Рішення № 54001594, 27.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/26021/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»проздійснення відшкодування шкоди в порядку регресу 21 728,80 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Тараненко А.П. - представник за довіреністю;від відповідача:Цілик А.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про здійснення відшкодування шкоди в порядку регресу 21 728,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №001360/4002/0000269 від 03.03.2014р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі №910/26021/15 та призначено її до розгляду на 30.10.2015 р.

20.10.2015р. від Моторно (транспортне) бюро України через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом документи.

30.10.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень, посилався на не проведення оцінки відновлювального ремонту суб'єктом оціночної діяльності з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу застрахованого транспортного засобу, який за твердженням відповідача складає 0,53% та мав бути застосований. Окрім того, вказує, що відповідно до полісу АС/9772473 передбачено франшизу, яка дорівнює 1 000,00 грн., отже розмір шкоди має бути зменшений на вказану суму.

Представник позивача в судове засідання 30.10.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2015 р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 30.10.2015р. в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження оголосив перерву у судовому засіданні до 27.11.2015р., про що складено протокол судового засідання від 30.10.2015р.

Представник позивача в судове засідання 27.11.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 27.11.2015р. представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 27.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 р. між позивачем, як страховиком та ОСОБА_3, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №001360/4002/0000269, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.

22.12.2014 р. о 18 год. 50 хв. по вул. Щорса, 13 в м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вантажним транспортним засобом «ГАЗ 20», реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - вантажним транспортним засобом «ГАЗ 20», реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який належить ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Відповідно до відомості про дорожньо-транспортну пригоду ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 22.01.2015р. у справі №521/22947/14-п встановлено порушення ОСОБА_4, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

20.01.2015р. страхувальник ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №001360/4002/0000269 від 03.03.2014р.

14.01.2015р. ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» складено звіт про вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТС №14/О-236, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 23 702,18 грн.

Згідно рахунку №447 від 16.01.2015р. виставленого володільцю застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 23 730,00 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт №00159326 від 26.01.2015р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 22 728,80 грн.

На підставі складеного страхового акту №00159326 від 26.01.2015р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту №001360/4002/0000269 від 03.03.2014р., перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 22 728,80 грн. на рахунок СТО ФОП ОСОБА_6, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №002866 від 27.01.2015р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - вантажний транспортний засіб «ГАЗ 20», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_4 та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Із наявної в матеріалах справи відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, вбачається, що транспортний засіб - вантажний транспортний засіб «ГАЗ 20», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_4 та знаходився під його керуванням, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Договором (поліс №АС/9772473) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач звернувся до відповідача з заявою №15395 (вих.№1151 від 16.02.2015р.) про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відповідно до якої просив здійснити відшкодування збитків, проте остання залишена відповідачем без відповіді.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач наполягає на не проведення оцінки відновлювального ремонту суб'єктом оціночної діяльності з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу застрахованого транспортного засобу, який а твердженням відповідача складає 0,53% та мав бути застосований. Окрім того, вказує, що відповідно до полісу АС/9772473 передбачено франшизу, яка дорівнює 1 000,00 грн., отже розмір шкоди має бути зменшений на вказану суму.

Суд відхиляє такі твердження відповідача зважаючи на таке.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Одночасно, відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом також враховано, що, відповідно до звіту про вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТС №14/О-236, складеного ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 23 702,18 грн.

При цьому, згідно рахунку №447 від 16.01.2015р. виставленого володільцю застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 23 730,00 грн.

Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 22 278,80 грн. (23 702,18 грн. - 973,38 грн. = 22 278,18 грн. - сума матеріального збитку фактично понесеного позивачем по справі).

Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом про вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТС №14/О-236, рахунком № 447 від 16.01.2015р., страховим актом № 00159326 від 26.01.2015р. та платіжним дорученням № 002866 від 27.01.2015р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена матеріалами справи.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 21 728,80 грн., оскільки франшиза за полісом №АС/9772473 дорівнює 1 000,00 грн.

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування в розмірі 21 728,80 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Отже, згідно ст.27 Закону України "Про страхування" та ч.1 ст.1191 ЦК України, які регулюють регресні відносини, що є відмінними від відносин страховика та страхувальника під час сплати страхового відшкодування, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту фізичного зносу.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії № АС/9772473 розміри лімітів відповідальності та франшизи (1 000,00), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 21 728,80 грн., у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського,77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського,70а; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 21 728,80 грн. та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.12.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко