Вирок № 53998827, 03.12.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2750/15-к

В И Р О К

іменем України

"03" грудня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Дробинського О.Е., суддів Вострікової Л.В., Ротар М.М.,

при секретарях Данилевич Т.О., Жирун Н.О., Однораз Т.А.,

з участю прокурорів Захарченка В.В., Мойсеєнка С.В.,

потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4,

захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених /цивільних відповідачів/ ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, сімейний стан - не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, селище Пантаївка, вулиця Шкільна, будинок №1, фактично мешкав без реєстрації за адресою: місто Кіровоград, вулиця Світла, будинок №54, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, приватного підприємця, сімейний стан - одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовозобовязаного, зареєстрованого за місцем проживання та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.186, ч.1 ст.396 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2015 року в вечірній час доби обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом із громадянином ОСОБА_9 на законних підставах перебували в приміщенні житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, де вживали спиртні напої з приводу святкування дня народження батька обвинуваченого ОСОБА_8 громадянина ОСОБА_10, який також перебував в данному житловому будинку, так як він в ньому мешкає.

Під час перебування за святковим столом в даному житловому будинку, між обвинуваченим ОСОБА_7 та громадянином ОСОБА_9 на грунті виниклих особистих неприязних стосунків, через те, що ОСОБА_9 не коректно поводив себе за столом та підштовхував рукою руку обвинуваченого ОСОБА_7, в якій він тримав столові предмети із сервіровки столу, виникла конфліктна ситуація, яка згодом після виходу на подвіря даного житлового будинку, де вони залишилися вдвох, перейшла в бійку між ними.

Під час даної бійки обвинувачений ОСОБА_7, знаходячись в стані алкогольного спяніння, наніс громадянину ОСОБА_9 удари кулаками в область обличчя, кінцівок та грудної клітини, спричинивши легкі тілесні ушоджнення в виді крововиливу в праве око, синців, саден, осаднень та забійних ран в області обличчя, на шиї, на правій передньо боковій поверхні грудної клітки, в ділянці променево запястних суглобів, на тильній поверхні лівої кисті, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правої гомілки, тяжкі тілесні ушкодження за ознаками загрози для життя в виді субдуральної гематоми, переломів ребер 8-9 зліва по середньопідпаховій лінії, 7-8 справа по середньопідпаховій лінії, 2-7 ребер справа по середньо- ключичній лінії, які в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою загрози для життя. Внаслідок побиття ОСОБА_9 втратив рівновагу, упав та втратив свідомість. Залишивши громадянина ОСОБА_9 в непритомному стані, біля житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_7 повернувся до приміщення будинку, де знову приєднався до кампанії за святковим столом.

Після опівночі в ніч на 27 лютого 2015 року, коли обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли на подвіря даного житлового будинку, вони підійшли до непритомного громадянина ОСОБА_9,

В цей момент у обвинуваченого ОСОБА_7 виник умисел на умисне вбивство громадянина ОСОБА_9. Після цього обвинувачений ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за допомогою обвинуваченого ОСОБА_8, не повідомлюячи йому істинну мету своїх дій та не розраховуючи на співучасть обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні вбивства громадянина ОСОБА_9, за допомогою обвинуваченого ОСОБА_8 погрузив тіло громадянина ОСОБА_9, який був у непритомному стані, до пасажирського відсіку транспортного засобу мікроавтобуса автомобіля НОМЕР_1, який належав громадянці ОСОБА_11, на підставі свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу від 10 квітня 2012 року номер 543183, виданого Кіровоградським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області, і на якому обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали із міста Кіровограда до села Кримка Первомайського району Миколаївської області з метою продати даний транспортний засіб, і сам факт правомірності користування даним транспортним засобом даних осіб потребує окремого судового цивільного чи кримінального розгляду, в залежності від виду закінчення кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за номером 12015120170000254, яке знаходиться в провадженні органу досудового розслідування Кіровоградського відділу поліції ГУ Національної поліції в Кіровоградській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та розпочату за заявою власника даного транспортного засобу громадянки ОСОБА_11.

Після чого обвинувачений ОСОБА_8 сів за кермо даного транспортного засобу, обвинувачений ОСОБА_7 на праве крісло біля водія, і з безпритомним тілом громадянина ОСОБА_9, який знаходився в пасажирському відсіку на одному із пасажирських крісел, виїхали із села Кримка Первомайського району Миколаївської області та рухалися по автомобільній дорозі державного значення «М 13 Кіровоград Платонове».

27 лютого 2015 року в нічний час біля 02 години на території Первомайського району Миколаївської області на автомобільній дорозі державного значення «М 13 Кіровоград Платонове» за межами села Кримка, обвинувачений ОСОБА_8 зупинив транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1, залишив місце водія та сховався в лісопосадці.

Після чого обвинувачений ОСОБА_7 сів за кермо транспортного засобу мікроавтобуса автомобіля НОМЕР_1, в якому перебував без свідомості громадянин ОСОБА_9 та продовжив рух по даному автошляху. Прибувши до автодорожнього мосту через річку Південний Буг автомобільної дороги державного значення «М 13 Кіровоград Платонове», який розташований на околиці села Іванівка Первомайського району Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_7 між 02 та 03 годинами 27 лютого 2015 року зупинив керований ним транспортний засіб мікроавтобус автомобіль НОМЕР_1. Після чого обвинувачений ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство громадянина ОСОБА_9, зняв шнурки із його взуття, одним шнурком обвів шию та здавив петлею органи шиї громадянина ОСОБА_9, після чого настала смерть громадянина ОСОБА_9. Іншим шнурком обвинувачений ОСОБА_7 обвязав ноги ОСОБА_9 та привязав до них каміння. З метою приховати вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_7 дістав тіло вбитого ним ОСОБА_9 із салону автомобіля НОМЕР_1 та скинув його з центральної частини вказаного автодорожнього мосту в воду річки Південний Буг.

Крім того 26 лютого 2015 року біля 23 годин 30 хвилин в приміщенні житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного спяніння, з погрозою застосування насильства над громадянином ОСОБА_9 примусив громадянина ОСОБА_9 до виконання цивільно правового зобовязання, яке полягало в необхідності повернення громадянином ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 200 гривень, що становила різницю в вартості мобільних телефонів, яка виникла внаслідок обміну мобільних телефонів між обвинуваченим ОСОБА_8 та громадянином ОСОБА_9. В звязку з відсутністю даної суми грошових коштів в сумі 200 гривень у громадянина ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_8 заволодів золотою каблучкою 585 проби, вагою 0,95 грамів, вартістю 498 гривень 75 копійок, яка належала громадянину ОСОБА_9, та яку громадянин ОСОБА_9 передав обвинуваченому ОСОБА_8, отримавши від обвинуваченого ОСОБА_8 грошові кошти, так як вартість переданої ним золотої каблучки, перевищувала розмір виниклого боргу громадянина ОСОБА_9 в сумі 200 гривень, перед обвинуваченим ОСОБА_8.

Після розвязання даної конфліктної ситуації між обвинуваченим ОСОБА_12 та громадянином ОСОБА_9 на грунті виниклих особистих неприязних стосунків, через те, що ОСОБА_9 не коректно поводив себе за столом та підштовхував рукою руку обвинуваченого ОСОБА_7, в якій він тримав столові предмети із сервіровки столу, виникла конфліктна ситуація, яка згодом після виходу на подвіря даного житлового будинку, де вони залишилися вдвох, перейшла в бійку між ними.

Під час даної бійки обвинувачений ОСОБА_7 наніс громадянину ОСОБА_9 удари кулаками в область обличчя, кінцівок та грудної клітини, спричинивши легкі тілесні ушоджнення у вигляді крововиливу в праве око, синців, саден, осаднень та забійних ран в області обличчя, на шиї, на правій передньо боковій поверхні грудної клітки, в ділянці променево запястних суглобів, на тильній поверхні лівої кисті, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правої гомілки, тяжкі тілесні ушкодження за ознаками загрози для життя в виді субдуральної гематоми, переломів ребер 8-9 зліва по середньопідпаховій лінії, 7-8 справа по середньопідпаховій лінії, 2-7 ребер справа по середньо - ключичній лінії, які в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою загрози для життя. Внаслідок побиття ОСОБА_9 втратив рівновагу, упав та втратив свідомість. Залишивши громадянина ОСОБА_9 в непритомному стані, біля житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_7 повернувся до приміщення будинку, де знову приєднався до кампанії за святковим столом.

Після опівночі в ніч на 27 лютого 2015 року, коли обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли на подвіря даного житлового будинку, вони підійшли до непритомного громадянина ОСОБА_9. Побачивши те, що після побиття громадянина ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_7, громадянин ОСОБА_9 лежав не подаючи ознак життя, обвинувачений ОСОБА_8 доторкнувся до шиї громадянина ОСОБА_9, та не прощупавши пульсу, припустив, що останній помер. На пропозицію обвинуваченого ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_8, сів за кермо транспортного засобу мікроавтобуса моделі «Wolksvagen LT 35 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, та погодився вивезти тіло громадянина ОСОБА_9 за межі села Кримка Первомайського району Миколаївської області, з метою приховування слідів злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7. При цьому обвинувачений ОСОБА_8 вважав, що обвинуваченим ОСОБА_7 було вчинене умисне вбивство громадянина ОСОБА_9. Усвідомлюючи те, що обвинуваченим ОСОБА_7 було вчинено умисне вбивство громадянина ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_8 разом із обвинуваченим ОСОБА_7 завантажили тіло громадянина ОСОБА_9 до салону мікроавтобуса моделі «Wolksvagen LT 35 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, та за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_7, поїхали із села Кримка Первомайського району Миколаївської області в напрямку автомобільної дороги державного значення «М 13 «Кіровоград-Платонове», намагаючись вивезти тіло громадянина ОСОБА_9 з місця події та скрити факт скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_7. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8, перебуваючи за кермом вказаного автомобіля, доїхав до лісопосадки, розташованої неподалік автодорожнього мосту через річку Південний Буг автомобільної дороги державного значення «М 13 Кіровоград Платонове», який розташований на околиці села Іванівка Первомайського району Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_8 зупинив керований ним транспортний засіб, вибіг з салону та заховався в лісопосадці. Маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_8 не повідомив правоохоронні органи про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності, перешкоджання органам досудового слідства у своєчасному розкритті злочину, викритті винної особи та притягнення її до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не визнав свою вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9, пояснивши, що він не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_9. 26 лютого 2015 року в вечірній час доби він та обвинувачений ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 перебували в приміщенні житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, де вживали спиртні напої з приводу святкування дня народження батька обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_10, який також перебував в данному житловому будинку, де він мешкає.

Під час перебування за святковим столом в даному житловому будинку, між ним та ОСОБА_9 на грунті виниклих особистих неприязних стосунків, через те, що ОСОБА_9 не коректно поводив себе за столом та підштовхував рукою його руку, в якій він тримав то стакан, то вилку, виникла конфліктна ситуація, яка згодом після виходу на подвіря даного житлового будинку, де вони залишилися вдвох /він та ОСОБА_9В./ перейшла в бійку між ними. З метою захисту від посягань ОСОБА_9 він наніс громадянину ОСОБА_9 удари кулаками в область обличчя, кінцівок та грудної клітини, внаслідок чого ОСОБА_9 втратив рівновагу, упав та втратив свідомість. Залишивши ОСОБА_9 в непритомному стані, біля житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, він повернувся до приміщення будинку, де знову приєднався до кампанії за святковим столом.

Після опівночі в ніч на 27 лютого 2015 року, коли він та обвинувачений ОСОБА_8 вийшли на подвіря даного житлового будинку, вони підійшли до непритомного громадянина ОСОБА_9. За допомогою обвинуваченого ОСОБА_8 вони погрузили тіло ОСОБА_9, який був у непритомному стані, до пасажирського відсіку мікроавтобуса автомобіля НОМЕР_1. Після чого обвинувачений ОСОБА_8 сів за кермо даного транспортного засобу, а він сів на праве крісло біля ОСОБА_8, і з безпритомним тілом ОСОБА_9, який знаходився в пасажирському відсіку на одному із пасажирських крісел, виїхали із села Кримка Первомайського району Миколаївської області.

27 лютого 2015 року в нічний час біля 02 години на території Первомайського району Миколаївської області на одній із автомобільних доріг за межами села Кримка, обвинувачений ОСОБА_8 зупинив транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1, залишив місце водія та сховався в лісопосадці.

Після чого він сів за кермо транспортного засобу мікроавтобуса автомобіля НОМЕР_1, в якому перебував без свідомості громадянин ОСОБА_9 та продовжив рух по даному автошляху. Прибувши до автодорожнього мосту через річку, назви якої він не знав, він зупинив керований ним транспортний засіб мікроавтобус автомобіль НОМЕР_1. Після чого він витягнув тіло ОСОБА_9 із транспортного засобу та залишив на березі річки, стягнувши тіло під міст. Він не душив шию ОСОБА_9 з метою його вбивства, не знімав шнурки із його взуття, не обвязував шнурком шию та не здавлював петлею органи шиї ОСОБА_9, з метою заподіяння йому смерті. Також він не обвязував ноги ОСОБА_9 іншим шнурком та не привязував до них каміння. Також він не скидував тіло ОСОБА_9 з центральної частини вказаного автодорожнього мосту в річну воду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 визнав вину у вчиненні злочинів обставини, яких викладені за вироком суду, та підтвердив факти вчинення даних злочинів при викладених вище обставинах.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7, встановлені судом обставини вчинення ним особливо тяжкого злочину повністю підтверджуються показами потерпілих.

Так потерпіла ОСОБА_1 в судовому засідані пояснила, що загиблий ОСОБА_9, був її сином, і так як і вона, мешкав в місті Кіровограді. Він проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_3. В третій декаді лютого 2015 року ОСОБА_9 зник без вісті. Про дану обставину з приводу зникнення ОСОБА_9 був повідомлений відповідний районний відділ міліції в місті Кіровограді. В березні 2015 року вони дізналися, що ОСОБА_9 був вбитий на території Миколаївської області, його тіло кинули в річку Південний Буг, а незабаром тіло ОСОБА_9 було викинуто на берег на території Арбузинського району Миколаївської області. При проведенні досудового слідства вона дізналася що у скоєнні умисного вбивства обвинувачується мешканець міста Кіровограда ОСОБА_7, який був знайомий з загиблим ОСОБА_9. також вона припускає що співучасником вбивства ОСОБА_9 є і обвинувачений ОСОБА_8, який також є мешканцем міста Кіровограда, і також був знайомий з загиблим ОСОБА_9.

Потерпілий ОСОБА_2, який є рідним братом загиблого ОСОБА_9, та потерпіла ОСОБА_3, яка була співмешканкою загиблого ОСОБА_9 в судовому засіданні дали покази аналогічні показам потерпілої ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_10, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області. 26 лютого 2015 року у нього був день народження, на який приїхав його син ОСОБА_8. ОСОБА_8 був не сам, з ним приїхали ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Крім даних осіб в будинку також була і його співмешканка ОСОБА_13. Дані особи, які завітали до нього з його сином, приїхали на мікроавтобусі білого кольору моделі «Wolksvagen LT 35 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Даний мікроавтобус вони намагалися продати, і в світлий час доби 26 лютого 2015 року їздили на ньому в місто Первомайськ. Під час перебування за святковим столом в вечірній час в даному житловому будинку, між обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виникла сварка, через те, що ОСОБА_9 підштовхував рукою руку обвинуваченого ОСОБА_7. Згодом вони вийшли на подвіря житлового будинку, а він ліг спати. Що відбувалося між ними на подвірї він не бачив. Вночі він коли прокинувся, то побачив, що його сина ОСОБА_8, а також ОСОБА_7 і ОСОБА_9 немає в житловому будинку. Крім цього на подвірї також не було мікроавтобуса білого кольору моделі «Wolksvagen LT 35 D» на якому приїхали в село Кримка Первомайського району Миколаївської області дані особи. Через деякий час на мобільний тефон зателефонував його син ОСОБА_8 та повідомив. Що вони відвезли на залізничний вокзал та відправили потягом до міста Кіровограда ОСОБА_9, а самі, коли поверталися з ОСОБА_7 до села Кримка заблукали. Про те, що ОСОБА_9 було вбито, він дізнався тільки на початку квітня 2015 року, під час проведення обшуку працівниками міліції в його житлі в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області.

Свідок ОСОБА_13, яка є співмешканкою свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази аналогічні показам свідка ОСОБА_10.

Експерт судової медичної експертизи ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що при проведенні судової медичної експертизи трупа ОСОБА_9, труп якого був прибитий водою на берег річки Південний Буг в межах Арбузинського району Миколаївської області біля села Семенівка та виявлений 01 березня 2015 року. Вона встановила, що смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї петлею. Крім того, окрім странгуляційної борозди на тілі ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження в області обличчя, кінцівок та грудної клітини. Легкі тілесні ушоджнення в виді крововиливу в праве око, синців, саден, осаднень та забійних ран в області обличчя, на шиї, на правій передньо боковій поверхні грудної клітки, в ділянці променево запястних суглобів, на тильній поверхні лівої кисті, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правої гомілки, а також тяжкі тілесні ушкодження за ознаками загрози для життя в виді субдуральної гематоми, переломів ребер 8-9 зліва по середньопідпаховій лінії, 7-8 справа по середньопідпаховій лінії, 2-7 ребер справа по середньо - ключичній лінії, які в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою загрози для життя. Дані спричинені тілесні ушкодження були прижиттєвими. Також було виявлене посмертне тілесне ушкодження в виді розриву тканин печінки, яке утворилося від дії твердого предмету, внаслідок сильного струсу або удару об переважаючу тверду поверхню, не виключено при ударі об воду, в короткий проміжок часу до настання смерті, що розраховується хвилинами після настання смерті. З моменту смерті і до початку експертного дослідження трупа, яке було розпочате вранці 02 березня 2015 року пройшло приблизно дві доби, з врахуванням даних, що тіло загиблого знаходилося переважну більшість часу на протязі цих двох діб в холодній воді.

Крім даних показів потерпілих, свідків та експерта судової медичної експертизи, які були допитані в судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства громадянина ОСОБА_9 повністю підтверджується іншими доказами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

Протоколом огляду місця події від 01 березня 2015 року, із фототаблицею та схемою до нього, відповідно до якого слідчим органу досудового розслідування оглянуто місце події, а саме ділянка місцевості на березі річки Південний Буг в районі села Семенівка Арбузинського району, відповідно до якого оглянутий труп при огляді невстановленої особи чоловічої статі, /в подальшому труп ОСОБА_9В./, з ознаками насильницької смерті. /том №2, а.к.п. 1 7/.

Протоколом огляду від 02 березня 2015 року, із фототаблицею та схемою до нього, відповідно до якого слідчим органу досудового розслідування оглянуті речі з трупа невстановленої особи чоловічої статі, завдяки яким вдалося встановити особу загиблого. /том №2, а.к.п. 8 12/.

Протоколом від 12 березня 2015 року предявлення потерпілому ОСОБА_2 трупа для впізнання, відповідно до якого потерпілим ОСОБА_2 був впізнаний його рідний брат загиблий ОСОБА_9 /том №2, а.к.п. 13/.

Протоколом проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_8, відповідно до якого обвинуваченим ОСОБА_8 відтворені події щодо вчинення кримінальних правопорушень, як ним, так і обвинуваченим ОСОБА_7, відносно загиблого ОСОБА_9 /том №2, а.к.п. 30 31/.

Висновком судової медичної експертизи №17 від 02 квітня 2015 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї петлею. Крім того, окрім странгуляційної борозди на тілі ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження в області обличчя, кінцівок та грудної клітини. Легкі тілесні ушоджнення в виді крововиливу в праве око, синців, саден, осаднень та забійних ран в області обличчя, на шиї, на правій передньо боковій поверхні грудної клітки, в ділянці променево запястних суглобів, на тильній поверхні лівої кисті, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правої гомілки, а також тяжкі тілесні ушкодження за ознаками загрози для життя в виді субдуральної гематоми, переломів ребер 8-9 зліва по середньопідпаховій лінії, 7-8 справа по середньопідпаховій лінії, 2-7 ребер справа по середньо - ключичній лінії, які в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою загрози для життя. Дані спричинені тілесні ушкодження були прижиттєвими. Також було виявлене посмертне тілесне ушкодження в виді розриву тканин печінки, яке утворилося від дії твердого предмету, внаслідок сильного струсу або удару об переважаючу тверду поверхню, не виключено при ударі об воду, в короткий проміжок часу до настання смерті, що розраховується хвилинами після настання смерті. З моменту смерті і до початку експертного дослідження трупа, яке було розпочате вранці 02 березня 2015 року пройшло приблизно дві доби, з врахуванням даних, що тіло загиблого знаходилося переважну більшість часу на протязі цих двох діб в холодній воді. /том №2, а.к.п. 36 38/.

Висновком судової молекулярно генетичної експертизи №226 від 07 травня 2015 року, відповідно до якого визначені профілі ДНК з генетичними ознаками зразків піднігтьового вмісту нігтьових зрізів з лівої та правої рук загиблого ОСОБА_9. /том №2, а.к.п. 42 45/.

Висновком судової медичної імунологічної експертизи №209 від 02 березня 2015 року, відповідно до якого досліджені зразки крові загиблого ОСОБА_9, відносяться до групи А з ізогемаглютоніном анти В ізосерологічної системи АВО. /том №2, а.к.п. 49 50/.

Висновком судової молекулярно генетичної експертизи №225 від 18 березня 2015 року, відповідно до якого визначений профіль ДНК з генетичними ознаками зразка крові загиблого ОСОБА_9. /том №2, а.к.п. 54 56/.

Висновком судової психіатричної експертизи №314 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_7 на момент здійснення інкримінованого йому діяння та при проведенні експертного дослідження повністю усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними. /том №2, а.к.п. 58 62/.

Постановою органу досудового слідства від 02 березня 2015 року про визнання кофти чорного кольору, футболки, джинсів з ремнем коричневого кольору, трусів, зимових чоботів 43 розміру, фрагменту тканини з вузлом та плямами бурого кольору, пари шнурків чорного кольору з вузлами, ланцюжок з розпяттям, пари чорних шкарпеток, зрізи волосся, нігтів, зразків крові, речовими доказами за кримінальним провадженням /том №2, а.к.п. 74 /.

Дані докази за кримінальним провадженням, суд знаходить належними, достатніми та допустимими, які підтверджують існування обставин, щодо вчинення умисного вбивства громадянина ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_7.

Суд знаходить не належними та недопустимими доказами за кримінальним провадженням наступні докази, надані в судовому засіданні прокурором органу державного обвинувачення, на які суд не може покластися при обґрунтуванні вироку за кримінальним провадженням, так як дані докази здобуті з порушенням процесуальних норм, а саме:

Протокол обшуку від 02 квітня 2015 року, відповідно до якого даний обшук, як слідча дія був проведений на підставі ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2015 року /том №2, а.к.п. 18 19/ в будинку та господарських приміщеннях біля нього за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, село Кримка, вулиця Моргуненка, 40, з участю великої кількості працівників міліції і без вручення копії протоколу обшуку відповідним особам, які є власниками вилученого під час обшуку майна. Внаслідок чого органом досудового слідства за даною адресою були виявлені та вилучені предмети, які не стосуються обвинувачення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме значний перелік автомобільних запчастин, дозвіл на вилучення яких, не був наданий слідчим суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області, і дані предмети за протоколом обшуку були вилучені органом досудового слідства безпідставно та без накладення на них арешту слідчим суддею, і вони продовжують не законно знаходитися на зберіганні органу досудового слідства, та не мають ніякого доказового значення в межах обвинувачення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8. /том №2, а.к.п. 14 17/, що є порушенням прав свідків за кримінальним провадженням ОСОБА_8 та ОСОБА_15, які є власниками вилученого майна, в контексті статті 8 Конвенції за рішеннями ЄСПЛ «Бук проти Німеччини, скарга № 41604/98 від 28 квітня 2005 року», «НМ прти Туреччини, скарга № 34494/97 від 08 серпня 2006 року», «Імакаєва проти Росії, скарга №7615/02 від 09 листопада 2006 року», «Кучера проти Словаччини, скарга № 48666/99 від 17 липня 2007 року»/.

Протоколи проведення слідчих експериментів від 03 квітня 2015 року з участю обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до яких ними відтворені події вчинення кримінальних правопорушень відносно загиблого ОСОБА_9, які мали місце в ніч з 26 на 27 лютого 2015 року. /том №2, а.к.п. 20 21, 22, 23 24, 25/. Суд вважає, що дані слідчі дії були проведені з порушенням норм кримінально процесуального законодавства, в нічний час доби, після затримання обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_8 без ухвали слідчого судді з відповідним дозволом на їх затримання, та з порущенням вимог п.1 та п.2 ч.1 ст.208 КПК України, що є порушенням прав обвинувачених, які на той момент були затриманими, в контексті статті 3 Конвенції за рішеннями ЄСПЛ «Фахріє Чалишкан проти Туреччини, скарга №40516/98 від 02 жовтня 2007 року», «Ранинен проти Фінляндії, скрга №20972/92 від 16 грудня 1997 року/.

Постанову органу досудового слідства від 02 березня 2015 року про визнання трьох порожніх пляшок з під горілки «Горілочка» речовими доказами за кримінальним провадженням /том №2, а.к.п. 75/. Дані вилучені предмети взагалі не стосуються подій кримінального провадження, і були вилучені органом досудового слідства на березі річки Південний Буг, та не мають ніякого доказового значення в межах обвинувачення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Вина обвинуваченого ОСОБА_8, крім повного визнання ним своєї вини, повністю підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 та свідків, допитанх в судовому засіданні.

Так потерпіла ОСОБА_3 в судовому засідані підтвердила показання обвинуваченого ОСОБА_8 в частині того, що її загиблий співмешканець ОСОБА_9 мав грошевий борг перед обвинуваченим ОСОБА_8, який виник вваслідок обміну мобільних телефонів між обвинуваченим ОСОБА_8 та її співмешканцем ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_10, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він бачив та чув, як 26 лютого 2015 року біля 23 годин 30 хвилин в приміщенні житлового будинку №40 по вулиці Моргуненка в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області, його син ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного спяніння, з погрозою застосування насильства ОСОБА_9 зясовував з ним стосунки, з приводу повернення йому грошових коштів в сумі 200 гривень, що становила різницю в вартості мобільних телефонів, яка виникла внаслідок обміну мобільних телефонів між його сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9. В звязку з відсутністю даної суми грошових коштів в сумі 200 гривень у ОСОБА_9, його син ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_9, щоб той віддав йому золоту каблучку, яка була на пальці правої кисти руки ОСОБА_9. ОСОБА_9 спочатку не погоджувався, але згодом погодився та віддав ОСОБА_8 золоту каблучку вагою приблизно один грам. Так як вартість переданої ним золотої каблучки, перевищувала розмір виниклого боргу ОСОБА_9 в сумі 200 гривень, перед його сином ОСОБА_8, то в свою чергу ОСОБА_8 віддав ОСОБА_9 після отримання золотого ювелірного виробу грошові кошти в сумі більше 100 гривень, за домовленістю з ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_13, яка є співмешканкою свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні також підтвердила в цій частині показання свідка ОСОБА_10

Крім даних показів самого обвинуваченого ОСОБА_8, свідків та потерпілої ОСОБА_3, які були допитані в судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним цих злочинів повністю підтверджується іншими доказами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

Протоколом обшуку від 02 квітня 2015 року, відповідно до якого за місцем тимчасового помешкання обвинуваченого ОСОБА_8 в місті Миколаєві вилучений оригінал бланку специфікації до договору про надання фінансового кредиту та договору заклада майна до ломбарду, серії УКС, номер 029001435 від 03 березня 2015 року, відповідно до якого в місті Первомайську Миколаївської області обвинувачений /позичальник/ ОСОБА_8 надав кредитодавцю /заставодержателю/ Повному Товариству «Ломбард з участю ТОВ «Укркредит Сервіс і компанія» каблучку золоту 585 проби вагою 0,95 грамів вартістю 498 гривень 75 копійок, яка належала загиблому ОСОБА_9, для отримання грошового з сумою повернення позичальнику 757 гривень 21 копійку на строк 14 днів. /том №2, а.к.п. 26 27/.

Протоколом проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_8, відповідно до якого обвинуваченим ОСОБА_8 відтворені події щодо вчинення кримінальних правопорушень, як ним, так і обвинуваченим ОСОБА_7, відносно загиблого ОСОБА_9 /том №2, а.к.п. 30 31/.

Висновком судової психіатричної експертизи №315 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 на момент здійснення інкримінованих йому діянь та при проведенні експертного дослідження повністю усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними. /том №2, а.к.п. 64 68/.

Оригіналом бланку специфікації до договору про надання фінансового кредиту та договору заклада майна до ломбарду, серії УКС, номер 029001435 від 03 березня 2015 року, який був вилучений при проведенні обшуку 02 квітня 2015 року, відповідно до якого в місті Первомайську Миколаївської області обвинувачений /позичальник/ ОСОБА_8 надав кредитодавцю /заставодержателю/ Повному Товариству «Ломбард з участю ТОВ «Укркредит Сервіс і компанія» каблучку золоту 585 проби вагою 0,95 грамів вартістю 498 гривень 75 копійок, яка належала загиблому ОСОБА_9, для отримання грошового з сумою повернення позичальнику 757 гривень 21 копійку на строк 14 днів. /том №2, а.к.п. 70/.

Дані докази за кримінальним провадженням, суд знаходить належними, достатніми та допустимими, які підтверджують існування обставин, щодо вчинення даних злочинів обвинуваченим ОСОБА_8.

Доводи потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_8, і обвинувачений ОСОБА_8 є співучасником умисного вбивства ОСОБА_9, є припущеннями потерпілих. Об`єктивних даних, які б підтверджували дану версію потерпілих, в судовому засданні не здобуто.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Таким чином, доводи потерпілих про те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_8, і обвинувачений ОСОБА_8 є співучасником умисного вбивства ОСОБА_9, суд не може покласти в обґрунтування вироку за кримінальним провадженням.

Аналізуючи пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувачення з комплексом досліджених в судовому засіданні доказів, суд з`ясувавши зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_7, виходить із сукупності всіх обставин вчиненого ним діяння, матеріалів кримінального провадження, враховує знаряддя злочину та спосіб, внаслідок якого було вчинене умисне вбивство громадянина ОСОБА_9, причини з яких було розпочате вчинення особливо тяжкого злочину обвинуваченим ОСОБА_7, поведінку загиблого ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що передувала події особливо тяжкого злочину, їх особисті стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до наслідків своїх дій, які були розпочаті з прямим умислом та були безпосередньо спрямовані на позбавлення життя громадянина ОСОБА_9.

Суд знаходить доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікує його умисні дії за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Аналізуючи пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_8 обвинувачення з комплексом досліджених в судовому засіданні доказів, суд з`ясувавши зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_8, виходить із сукупності всіх обставин вчинених ним діянь, матеріалів кримінального провадження, враховує поведінку загиблого ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що передувала подіям злочинів, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8, а також особисті стосунки обвинуваченого ОСОБА_8 та загиблого ОСОБА_9. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до наслідків своїх дій, які були розпочаті з прямим умислом та були безпосередньо спрямовані на примушування обвинуваченим ОСОБА_8 громадянина ОСОБА_9 до виконання цивільно правових зобовязань, а також на заздалегідь не обіцяне приховування обвинуваченим ОСОБА_8 слідів злочину, вчинених обвинуваченим ОСОБА_7

Суд знаходить доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_8 та кваліфікує його умисні дії за ч.1 ст.355 КК України як примушування до виконання цивільно правового зобовязання, тобто вимога виконати угоду, з погрозою насильства над потерпілим, а також за ч.1 ст.396 КК України як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8, за фактом заволодіння ним золотої каблучки 585 проби вагою 0,95 грамів вартістю 498 гривень 75 копійок, яка належала загиблому ОСОБА_9, який був кваліфікований на досудовому слідстві органом досудового слідства та державним обвинуваченням в судовому засіданні за ч.1 ст.186 КК України; з ч.1 ст.186 КК України на ч.1 ст.355 КК України, так як в судовому засіданні встановлена відсутність умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на відкрите заволодіння майном громадянина ОСОБА_9, та встановлений умисел обвинуваченого ОСОБА_8 на примушування даного громадянина ОСОБА_9 до виконання цивільно правового зобовязання, внаслідок чого громадянином ОСОБА_9 було передано обвинуваченому ОСОБА_8 золоту каблучку 585 проби вагою 0,95 грамів вартістю 498 гривень 75 копійок, яка належала громадянину ОСОБА_9.

В звязку з чим, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв з прямим умислом, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачав їх суспільно небезпечні наслідки.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд в якості обставини, яка помякшує йому покарання визнає його щире каяття, а також суд в якості обставини, яка обтяжує йому покарання визнає вчинення ним даних двох злочинів в стані алкогольного спяніння.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд в якості обставини, яка обтяжує йому покарання визнає вчинення ним особливо тяжкого злочину в стані алкогольного спяніння.

Обставин, які б помякшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ними злочинів, умови життя обвинувачених, їх соціальне та матеріальне становище, стан їх здоров`я, рівень культури та освіти, їх соціально - психологічні риси, при дослідженні яких зясовано, що як обвинувачений ОСОБА_7, так і обвинувачений ОСОБА_8 повністю усвідомлювали значення своїх дій і в повній мірі могли керувати ними.

Крім того суд враховує стать та вік обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які задовільно характеризуються за місцем проживання, є не судимими особами.

Суд вважає, що основний вид покарання у вигляді позбавлення волі, відносно обвинуваченого ОСОБА_7, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Суд вважає, що основний вид покарання в виді арешту, відносно обвинуваченого ОСОБА_8, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілою ОСОБА_1 в частині про стягнення на її корсить з обвинуваченого ОСОБА_7 заподіяної матеріальної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст. ст.127 - 129 КПК України, з врахуванням обґрунтованості розміру позовних вимог та підтвердженням в судовому засіданні розміру понесених витрат на поховання та на спорудження надгробного памятника. При цьому суд також виходить з положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» №13 від 02 липня 2004 року. /том №1 а.к.п. 12 15/.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 в частині про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_7 О,М. заподіяної моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині потерпілої ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст. ст.127 - 129 КПК України, а також з врахуванням характеру кримінального правопорушення та його наслідків, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_1, та з врахуванням вимог розумності і справедливості, а також відповідно до прецедентної прктики ЄСПЛ , тобто рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства від 28 травня 1985 року, серія А №94, п.96». /том №1, а.к.п. 12 - 15/.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 в частині про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 шкоди, завданою смертю годувальника в розмірі щомісячного доходу загиблого ОСОБА_9 в сумі 2500 гривень, яку стягувати на її користь довічно, а також в частині про стягнення на користь дитини загиблого ОСОБА_9 з обвинуваченого ОСОБА_7 шкоди, завданою смертю годувальника в розмірі щомісячного доходу загиблого ОСОБА_9 в сумі 2500 гривень, яку стягувати до досягнення дитиною повноліття, суд вважає за необхідне залишити дані позовні вимоги без розгляду, залишивши за потерпілою право предявлення даних позовних вимог в порядку цивільного судочинства на підставі ч.7 ст.128 КПК України. В судовому засіданні не представлені докази, якими були обґрунтовані суми стягнень, та не надані дані про рівень доходів загиблого ОСОБА_9, як і не надано доказів того, що потерпіла ОСОБА_1 знаходилася на його утриманні. /том №1, а.к.п. 12 15/.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілою ОСОБА_1 в частині про стягнення на її корсить з обвинуваченого ОСОБА_8 заподіяної матеріальної шкоди, моральної шкоди, шкоди, завданою смертю годувальника в розмірі щомісячного доходу загиблого ОСОБА_9, яку стягувати на її користь довічно, а також в частині про стягнення на користь дитини загиблого ОСОБА_9 з обвинуваченого ОСОБА_8 шкоди, завданою смертю годувальника в розмірі щомісячного доходу загиблого ОСОБА_9, яку стягувати до досягнення дитиною повноліття, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як дані позовні вимоги виходять за межі обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_8, та з врахуванням вимог ст. ст. 127 - 129 КПК України, з врахуванням обґрунтованості підстав для задоволення цивільного позову не підлягають задоволенню.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /том №2, а.к.п. 74, 75, 76/.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати виним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання в виді 10 /десяти/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без зміни тримання під вартою в СІЗО міста Миколаєва УДПтСУ в Миколаївській області , обчислюючи строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 з 02 квітня 2015 року. /том №2, а.к.п. 32 33, 77 78/.

ОСОБА_8 визнати виним в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.355 та ч.1 ст.396 КК України та призначити йому покарання за даними статтями:

-за ч.1 ст.355 КК України в виді 04 /чотирьох/ місяців арешту,

-за ч.1 ст.396 КК України в виді 03 /трьох/ місяців арешту.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування покарання ОСОБА_8 призначити 04 /чотири/ місяці арешту, обчислюючи строк відбування основного покарання з дня його взяття під варту за вироком суду, після вступу вироку в законну силу, зарахувавши в строк відбуття покрання тримання його під вартою з 02 квітня 2015 року по 01 липня 2015 року. / том №2, а.к.п. 110 111/.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково, стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_7 16065 /шістнадцять тисяч шістдесят пять/ гривень в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 100000 /сто тисяч/ гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної не майнової шкоди, а всього 116065 /сто шістнадцять тисяч шістдесят пять/ гривень /том №1, а.к.п. 12 15, 16, том №2, а.к.п. 143, 144, 148/.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити. /том №1, а.к.п. 18 22/.

Речові докази за кримінальним провадженням: кофту чорного кольору, футболку, джинси з ремнем коричневого кольору, труси, зимові чоботи 43 розміру, пару шнурків чорного кольору з вузлами, ланцюжок з розпяттям, пару чорних шкарпеток, які зберігаються в камері збереження речових доказів Арбузинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області, відповідно до пункту №1 квитанції №27 від 02 березня 2015 року про отримання на зберігання даних речових доказів повернути потерпілій ОСОБА_1. /том №2, а.к.п. 74, 76/.

Речові докази за кримінальним провадженням: фрагмент тканини з вузлом та плямами бурого кольору, зрізи волосся, нігтів, зразки крові загиблого ОСОБА_9, а також три порожніх пляшки з під горілки «Горілочка», які були визнані речовими доказами органом досудового слідства, і які зберігаються в камері збереження речових доказів Арбузинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області, відповідно до пунктів №1 та №2 квитанції №27 від 02 березня 2015 року про отримання на зберігання даних речових доказів знищити. /том №2, а.к.п. 74, 75, 76/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави в особі Вознесенської ОДПІ, УДК в Миколаївській області р/р 31251272210005, код платежа 25574110, МФО 826013:

-3323 /три тисячі триста двадцять три/ гривні 88 копійок за проведення судової молекулярно генетичної експертизи №226 від 07 травня 2015 року. /том №2, а.к.п. 41/.

-2215 /дві тисячі двісті п'ятнадцять/ гривень 92 копійки за проведення судової молекулярно генетичної експертизи №225 від 18 березня 2015 року. /том №2, а.к.п. 53/.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженими в той же строк, з моменту вручення їм копії вироку.

Судді :

О.Е. ОСОБА_17 ОСОБА_18 РОТАР