Постанова № 53995725, 03.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/5503/15-п

Провадження №33/782/94/15

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Сєвєродонецк.

Суддя судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1, за участю прокурора Маілян Г.С., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, одруженого, який мешкає в місті Новодружеську, вулиця Гоголя, будинок 2, квартира,3 -

ВСТАНОВИВ:

цією постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді 850 гривень штрафу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду ОСОБА_2 визнано винним в тім що він будучи заступником голови Новодружеської міської ради, особою уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування при звільненні з посади, 25.06.2015 року несвоєчасно подав декларацію про майно, доходи, витрати і забов'язання фінансового характеру, передбачену Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", за період 01.01.2015 по 25.06.2015 року, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто в порушенні вимог фінансового контролю, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову місцевого суду, справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляцію, посилається на те, що при розгляді справи суд порушив норми матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не були виконані вимоги закону щодо забезпечення своєчасного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, вважає протокол про адміністративне правопорушення складено не повноваженою особою, строки притягнення його до відповідальності передбачені ст.38 КУпАП сплили 25 вересня 2015 року, судом першої інстанції, не було з'ясовано мотив, мету і характер вчиненого діяння, крім того вважає що в його діях відсутності ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення, так як на його думку він виконав вимоги Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" при звільненні подав декларацію 09 липня 2015 року на його думку своєчасно.

При цьому апелянт також вважає, що за своїм характером адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, може бути вчинене тільки умисно. Теж саме закріплено в абзаці четвертому ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яким визначено, що корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону.

З урахуванням наведеного апелянт зазначає, що він не мав жодного наміру та умислу порушувати вимоги чинного законодавства України, не передбачав і не бажав настання шкідливих наслідків.

Вислухавши представника ОСОБА_2Г- ОСОБА_3, який в судовому засіданні підтримав доводи апеляції, прокурора який заперечував щодо доводів апеляції, перевіривши матеріали справи и доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляцію слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст.ст.254,255 КУпАП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не уповноваженою на те особою, та сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.255 КУпАП, правом складання протоколу про правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-20 цього Кодексу наділено крім працівників міліції також прокурора, таким чином протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_2 складено уповноваженою посадовою особою.

Відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи в.о.прокурора міста Лисичанська Луганської області ОСОБА_4 18 серпня 2015 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, яке згідно протоколу мало місце 25.06.2015 року, а вже 13 жовтня 2015 року справу було розглянуто судом по суті. За таких обставин апеляційний суд вважає, що визначений частиною третьою статті 38 КУпАП термін накладення адміністративного стягнення не порушено.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення, суд першої інстанції посилався на покази свідка, та досліджені у судовому зсіданні письмові докази, якими встановлено, що рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Новодружеської міської ради від 18.06.2015 року було вирішено достроково припинити повноваження заступника Новодружеського міського голови ОСОБА_2 з 25.06.2015 року за його особистою заявою, але в день припинення своїх повноважень, а саме 25.06.2015 року, він не подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період неохоплений раніше поданими деклараціями, як того вимагає положення ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Як встановлено судом до відділу кадрів Новодружеської міської ради він подав зазначену декларацію 09.07.2015 року. Оскільки на момент припинення повноважень він перебував на посаді заступника міського голови Новодружеської міської ради, а отже відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія цього закону, та відповідно до ч.1 ст.1 зазначеного закону він являється суб'єктом декларування. Тому, на думку суду першої інстанції, це свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», в редакції із змінами, внесеними згідно із законом №224-УІІ від 14.05.2013 року, суб'єкти декларування, які звільняються, або іншим чином припиняють свою діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Аналіз зазначеної норми Закону свідчить про те, що законодавець не визначив чіткого терміну, у продовж якого суб'єкти декларування, які звільняються, або іншим чином припиняють свою діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов'язані подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за порушення спеціального обмеження, передбаченого в ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», настає лише за умови, що вона усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел на неподання або несвоєчасне подання вказаної декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересом третіх осіб, не обовязково корисливим.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З урахуванням вище вказаного в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначено, що за своїм характером адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, може бути вчинене тільки умисно.

Як вбачалося із матеріалів справи, пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, він не визнав та пояснив, що він дійсно з листопада 2010 року по момент звільнення - червень 2015 року перебував на посаді заступника голови Новодружеської міської ради з питань діяльності виконавчих органів міської ради. В перших числах липня 2015 року йому подзвонила секретар Новодружеської міської ради ОСОБА_5, яка повідомила йому про необхідність подання декларації за період з 01.01.2015 року по 25.06.2015 року. З метою заповнення декларації він звернувся до бухгалтерії з вимогою надання довідки про нараховану та виплачену йому заробітну плату за вказаний період. Зібрав відомості необхідні йому для заповнення декларацій, довідки були у нього, 09 липня 2015 року, він подав декларацію за останнім місцем роботи - до Новодружеської міської ради, зазначив, що умислу на вчинення корупційного адміністративного правопорушення у нього не було.

У постанові місцевого суду, в матеріалах справи немає даних, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_2 умислу або особистої зацікавленості в неподані декларації, навпаки він ії подав, на його думку в розумний термін, факт несвоєчасного подання декларації що інкримінується ОСОБА_2 вище вказаним Законом України однозначно не врегульовано.

Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому, на порушення вимог ст.256 КУпАП, належно не розкрито суті порушення, та його обєктивної та суб'єктивної сторін.

Із вказаного протоколу можна дійти висновку, що формулювання обвинувачення у такій формі не відображає усіх ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто у ньому не викладено які ж конкретно протиправні дії чи бездіяльність по порушенню фінансового контролю, в які конкретні строки регламентовані Законом вчинив або не вчинив ОСОБА_2Г, як посадова особа, й які тяжкі наслідки і для кого наступили.

Висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення суддя в постанові вмотивував не переконливо, послався на протокол про адміністративне правопорушення, на покази одного свідка, не розкривши зміст цих доказів, покази ОСОБА_2 оцінив як засіб ухилиться від відповідальності, при цьому на думку суду не зясувавши невід'ємних елементів правопорушення.

В постанові суду, не наведено без суперечливих доказів які свідчать про умисел на не своєчасне подання декларації ОСОБА_2, таких даних немає й в матеріалах справи.

Таким чином заперечення ОСОБА_2 на безпідставність його притягнення до відповідальності, про відсутність по справі доказів його вини, викладені в апеляції, нічим не спростовані.

У відповідності ж до ст. ст. 251, 254 КУпАП обовязок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Таким чином в діях ОСОБА_2 відсутні всі необхідні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 293, 294, п.1 ст.247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172- 6 КУпАП - скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Луганської області ОСОБА_1.