Рішення № 53995341, 01.12.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2786/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

ОСОБА_2

за участю секретаря Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 червня 2015 року, у справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, -

встановила:

У квітні 2015 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування зазначали, що 18 березня 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_4, отримали тілесні ушкодження водій автомобіля OREL Omega, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_6 у звязку з чим перебували на лікуванні.

В звязку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_5 надано допомогу по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності в сумі 1 572,00 грн., в тому числі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 948,11 грн. ОСОБА_6 надано допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 22 982,11 грн., в тому числі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 22 117,56 грн.

Згідно вироку Ленінського районного суду м.Кіровограда від 05.12.2013 року, відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

Посилаючись на вказані обставини, просили стягнути з ОСОБА_3 на користь виконавчої дирекції Фонду виплачене ним відшкодування шкоди в сумі 23065,67 грн. в порядку регресу.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 червня 2015 року позов задоволений повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджуються з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Від сторони позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути без участі представника.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст. 1191 ЦК України і виходив з того, що у звязку з отриманням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, внаслідок скоєння ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, вони знаходилися на лікуванні та їм видавалися листки непрацездатності, які були оплачені за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 23065,67 грн., і дійшов висновку що до позивача перейшло право отримання від відповідача відшкодування виплачених Фондом коштів.

Обставини справи судом встановлені вірно, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вказана норма міститься в главі 82 ЦК України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право вимоги (регресу) особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Правовідносини, які повязані із страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Ст.980 ЦК України визначає предмет договору страхування, яким можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані в тому числі з життям, здоровям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Частина 1 ст. 999 ЦК України передбачає, що законом може бути встановлений обовязок фізичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування) .

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ( далі Закону) страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та передбачає матеріальне забезпечення громадян у звязку з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п. 1 ст. 2 вказаного Закону субєктами страхування є страховик Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхувальник роботодавець, застрахована особа найманий працівник, обєктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.

Статтею 6 Закону визначено, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

Таким чином, страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності є обовязковим особистим страхуванням.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не передбачає права Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Право вимоги до страховика, у разі сплати ним страхового відшкодування, переходить лише за договором майнового страхування (ст. 993 ЦК України).

Здійснення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по листках непрацездатності у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже відповідно Фонд не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою.

Отже, оскільки страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням, ні Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями статей 993, 999 ЦК України, Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» , Фонд, як страховик за обовязковим страхуванням, не має прававимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.

Вирішуючи спір, судпершої інстанції не врахував висновки Верховного Суду України, викладені впостанові від 12 вересня 2011 року (справа №6-21 ЦС11), які відповідно до ст. 214, ст.360 -7ЦПК України є обов'язковими для суду, і дійшов до неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Рішення суду через порушення норм матеріального права не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: