Рішення № 54000320, 26.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7135/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2

при секретарі: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А-1785 про зобовязання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою військової частини А-1785 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року, -

встановила:

01 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до військової частини А-1785 про зобовязання останнього укласти з ним договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення; договір про користування електричною енергією; зобовязати відповідача скасувати нараховану позивачу заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 21473,85 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за ним було закріплено як за військовослужбовцем військової частини А-1785 житлові кімнати № 3, 4 у гуртожитку № 1, у військовому містечку № 186. 11 грудня 2010 року підполковник ОСОБА_3 звільнений з військової служби у запас за частиною шостою, пунктом «б» (за станом здоров'я). Під час звільнення з військової служби та розрахунку (26 грудня 2010 року) позивачем було погашено всю заборгованість за користування комунальними послугами за час проживання у вказаному гуртожитку. Після звільнення зі Збройних Сил України іншим житлом поза межами військового містечка ОСОБА_3забезпечений не був, тому і на даний час разом із сім'єю проживає на території військової частини А-1785 у кімнатах №3, 4 у гуртожитку №1 військового містечка №186. Станом на 14 листопада 2013 року на основі даних військової частини А-1785 за ОСОБА_3значтиься заборгованість за спожиті комунальні послуги з тепло-, водо-, та електропостачання в розмірі 21473,85 грн. Позивач вважає, що вказана сума нарахована неправомірно, є незаконною, а томупідлягає скасуванню.

Оплату за житлово-комунальні послуги ОСОБА_3 здійснював безпосередньо докаси у військовому містечку за адресою проживання. Однак, в певний час ОСОБА_3 та іншими мешканцями військового містечка було звернуто увагу на факт незрозумілих підстав нарахування оплати за житлово-комунальні послуги з боку в/ч А-1785. Були зроблені неодноразові спроби з'ясувати, як саме розраховують оплату за комунальні послуги. На зборах, які проводились за ініціативою та участю командування в/ч А-1785 та представників командування Південного округу, представників КЕВ м. Одеса, мешканцями військового містечка,зокрема, ОСОБА_3 неодноразово пропонувалося надати калькуляцію щодоутвореннясум нарахувань за житлово-комунальні послуги, також ОСОБА_3 звертався з проханнями укласти договори на їх постачання. Однак, військова частина А-1785 вказані прохання не задовольнила, без пояснення позивачеві причин відмови. Крім того, мешканцями військового містечка висувалося прохання до командування надати банківські реквізити для можливості безготівкового розрахунку. Однак, командування військової частини А-1785 ігнорувало ці прохання або відповідало відмовами та неможливістю відкриття рахунку. Відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, чіткого розуміння цін, тарифів, розрахунку оплати житлово-комунальних послуг є незаконним. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлений прямий обов'язок виконавця та споживача житлово-комунальних послуг укластивідповідні договори про надання таких послуг згідно з типовим договором, тобтоміж ОСОБА_3, як наймачем приміщення та відповідачем як балансоутримувачем даного приміщення мали бути укладені відповідні договори в порядку встановленому законодавством України. Однак, всупереч вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» жодного договору про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не існує.Тобто, про жодну заборгованістьза відсутності договірних відносин мова іти не може.

В той самий час з 2011 року плата за проживання в кімнаті гуртожитку військової частини (житлово-комунальні послуги) неодноразово збільшувалась без будь-якого обґрунтування; повідомлення про нарахування такої плати, що надсилаються відповідачем не відповідають вимогам ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; повідомити позивача про розмір тарифів та складові частини послуг, що надаються, відповідач відмовляється.

Крім того, у квитанціях, згідно яких приймає оплату бухгалтерія військової частини не вказано за які саме послуги вона здійснює, за який їх об'єм, не вказується і вартість кожного з виду комунальних послуг.Відповідач вимог статей 31, 32Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не дотримується, і не надає жоднихрозрахунків на підтвердження обґрунтованості нарахованого позивачу боргу, розміру тарифів, з яких виходив відповідач при наданні послуг та обрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги.Внаслідок зазначеного нарахування оплати за житлово-комунальні послуги позивачуз боку відповідача не відповідають встановленим у державі тарифам.Представниками в/ч А-1785 постійно наголошується, що тарифи на комунальні послуги для мешканців військового містечка №186, зокрема, і для ОСОБА_3 встановлені як для промислового підприємства, так як статусу житлового приміщення не має жодна будівля на території військового містечка № 186. Проте, відповідно до рахунку-фактури №16/1 та Акту про використану електроенергію можна зробити висновок, що для гуртожитку в якому проживає ОСОБА_3 електроенергія надається як для населення за загальним обліком з електроплитами та або/ електроопаленням кл. 2. по вартості - за 1 КВт/год 0,23 коп. (на лютий 2013 року).Таким чином, тариф на основі якого представники військової частини розраховують суми оплати за електроенергію перевищує той, який встановлений для військової частиниА-1785 ВАТ «Одесаобленерго», а розрахунки щодо оплати електроенергії є невірними, а тому незаконними.Крім того, приміщення, в яких проживає позивач обладнані лічильниками електричної енергії, які були перевірені та опломбовані працівниками КЕВ м. Одеса, що надає можливість проводити індивідуальні нарахування плати за спожиту електроенергію. Однак, відповідач жодного разу не врахував показники лічильників під час нарахування платні, та надати інформацію позивачу про кількість спожитої електроенергії та суму нарахованої плати не може. Нарахування оплати за комунальні послуги відповідач здійснює безпідставно, безурахування, взагалі будь-яких тарифів та обсягу спожитих послуг.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобовязано Військову частину А-1785 укласти з позивачем договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення та договір про користування електроенергією.

Зобовязано Військову частину А-1785 скасувати нараховану ОСОБА_4 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 21473,85 грн.

Стягнуто з Військової частини А-1785 на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, військова частина А-1785 подала апеляційну скаргу у якій просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем договори про надання житлово-комунальних послуг не укладалися і на цій підставі дійшов висновку, що за відсутності договірних відносин заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг не може нараховуватись.

Виходячи з того, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, районний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобовязання відповідача укласти з позивачем договори на надання комунальних послуг з центрального опалення, холодного і гарячого водопостачання і водовідведення, користування електроенергією.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки вони не повною мірою відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи у частині звільнення позивача від обовязку сплатити заборгованість за надані комунальні послуги, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції у цій частині скасовує і ухвалює нове рішення з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Судова колегія погоджується з висновками районного суду у частині зобовязання відповідача укласти з позивачем договори про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 20 Закону визначено, що споживач зобовязаний укладати такий договір, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Виконавець зобовязаний підготувати та укласти зі споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання його умов його виконання згідно з типовим договором.

Позивач стверджував, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою укласти з ним договір про надання житлово-комунальних послуг, однак такі договори з ним укладені не були.

Оскільки згідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок укладення таких договорів покладено на виконавця житлово-комунальних послуг, то судова колегія вважає висновок районного суду про зобовязання відповідача укласти з позивачем договори про надання житлово-комунальних послуг, обґрунтованим, а рішення у цій частині таким, що відповідає вимогам закону.

У частині скасування нарахованої позивачеві заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 21473 грн 85 коп., рішення суду підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам закону.

Так судом встановлено, що позивач проживає на території військового містечка № 186 військової частини А 1785 по проспекту Гагаріна у м. Одесі, де користується кімнатами № 3, 4 у гуртожитку № 1.

Позивач споживає житлово-комунальні послуги: гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення, однак вартість спожитих житлово-комунальних послуг не оплачує, мотивуючи це тим, що з ним відповідач не уклав договори на постачання житлово-комунальних послуг.

Оскільки позивач споживає житлово-комунальні послуги, то незалежно від наявності чи відсутності договорів з ним про надання житлово-комунальних послуг він повинен оплатити їхню вартість згідно до діючих тарифів на дані види послуг, тому на думку судової колегії підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги відсутні, а відповідно рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись: ст. 304; п. 3 ч. 1 ст. 307;п.п. 3,4 ст. 309; 316; 317; 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу військової частини А-1785 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року змінити. Скасувати його в частині звільнення ОСОБА_3 від оплати боргу за житлово-комунальні послуги у сумі 21473 грн. 85 коп. ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_5

ОСОБА_2

ОСОБА_6