Ухвала суду № 53996605, 02.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №614/996/15-ц. Головуючий 1 інст.: - ОСОБА_1

Провадження №22-ц/790/7640/15. Суддя-доповідач: - ОСОБА_2 Категорія: житлові.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 грудня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі: - ОСОБА_5,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 8 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3-особа: Борівський районний сектор головного управління міграційної служби України в Харківській області - про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у звязку з переїздом на інше постійне місце проживання, зняття з реєстраційного обліку в квартирі,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_1 та є співвласником 1/5 частини цієї квартири.

У вказаній квартирі зареєстрований її син ОСОБА_7, який також є співвласником 1/5 частини квартири.

З 2012 року ОСОБА_7 за місцем реєстрації не проживає, оскільки змінив своє місце проживання та постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_2.

Факт не проживання без поважних причин ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 понад 6 місяців стверджується актом депутата Борівської селищної ради, Борівського району Харківської області від 31 серпня 2015 року.

Посилаючись на вказані обставини та ст. 71, 72 ЖК України, ОСОБА_6 просила суд визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не зявився.

Згідно заяви поданої до суду, просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав.

Представник Борівського районного сектору головного управління міграційної служби України в Харківській області в судове засідання не зявився.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 8 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач є співвласником спірної квартири, а тому не може бути позбавлений права користування квартирою, яка знаходиться у спільній частковій власності сторін.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обовязковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області. Кожен із них є співвласником 1/5 частини квартири (а. с.10-11).

Відповідач ОСОБА_7 не проживає в квартирі понад 6 місяців, що стверджується актом депутата Борівської селищної ради, Борівського району Харківської області від 31 серпня 2015 року ( а. с. 26).

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Української РСР.

Наведене свідчить, що відповідач ОСОБА_7, який є співвласником квартири АДРЕСА_1 та не мешкає в квартирі у звязку з переїздом на інше постійне місце проживання, не може бути позбавлений права на користування житловим приміщенням квартири за позовом іншого співвласника квартири, оскільки право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач, який є співвласником спірної квартири, не може бути позбавлений права на користування житловою площею квартири та обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи позивачки, дослідив надані нею докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 є членом її сімї та відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України втратив право на користування житлом у звязку з не проживанням на житловій площі квартири без поважних причин понад 1 рік, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Позивачкою заявлено позов про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у звязку з переїздом на інше постійне місце проживання з посиланням на положення ст. ст. 70, 72 ЖК України.

Вказані норм права регулюють правовідносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а не будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

Крім того, позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України позивачкою ОСОБА_6 не заявлялися та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Також, положеннями ст. 405 ЦК України врегульовано право членів сімї власника житла на користування цим житло, а не правовідносини, що виникають між співвласників житла.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 8 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання н ею законної сили.

Головуючий:

Судді: