Рішення № 53994805, 24.11.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10721/15-ц

Провадження № 2/344/4072/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариство Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі «Позивач», «ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_5 (надалі «Відповідач »), про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року у розмірі 168 412,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 3 678 131,86 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Зокрема, як зазначив представник Позивача, у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобовязань за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року у неї виникла заборгованість в розмірі 168 412,63 доларів США, яка станом на час розгляду справи є непогашеною.

Представник Відповідача ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на його необґрунтованість, та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Зокрема, як зазначив представник Відповідача, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, було звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року станом на 27.08.2010 року в сумі 294825,84 грн., що еквівалентно 38 289,07 доларам США на предмет іпотеки квартиру № 29, що знаходиться в м. Івано-Франківську пор вул. Сорохтея 9Б, що належить ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відтак, на думку представника Відповідача, звернувшись до суду з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів, банк самостійно змінив строк виконання зобовязання, а тому з часу набрання судовим рішенням законної сили, не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України») за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

06 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» (Банк) та ОСОБА_6 (Позичальник) було укладено кредитний договір № IFU0GК00000340 (надалі «Кредитний договір»), за яким Банк надав, а Позичальник отримала кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 43 660 доларів США, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та зобов'язалась погасити кредит до 06.04.2027 року.

Згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору Відповідач зобов'язалась сплатити за користування кредитними коштами та комісії щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту. Кредитні кошти, проценти та винагороди за користування коштами повертати щомісячно в розмірі 485,71 доларів США, вносячи їх відповідно до графіку погашення в період з 20 по 25 число кожного місяця.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-469/2010, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки; звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №IFU0GK00000340 від 06.04.2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 станом на 27.08.2010 року в сумі 294825 грн. 84 коп., що еквівалентно 38289,07 доларам США на предмет іпотеки квартиру № 29, що знаходиться в м. Івано-Франківську на вул. Сорохтея 9Б. яка згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2007 року за реєстром 790, належить відповідачці ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як встановлено судом у справі № 2-469/2010, незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_5 систематично порушувала строки та розмір погашення кредиту та сплати процентів, а тому, за висновком суду, заборгованість відповідачки ОСОБА_5 перед банком за кредитними зобов'язаннями станом на 27.08.2010 року становила 38 289,07 доларів США, а саме заборгованість за кредитом в розмірі 36 168,33 долари США, заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитом в розмірі 1712,84 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 111,90 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 296 доларів США.

Відтак, в цивільній справі № 2-469/2010 судом за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості (в тому числі, шляхом задоволення вимоги про дострокове повернення кредиту) ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 38 289,07 доларів США було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Як підтвердили в судовому засіданні представники Позивача та Відповідача, станом на даний час вказане судове рішення не виконано.

Доказів на підтвердження того, що за даним судовим рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, а також в подальшому вчинялися дії щодо примусового виконання даного судового рішення у встановленому чинним законодавством порядку, Суду не надано. При цьому з метою надання таких доказів Судом двічі оголошувалася перерва в судовому засіданні.

В той же час, посилаючись на факт невиконання заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-469/2010, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року у розмірі 168 412,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 3 678 131,86 грн. при цьому вказана заборгованість розрахована Позиваем станом на 10.07.2015 року і включає в себе:

37 365,58 доларів США заборгованість за кредитом;

38507,52 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом;

5994,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

78 514,98 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

11,45 доларів США штраф (фіксована частина);

8019,10 доларів США штраф (процентна складова).

Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів після набрання рішенням суду про дострокове стягнення кредиту та заборгованості законної сили, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначено статтею 509 ЦК України.

Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

У спірних правовідносинах на підставі пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України за Кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року між банком ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_5 виникли кредитні правовідносини, повязані з наданням, отриманням, використанням кредитних коштів, сплати процентів та комісій за користування кредитними коштами, а також повернення кредитних коштів у встановленому договором порядку.

Підстави припинення зобов'язання визначено статтями 598-609 ЦК України.

Зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобовязань на певних підставах не допускається (стаття 598 ЦК України).

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року строк кредитування за цим договором становить період: з 06 квітня 2007 року по 06 квітня 2027 року.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що, звернувшись до суду із позовними вимогами про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі у звязку з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), ПАТ КБ «Приватбанк» висловив свій намір припинити кредитне правовідношення з Відповідачем та достроково змінити строк виконання основного зобовязання, оскільки заявив вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, не бажаючи перебувати у договірних відносинах з ОСОБА_5

Таке свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту ухвалення відповідного рішення суду та набрання ним законної сили.

Таким чином, з моменту набрання заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від від 27 серпня 2010 року у справі № 2-469/2010 законної сили, право банку на отримання процентів, комісії, пені та штрафів за кредитним договором припинилось.

Відтак, з набранням законної сили рішенням суду, яким із позичальника достроково стягнуто всю суму кредитних коштів (в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), кредитні зобовязання між сторонами кредитного договору припинилися, і на підставі частини 5 статті 11 ЦК України між цими сторонами виникли боргові грошові зобовязання, підтвердженні рішенням суду.

Іншими словами, природа правовідношення між ПАТ КБ «Приватбанк» та Відповідачем змінилася, оскільки на зміну кредитним правовідносинам сторін прийшли боргові зобовязання щодо виконання рішення суду про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитним договором після набрання законної сили рішенням суду про дострокове стягнення кредиту та заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства України, а, відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів в загальній сумі 130 123,56 доларів США, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію висловлено в ряді судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, як зазначив Вищий спеціалізований суд Україниз розгляду цивільних і кримінальних справ вухвалівід 01 жовтня 2014 року(реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 40795853), термін виконання зобов'язання за кредитним договором банком було змінено і з моменту набрання рішенням суду про стягнення заборгованості, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

В іншій цивільній справі № 6-35797св14 (ухвала від 10 грудня 2014 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 41945348) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення суд апеляційної інстанції, який виходив з того, що судове рішення відповідачами не виконано, що, з огляду на вимоги ст. ст. 526, 599, 1048 ЦК України та умови укладених кредитних договорів, свідчить про те, що позивач має право на отримання процентів за користування кредитом та пені, які передбачені договором і нараховані банком після ухвалення зазначеного судового рішення.При цьому суд послався на абзаци 1, 2 п. 17 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У справі 6-35797св14 (ухвала від 17 грудня 2014 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42008405), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

У справі 6-41128св14 (ухвала від 14 січня 2015 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42369897), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, встановивши наявність судового наказу, зазначив, що оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

У справі 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 р., реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42421248), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановивши наявність судового рішення про дострокове стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором та перебування цього рішення на стадії примусового виконання, вказав, що задовольняючи позовні вимоги банку «апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини».

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року, яка була визначена заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від від 27 серпня 2010 року у справі № 2-469/2010, у розмірі 38 289,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19 листопада 2015 року еквівалентно 915 491,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 909,5 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 11, 16, 20, 509, 526, 527 ч. 1, 530, 548 ч. 1, 549, 551 ч.3, 598-609, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, Суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року у розмірі 915 491,66 грн., що станом на 19 листопада 2015 року еквівалентно 38 289,07 доларів США.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 909,5 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.