Рішення № 54000516, 22.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1187/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Джинчарадзе Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Приморське», третя особа ОСОБА_3 про припинення договору поруки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року, -

встановила:

12.12.2013 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, в подальшому уточнивши його 04.03.2014 року, до ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Приморське», посилається на те, що 09 вересня 2008 між нею та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона зобовязалась відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобовязань перед банком за кредитним договором від 09 вересня 2008 року.

Договір поруки укладено на невизначений строк до повного припинення всіх зобовязань боржника за договором кредиту, термін виконання якого встановлювався до 09 вересня 2023 року.

Однак, ОСОБА_3 порушив терміни виплат по кредиту, у звязку з чим 25 грудня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» надіслав йому вимогу про виконання зобовязань, вказавши розмір простроченої заборгованості, що підлягає оплаті протягом трьох днів 1 045, 39 дол. США.

Після настання нового зміненого терміну виплати кредиту по основному зобовязанню 28 грудня 2008 року, жодних вимог до неї, як до поручителя, відповідач не предявляв.

Вважає, що правовідносини, які виникли у неї з ЗАТ «ОТП Банк» на підставі укладеного 09 вересня 2008 року договору поруки мають бути визнані припиненими згідно вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09 вересня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ЗАТ «ОТП Банк» кредитний догові №МЬ-501/229/2008, відповідно до якого останній надав ОСОБА_3 кредит в сумі 7 380 доларів США, строком повернення 09 вересня 2023 року.

У якості забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, «ОТП Банк» уклав з ОСОБА_2О договір порук № 8К.-501/229/2008, за яким ОСОБА_2 поручилась перед банком відповідати з невиконання ОСОБА_3 зобов'язань, що виникають з кредитного договору № МІ. 501/229/2008 від 09 вересня 2008 року.

Відповідно до п.1.9.1 Частини №2 кредитного договору, банк закріпив за собою право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

За умовами п.3.2 договору поруки № 8К-501/229/2008 від 09 вересня 2008 року у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, кредитор має прав пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем протягом 3-х робочих днів з дати отримання такої вимоги.

Користуючись даним правом, банк 25 грудня 2008 року надіслав на адресу ОСОБА_2 повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором від 09 вересня 2008 року у розмірі простроченої суми кредиту - 139,90 доларів США, та суми прострочених відсотків - 905,49 доларів США та запропоновано погасити її протягом 3 днів з моменту її отримання.

У зв'язку з невиконанням вимоги, ЗАТ «ОТП Банк» 29 січня 2009 р. направлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з моменту її отримання у повному обсязі, а саме суму кредиту у розмірі 70 227,65 доларів США, суму процентів - 2495,39 доларів США, суму пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 5 782,69 грн., суму штрафів у розмірі 75 грн.

Встановивши факт надіслання банком вимоги позивачу про невиконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором та пред"явленням вимог до ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався також на те, що, окрім досудової вимоги у 2008 році, ОСОБА_2 також були направлені і інші, зокрема 29.01.2009 р. та 28.07.2010 р., що не припинили правовідносини поруки.

Колегія суддів не може погодитись з такою думкою суду першої інсанції та вважає її помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, банк пред'явив до ОСОБА_2 досудову вимогу 29 січня 2009 року про дострокове погашення усієї суми заборгованості, тому мав право звернутися до суду протягом шести місяців з цієї дати, тобто до 29 липня 2009 року.

Посилання на надіслання в подальшому досудових вимог правового значення не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

З настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.ч.1,2 ст. 251 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 3.1.) про його дію до повного виконання припинення всіх зобов'язань боржника не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України складеної у справі №6-78цс12 за якою визначено, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дно до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним зо говором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки перечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в ньому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що у разі використання банком права на дострокове повернення боргу, що мало місце в даному випадку, та визначення строку дії договору поруки повним виконанням сторонами договірних зобов'язань, зобов'язання за договором поруки припиняються, якщо кредитор не звернувся до суду протягом шести місяців від дня пред'явлення вимоги про дострокове погашення боргу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, з огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що строк виконання договору поруки настане лише 09 вересня 2023 року, а звернення банку з вимогою про дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором є правом банку, а не його обов'язком.

Крім того, як вірно зазначив в апеляційній скарзі представник позивача, судом не звернуто увагу на той факт, що банком в односторонньому порядку двічі збільшувався розмір відсоткової ставки без повідомлення про це поручителя та дотримання процедури, передбаченої договором поруки та кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, ~ відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З сенсу наведених норм випливає, що підставою для припинення поруки виступає факт зміни зобов'язання без згоди поручителя, при цьому розмір зміненого зобов'язання правового значення не має.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та про постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Приморське» про припинення договору поруки задовольнити.

Припинити договір поруки № SR-501/229/2008 від 09 вересня 20008 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Приморське» /ПАТ «ОТП Банк»/.

Стягнути з ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Приморське» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі /229,41грн.+121,80грн./ 351,21 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровска

ОСОБА_5