Ухвала суду № 53994314, 02.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9763/15 Справа № 201/7117/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до КП ЖРЕП Жовтневого району м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП ЖРЕП Жовтневого району м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП ЖРЕП Жовтневого району м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач порушує його права як споживача.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України і позивачу було надано строк не пізніше двох днів з дня отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви (а.с.40).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу (а.с.43).

Повертаючи, як неподану, позовну заяву на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України, суддя виходив з того, що у визначений ухвалою суду термін недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.7постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, заява яка не відповідає вимогам статей119,120 ЦПК Україниабо не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимогстатті 121 ЦПК Українипостановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Нормами ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.130 ЦПК України передбачено, що якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

Отже, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що саме позивач наділений правом визначати зміст позовних вимог звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав. Щодо їх конкретизації та уточнень дане питання вирішується у попередньому судовому засіданні, тобто вже після відкриття провадження по справі.

Відповідно до п.п.3,4,5,6 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною, зазначення повного найменування відповідача також не є обовязком позивача тому вказані суддею недоліки позовної заяви знаходяться за межами вимог ст.119 ЦПК України і не можуть бути визнані обґрунтованими.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України.

Крім зазначеного, згідно з п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_2 до суду з позовом, від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Таким чином, залишаючи без руху позовну заяву, ОСОБА_2 суд першої інстанції на вказані норми уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем доказів на підтвердження сплати судового збору, не врахувавши, що ОСОБА_2 як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_2 до суду з позовом.

Такі висновки суду не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_2 права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції прав людини.

За таких обставин ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року підлягає скасуванню на підставі ст.311 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303,307,311,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Суддя: Волошин М.П.

ОСОБА_3