Ухвала суду № 53999245, 30.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1315/15-ц 30.11.2015 30.11.2015 30.11.2015

Провадження №22-ц/784/2932/15

Справа № 489/1315/15-ц Головуючий в 1 інстанції Кокорєв В.В.

Провадження: № 22ц/784/2932/15 Доповідач Маляренко І.Б.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Шаманської Н.О., Темнікової В.І.,

За участю секретаря: Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2015 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні шляхом вселення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі не проживають у квартирі, що є її власністю, понад один рік, тому є підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловою площею у даній квартирі.

ОСОБА_1, звернувшись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні шляхом вселення,подала заяву про забезпечення позову, де послалася на те, що позивач вже продала одну кімнату квартири кв.16, яка розташована по вул. Логовенко, 6 у м. Миколаєві, чим зменшила житлову площу квартири.

Просила накласти арешт на квартиру № 16, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Логовенко, 6 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2015 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 йдеться про неповне дослідження судом доказів, порушення норм процесуального права і ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, як незаконної, та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як розяснив Верховний Суд України у п.1 постанови Пленуму № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, неповнолітня ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у зазначеній квартирі, згідно з довідкою ЖЕК № 7 ЖКП «Південь», як члени сім?ї ОСОБА_2

Статтями 41, 47 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 316319, 321 Цивільного Кодексу України, визначено та законодавчо закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає, що кожна особа має право на безперешкодне користування своїм майном, а також задекларовано право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд здійснювати щодо свого майна будь-які дії, вчиняти будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право на житло реалізується шляхом як придбання його у власність, так і отримання житла в користування. За захистом своїх прав щодо здійснення права власності та права користування житлом можуть звертатись власники житла, члени сімї власника, а також інші особи, які наділені правом особистого сервітуту, наймачі та члени їх сімей у державному або комунальному житловому фонді, а також наймачі житла в комерційному житловому фонді.

Залежно від підстав виникнення права користування, характеру правовідносин, та правового статусу субєктів, які звертаються за захистом порушених прав, розрізняють речово-правові та зобовязально-правові засоби захисту порушених житлових прав.

Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні шляхом вселення, тобто обрала зобовязально-правовий засіб захисту порушених житлових прав.

З урахуванням всього вищезазначеного колегія суддів вважає, що в разі задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 судом першої інстанції було б порушено принцип адекватності заявлених позовних вимог обраному способу їх забезпечення.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2015 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні шляхом вселення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: