником проекту «Циклон-4» являється ОСОБА_4 компанія «Алкантара Циклон Спейс», головний офіс якої знаходиться за адресою: Edificio Corporate Financial Center, SCN Qd 2, Bl. A, 6 поверх, кімната 603, 70712-900, BRASILIA-DF, Бразилія. У звязку з припиненням фінансування проекту «Циклон-4» ОСОБА_4 компанією відповідач не мав можливості виконати в повному обсязі свої грошові зобовязання за договором № 49/09 від 25.11.2009р.

Оскільки відповідач не довів суду, що рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_4 компанії «Алкантара Циклон Спейс» пропонованої в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову щодо однієї із сторін, господарський суд відмовляє у клопотанні про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_4 компанію «Алкантара Циклон Спейс».

Господарським судом відкладався розгляд справи за клопотанням сторін для укладення мирової угоди, яку Державне підприємство повинно було погодити з особою, якому підпорядковано - з Державним космічним агентством Україні.

Оскільки сторонами не укладена мирова угода, господарський суд вирішує цей спір по суті.

30.11.2015 року відповідачем надана заява про надання відстрочки виконання рішення на два місяця за тим, що конкретні обставини, якими є розташування підприємства відповідача на території якого здійснюється антитерористична операція, ускладнюють виконання рішення та роблять його виконання неможливим у визначений законом строк.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню вирішує справу по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах юридичної особи відповідно до ст.121 Конституції України, ст.29 Господарського процесуального кодексу України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» { № 1789-ХII від 05.11.1991р.}, якими передбачено представництво інтересів держави прокуратурою за підставою наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Військовий прокурор, обираючи форму представництва, передбачену частиною пятою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначив, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави і обґрунтував необхідність захисту, зазначивши наступне.

Як вбачається з вступної частини Статуту Державного підприємства Конструкторське бюро Південне ім.М.К.Янгеля м.Дніпропетровськ (в подальшому за текстом КБ), підприємство засновано на державній власності і підпорядковано Державному космічному агентству Україні (далі за текстом ДКА України). Положенням про ДКА України, яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011року № 442/2011, визначено, що воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері космічної діяльності. Це підтверджується і постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015року № 281 і п.1

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно неправомірної участі прокурора в цієї справі, виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Господарським судом встановлено, що Статутом ДП Конструкторське бюро Південне ім.М.К.Янгеля м.Дніпропетровськ визначена підпорядкованість Державному космічному агентству Україні, яке засновано на державній власності. Невиконання укладеного договору між сторонами може привести до загрози економічних інтересів держави.

Щодо вимог про стягнення заборгованості в сумі 1017600,00 грн. по зобовязанням, визначеними договором № 49/09 від 24.11.2009р.

Грошовим зобовязанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 49/09 від 24.11.2009р. (далі за текстом Договір), на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що уповноваженими представниками сторін укладений договір № 49/09 від 25.11.2009року з протоколом узгодження розбіжностей. За цим договором позивач зобовязався поставити на замовлення відповідача у строки, зазначені у Відомості виконання робіт (Додаток №3) комплектуючі вироби системи збору та нейтралізації парів та промстоків КРП СЗНПП СК КРК «Циклон-4» відповідно до Специфікацій та додатків до договору.

Оплата прийнятого замовником за актами здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу окремо проводиться згідно Графіку платежів на підставі виставленого позивачем рахунку (Додаток № 5) за договірними цінами поетапно. В протоколі узгодження розбіжностей п. 9 визначено, що в специфікаціях на поставку виробів вказується вартість товару по кожній позиції.

Сторонами додатковою угодою №8 від 25.11.2009 року замінена специфікація № 1 та специфікація № 2 на нові редакції даних специфікацій, в яких вказані предмет поставки, кількість, термін виконання та загальна вартість поставленої продукції. Додатковою угодою № 6 від 25.11.2009р. змінено преамбулу в тексті договору в частині зазначення форми власності замовника, а саме: замість ВАТ «Азовзагальмаш» вважати ПАТ «Азовзагальмаш», а також змінено реквізити Замовника.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено факт, що відповідно до специфікацій № 1 та № 2, що введені в дію Додатковою угодою № 8 до Договору, актів здачі-приймання від 27.06.2012р. по етапам № 1.3 та № 2 позивач поставив продукцію на загальну суму 2694000,00 грн., за яких відповідно зазначеним актам відповідачем сплачено 1676400,00 грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень відповідно до акту здачі-приймання від 27.06.2012р. за етапами №1.3 та №2, оплата повинна здійснюватись в термін, зазначений у специфікаціях № 1, № 2, що введені в дію Додатковою угодою №8 до Договору сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно акту звіряння взаємних рахунків станом на 01.11.2014р., який підписаний уповноваженими особами сторін, загальна заборгованість за поставлену та частково неоплачену продукцію за договором № 49/09 від 25.11.2009р. встановлює 1017600,00 грн. Часткова сплата отриманої продукції підтверджується витягами з банківських рахунків і не заперечується відповідачем.

Приймаючи до уваги, що позивачем виконанні умови договору щодо поставки продукції і доведено, що відповідач не сплатив отриману продукцію частково, господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 1017600,00 грн. в повному обсязі як доведені і законні.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало однією з підстав позову щодо стягнення пені в сумі 751729,21 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, передбачених п. 4.3 договору з посиланням на п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання».

Вирішуючи цю вимогу, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач при нарахуванні пені не прийняв до уваги застереження законодавця про те, що ця стаття застосовується лише за наявності невизначеного сторонами тільки розміру пені, а не взагалі застосування виду і розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Так, нарахування пені відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" № 543-96/ВР передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Крім цього, ст. 3 Закону визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Господарський суд ця стаття визначає тільки розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань, яка застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Оскільки договором не визначені а ні вид відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а ні її розмір, тому у позові в частині стягнення пені в розмірі 751729 гривень 21 копійок відмовляє.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 94009,51 грн. за період з 17.07.2012р. по 14.08.2015р. і інфляційних витрат в сумі 759129,60 грн. за період з серпня 2012року по серпень 2015року вирішуються судом з оглядом на наступне:

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання зобовязання. Таке нарахування є не зобовязанням кредитора, а його законним правом.

Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань. Враховуючи той факт, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, починаючи з 17.07.2012року, позивач правомірно нарахував за весь час прострочення до 14.08.2015р. інфляційні витрати в розмірі 759129,60грн., тому господарський суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки інший їх розмір не встановлений договором, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річні в сумі 94009,51грн. в повному обсязі за доведеністю підстав.

Що стосується клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на два місяця, господарський суд враховує наступне:

Господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника, або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, зокрема відстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, встановлений в наказі господарського суду. При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Підставою відстрочення рішення суду відповідач вказує на відсутні джерела фінансування на виконання рішення, що ускладнює внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області, що підтверджується повідомленнями інформаційних агентств України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», зокрема, м. Маріуполь, в якому розташовано підприємство відповідача.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у державі, наявність надзвичайних подій тощо.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені сторонами документи, господарський суд враховуючи наданим правом, викладеним пунктом шостим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольняє клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області на два місяця.

Оскільки позов задоволений частково, господарський суд стягує судові витрати з відповідача пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82,84, п.6 ст.83, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», ЄДРПОУ 13504334, м.Маріуполь, Донецька область, 87535, пл. Машинобудівників, 1 на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. Янгеля», ЄДРПОУ 14308304, м. Дніпропетровськ, 49003, Дніпропетровська область, вул. Криворізька, 3 заборгованість в розмірі 1017600,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 759129,60 грн., 3% річних в розмірі 94009,51 грн. Всього 1870739,11 грн. ( один мільйон вісімсот сімдесят тисяч сімсот тридцять девять гривень 11 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», ЄДРПОУ 13504334, м.Маріуполь, Донецька область, 87535, пл. Машинобудівників, 1 на користь державного бюджету 28061,09 грн.

В решті заявленого позову відмовити за недоведеністю.

Виконання рішення після вступу в законну дію відстрочити на два місяця.

Головуючий суддя С.Ю. Гринько

Суддя І.А. Бойко

Суддя С.В. Тоцький