Ухвала суду № 53994302, 01.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3443/15 Справа № 175/3530/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого

2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення зайво сплачених коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк» звернулось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_2 не погодилася з позовними вимогами позивача та у жовтні 2014 року звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення зайво сплачених коштів та моральної шкоди.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у розмірі 163 655 грн. 85 коп., та сплачені позивачем при подачі позову судові витрати по справі - 1 636 грн. 56 коп. У задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

ОСОБА_2 просила суд у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та задовольнити зустрічний позов, визнавши недійсним кредитний договір №DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року укладений між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» та ОСОБА_2; визначивши суму яка підлягає поверненню ОСОБА_2 Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» у зв'язку з недійсністю кредитного договору №DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у розмірі 8 919,05 доларів США та визначивши її повернутою в повному обсязі; визначивши суму яка підлягає поверненню Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 у зв'язку з недійсністю кредитного договору №DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у розмірі 13 063,56 доларів США та визначивши суму у розмірі 8 919,05 доларів США повернутою в повному обсязі; стягнувши з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму зайво сплачених коштів у розмірі 4 144,51 доларів США; стягнувши з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 24 000,00 гривень.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11.05.2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6043,86 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2041,21 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом у розмірі 349,72 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 5469,70 доларів США, загальна сума заборгованості 13904,49 доларів США, що за курсом 11,77 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2014 року складає 163655,85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1636,56 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення зайво сплачених коштів та моральної шкоди відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а її зустрічні позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 «ПриватБанк» було укладено кредитним договір № DNP0AN09980382.

Згідно до умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у сумі 8 919,05 доларів США строком до 11.05.2014 року, а відповідачка у свою чергу зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та у порядку, що встановлені Кредитним договором № DNP0AN09980382.

Відповідно до умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідачка повинен на надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у випадку порушення зобов'язань за договором, відповідачка сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року, що підтверджено поясненнями самої відповідачки у судовому засіданні.

У порушення зазначених норм закону та умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року відповідачка зобов'язання за належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 травня 2014 року має заборгованість у розмірі 163 655 грн. 85 коп. (що за курсом 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 13 904,49 доларів США) що складається з:

●заборгованості за кредитом - 71 136 грн. 23 коп. (що за курсом 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 6 043,86 доларів США);

●заборгованості по процентам за користування кредитом - 24 025 грн. 04 коп. (що за курсом 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 2 041,21 доларів США);

●заборгованості по комісії за користування кредитом - 4 116 грн. 2 0 коп. (що за курсом 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 349,72 доларів США);

●пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року - 64 378 грн. 37 коп. (що за курсом 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 5 469, 70 доларів США).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ст.ст. 549, 550 ЦК України, на підставі умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року була нарахована до стягнення пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за вказаним договором.

Згідно зі ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір являється обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України) .

Позичальником не виконуються умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні кредитним договором терміни.

Ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Свої зустрічні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року визнано неправомірним підвищення ПАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки за користування кредитними коштами відповідно до п.2.3.1. спірного кредитного договору від 11 травня 2007 року; встановлено загальну суму її кредитних зобов»язань за вказаним договором у розмірі 72484,29 грн.; встановлено факт виконання нею зобов»язань за кредитним договором у повному обсязі, а сам кредитний договір та договір застави рухомого майна припиненим.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено сторонами у справі за зустрічними вимогами: позивачем ОСОБА_2 та представником відповідача, саме на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року банком і було: надано гарантійний лист (а.с.48), здійснено запис про припинення договору 28.04.2014 року (а.с.49-53).

Однак, вказане рішення суду першої інстанції скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2014 року та залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи об»єктивно не підтверджено зазначення на примірнику спірного кредитного договору щодо його припинення з 28.04.2014 року та не доведено належними та допустимими доказами, якими, як певними засобами доказування, мають доводитись певні обставини у справі. А навпаки, спростовує дані щодо його припинення: рішеннями судів, що набрали законної сили; діями сторін у відповідності до умов договору; та наданим розрахунком заборгованості. Тому, суд апеляційної інстанції не бере до уваги відмітки про припинення дії договору, які датовані 28.04.2014 року, як неналежний доказ.

А тому, доводи зустрічних позовних вимог у частині щодо встановлення загальної суми кредитування з урахуванням всіх платежів відповідно до умов Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у розмірі - 72 432 грн. 36 коп. та визначення цієї суми як такої, що підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству ОСОБА_3 «ПриватБанк» є безпідставними, оскільки, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року, встановлено, що рішення про зміну процентної ставки Банком прийнято правомірно, а тому, на думку колегії суддів, загальна сума заборгованості за Кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року нарахована вірно, а позивачем ОСОБА_2 не надано належних доказів у розумінні ч.2 ст. 59 ЦПК України на підтвердження факту повного погашення заборгованості за Кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року.

Також, розрахунок заборгованості за Кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року здійснений станом на 30.05.2014 року не спростований позивачем за зустрічними вимогами ОСОБА_2 ні у суді першої, ні апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскільки, загальна сума заборгованості за Кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року нарахована вірно, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суми зайво сплачених коштів у розмірі 4 144,51 доларів США.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно не визнання недійсним судом першої інстанції Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 не можна взяти до уваги, як необґрунтовані.

Так, згідно до вимог ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що була чинною на час укладання вказаного договору, передбачалось, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або у інших випадках. Про зміну облікової ставки за споживним кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Згідно з вимогами ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо (ч.1 ст. 653 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання усіма сторонами.

Тобто, сторонами Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року досягнуто домовленості з усіх його істотних умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Однак, ОСОБА_2 суду не надано належних доказів на підтвердження визнання недійсним Кредитного договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року з підстав ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, і зазначене спростовується безпосередніми діями сторін направленими на виконання умов договору, а саме: як на надання кредиту так і вчинення дій щодо його повернення протягом певного часу.

Крім того, наданими доказами підтверджено сповіщення відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року, у відповідності до вимог п.2.3.1. договору та про зміну простроченої відсоткової ставки (а.с.256,257). Крім того, даному питанню надано оцінку судовими рішеннями, що набрали законної сили, а тому доказуванню не підлягають у розумінні ст.. 61ЦПК України.

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги в частині розбіжності у наданих розрахунках, а саме, щодо розміру тіла кредиту, колегією суддів було перевірено зазначене. Так, до суду першої інстанції був наданий розрахунок заборгованості станом на 30.05.2014року. З наданого розрахунку вбачається, що заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором складається з: 6043,86 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 2041,21 доларів США - заборгованість за відсотками за кредитом; 349,72 доларів США- заборгованість по комісії; 5469,70 доларів США- заборгованість за пенею.

До суду апеляційної інстанції був наданий розрахунок заборгованості станом на 03.06.2015 року де зазначено, що відповідач має заборгованість за кредитним Договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року у розмірі: 6043,86 доларів США- заборгованість за тілом кредиту; 2041,21 доларів США- заборгованість за відсотками за кредитом; 349,72 доларів США- заборгованість по комісії; 10138,35 доларів США заборгованість за пенею. Тобто, позивач зазначив у наданому розрахунку, що збільшився розмір заборгованості саме за пенею.

Колегією було перевірено надані розрахунки та з урахуванням умов договору та рішень судів що набрали законної сили в частині щодо правомірності підвищення банком відсоткової ставки за спірним договором, зроблено висновок, що розрахунки здійснені відповідно до умов кредитного Договору № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року, згідно до умов якого, відсоткова ставка з 12% була збільшена до 14,04% з 01.11.2008 року, а прострочена відсоткова ставка складає 29,16%.

Крім того, судом апеляційної інстанції було перевірено розрахунок заборгованості і в частині щодо розподілення коштів, вилучених від реалізації заставного майна. Було надано довідку та розрахунок. Таким чином сума від реалізації заставного майна автомобіля, була зарахована у відповідності до порядку, що визначений умовами договору, а саме п.3.3.

Реалізація транспортного засобу (заставного майна) відбулась саме за 2729,54 долари США, що складає - 31000,06 грн. (за курсом НБУ - 11,35 станом на 28.04.2014 року), а не за 32000,00 грн., оскільки при здійсненні вказаної операції було сплачено комісію за розрахунково-касове обслуговування. З яких 2448,13 доларів США направлено на погашення процентів за кредитним договором, а інша сума 281,41 дол. США 3194,00 грн. (за курсом НБУ - 11,35 станом на 28.04.2014 року) направлена на погашення юридичних витрат згідно до п.3.3. договору. Вказані юридичні послуги включають в себе: зняття автомобіля з обліку у ввідних органах; знаходження та зберігання заставного автомобіля на штрафному майданчику; послуги евакуатора; юридичні послуги в інтересах банку. Згідно наданої суду апеляційної інстанції довідки зазначалось, що укладені договори, на надання вказаних послуг, не можуть бути надані суду, на підставі того, що вони передбачають урегулювання дій з обох сторін відносно не тільки ОСОБА_2, а і інших клієнтів ПАТ КБ "Приватбанк" та зазначені документи містять банківську таємницю, оскільки їх надання передбачає розкриття інформації щодо наявного банківського майна, міста зберігання банківського коштів банку та ін.

Крім того, як убачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, судом було визначено розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором № DNP0AN09980382 від 11 травня 2007 року саме у гривнях 64 378 грн. 37 коп., що відповідає вимогам чинного законодавства, який у відповідності до курсу НБУ 11 грн. 77 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2015 року еквівалентно 5 469, 70 доларів США.

Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлено, що права ОСОБА_2 не порушені, то колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги і в частині щодо відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_4