Рішення № 54001563, 26.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2015р. Справа № 905/2577/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Донпроменерго», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 1 363 794 грн. 40 коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 02.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №121114-12/63 від 12.11.2014р.

ОСОБА_3 представник за довіреністю №181114-4/63 від 18.11.2014р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 312) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Донпроменерго», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № 045-МиТЕС від 22.04.2014р. у сумі 857 457 грн.93 коп., пені у сумі 249 132 грн. 64 коп., 3% річних у сумі 14 447 грн. 58 коп., інфляційних втрат у сумі 242 756 грн. 25 коп., а всього у сумі 1 363 794 грн. 40 коп.

Ухвалою суду від 09.10.2015р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 22.10.2015р. Ухвалою суду від 22.10.2015р. розгляд справи відкладено на 05.11.2015р.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.11.2015р. по 26.11.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вказаним договором щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 526, 530, 612, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 22.10.2015р., 05.11.2015р. та 26.11.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору №045-МиТЕС від 22.04.2014р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості підрядних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат, пені.

Представник відповідача у судових засіданнях 22.10.2015р., 05.11.2015р. та 26.11.2015р. заперечував проти задоволення позовних вимог, відзив на позов не надав, в усній формі повідомив, що договір № 045-МиТЕС від 22.04.2014р., акти за цим договором та інші документи знищені під час проведення антитерористичної операції, жодних доказів на підтвердження цього суду не надав, 26.11.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області надав заперечення по справі, у яких зазначив, що позивачем не надано доказів належного виконання своїх обовязків за договором. Через канцелярію господарського суду Донецької області представником відповідача надані заперечення по справі та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго», м. Краматорськ, Донецька область (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Донпроменерго», м. Маріуполь, Донецька область (далі підрядник) був укладений Договір №045-МиТЕС від 22.04.2014р. (далі за текстом Договір), за умовами якого підрядник зобовязується своїми силами та засобами, у встановлений Договором строк виконати роботи з модернізації обладнання, заміни вимикачів типу ВЭ-6 кВ на вакуумні Миронівської ТЕС, а замовник прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна договору становить 1 224 940 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 204 156 грн. 67 коп.

Як визначено п. 4.1 договору, форма оплати 30% передплата, остаточні розрахунки (70%) по закінченню 90 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Згідно п. 11.1, Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за Договором №045-МиТЕС від 22.04.2014р. на загальну суму 1 224 939 грн. 93 коп., підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.02.2014р. по 03.04.2015р., підписаного обома сторонами, згідно якого позивачем виконано робіт на загальну суму 1 224 939 грн. 93 коп.

Також, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за Договором №045-МиТЕС від 22.04.2014р. на загальну суму 1 224 939 грн. 93 коп., підтверджується наступними актами форми КБ-2В:

-акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014р. від 18.11.2014р. на суму 50 194 грн. 15 коп., у т.ч. ПДВ 8 365 грн. 69 коп.;

-акт № 1 вартості змонтованого обладнання, яке придбано підрядником (додаток до Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014р. від 18.11.2014р.) на суму 1 140 480 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 190 080 грн. 00 коп.;

-акт № 2н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014р. від 18.11.2014р. на суму 34 265 грн. 78 коп., у т.ч. ПДВ 5 710 грн. 96 коп.

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору за наслідками господарських операцій позивачем складені податкові накладні, які містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, замовником в якості сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 367 482 грн. 00 коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача № 26008000120257 за 24.04.2014р.

Відповідач в порушення умов Договору роботи оплатив не в повному обсязі

Таким чином, судом встановлено, що зобовязання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані, вартість робіт у розмірі 857 457 грн. 93 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Проаналізувавши укладений сторонами договір Договором №045-МиТЕС від 22.04.2014р. на модернізацію обладнання, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обовязку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 4.1 договору: оплата по закінченню 90 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Таким чином, граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.4.1 договору, згідно з актами за листопад 2014р. є 16.02.2015р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобовязання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №045-МиТЕС від 22.04.2014р. на модернізацію обладнання у сумі 857 457 грн. 93 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 14 447 грн. 58 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 17.02.2015р. по 09.09.2015р. у сумі 14 447 грн. 58 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 17.02.2015р. по 09.09.2015р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним з огляду на те, що розрахунок 3% річних здійснюється за кожним актом виконаних робіт окремо.

Фактично розмір 3% річних за період з 17.02.2015р. по 09.09.2015р. складає 14 447 грн. 57 коп., у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 01 коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт за період з лютого 2015р. по липень 2015р. у розмірі 242 756 грн. 25 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та ст.ст. 17, 18 Закону України «Про інформацію» використовується те є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

На підставі цього суд зробивши розрахунок інфляційних втрат дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, обчислених за кожним актом окремо:

-з березня 2015 року по липень 2015 року відносно заборгованості у сумі 242 756 грн. 25 коп.

Фактично розмір інфляційних втрат складає 242 756 грн. 25 коп., у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 17.02.2015р. по 17.08.2015р. у сумі 249 132 грн. 64 коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору №045-МиТЕС від 22.04.2014р. передбачено, що у разі прострочення оплати виконаних і належним чином прийнятих робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми виконаних робіт.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Фактично розмір пені за період з 17.02.2015р. по 17.08.2015р. дорівнює 249 132 грн. 64 коп., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Крім того, відповідачем надано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Згідно з п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року, чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Судом у задоволенні клопотання відповідача відмовлено, оскільки обставини викладені у клопотанні не є винятковими, розгляд справи неодноразово відкладався, відповідачу неодноразово надавалась можливість ознайомитись з матеріалами справи, у зв'язку з чим вбачається достатня кількість часу для підготовки заперечень.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України Про індексацію грошових доходів населення, ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, буд. 8, ідентифікаційний код 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Донпроменерго» (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 72, ідентифікаційний код 37604038) заборгованість за договором №045-МиТЕС від 22.04.2014р. у сумі 857 457 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 14 447 грн. 57 коп., інфляційні втрати у сумі 242 756 грн. 25 коп., пені у сумі 249 132 грн. 64 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 20 456 грн. 92 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Донпроменерго» 3% річних у сумі 01 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.11.2015р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2015р.

Суддя Ю.С. Мельниченко