Рішення № 53989212, 11.11.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2015 Справа №607/4657/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

- головуючого судді Стельмащука П.Я.,

- при секретарі Гудима Н.І.,

- за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання в розмірі 104321,56грн.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 31.07.2006 року на навчання в ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1» на бюджетну форму навчання зараховано ОСОБА_2 та 01.09.2006року укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою. В розділі зобовязання студента передбачено обовязок прибуття після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювання не менше трьох років, а у разі неприбуття за направленням або відмови приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі, він зобов»язаний відшкодувати у встановленому порядку вартість навчання та компенсувати замовнику всі витрати, однак відповідач, після закінчення медуніверситету, у встановлений строк 01.08.2012року, без поважних причин, не приступив до навчання в інтернатурі, порушивши п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996року №291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-IV рівня акредитації», що свідчить про відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі, а тому університет просить стягнути з відповідача затрачені на навчання кошти та судові витрати .

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 в судове засідання на 11.11.2015р. не зявились, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку, однак попередньо надали суду письмові заперечення в яких зазначили, що не погоджуються із розрахунком фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2012року. Із розрахунку не зрозуміло, що таке КЕКВ, що таке середньорічна чисельність?, та як вирахувати затрати на одну особу. Також, зазначили, що відповідачу була запропонована посада лікар загальної практики сімейний лікар та було запропоновано житло - кімната. ОСОБА_2 у зазначений термін прибув до Озерянської АЗПСМ Житомирського району, тобто виконав умови угоди, однак йому було повідомлено, що кімнат для проживання лікарів у них не має та йому необхідно самостійно винайняти житло. Оскільки йому не було надано кімнати для проживання, він не зміг приступити до виконання своїх обов»язків.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, яким належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

При розгляді справи судом встановлено наступне.

01.09.2006 року між сторонами укладено типову угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №06010, згідно умов якої ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання прибути після закінчення вищого навчального закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного та місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

З навчальної картки студента ІНФОРМАЦІЯ_1, що останній зарахований до ВНЗ за держзамовленням відповідно до наказу № 109-Д від 31.07.2006 року.

З протоколу засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів Тернопільського державного медичного університету ім. Горбачевського в червні 2012 року(XXXXХІІ випуск) 26 жовтня 2011 року слідує, що молодого спеціаліста 2012 року ОСОБА_2 направлено на роботу в Житомирське УОЗ, Озернянську АЗПСМ Житомирського району лікарем загальної практики - сімейним лікарем.

Відповідно до списку працевлаштування персонального кожного випускника медичного факультету Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (2012 рік випуску), місце майбутньої роботи ОСОБА_2 - Житомирське УОЗ, Озернянська АЗПСМ Житомирського району лікар загальної практики - сімейний лікар, з наданням кімнати для проживання.

Згідно наданого розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Державного вищого навчального закладу Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України, затрати на одну особу становлять 75527,49грн., без виплати стипендії.

Як вбачається із довідки про доходи №07/5643, виданої 10.12.2014р. ДВНЗ «Тернопільський медичний університет ім. І.Я.Горбачевського, за період з вересня 2006р. по червень 2012р. ОСОБА_2 виплачено стипендію в розмірі 28794,07грн.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із вимогами ч.2 статті 52 Закону України Про освіту, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 25.12.1997 року № 367, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо випускник не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до умов Типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2006 року, укладеної між сторонами, ОСОБА_2 у разі відмови їхати за призначенням взяв на себе зобовязання відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Згідно із вимогами ч.1 статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, закінчивши навчання на бюджетній формі у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського» за місцем направлення - в Житомирське УОЗ, Озернянську АЗПСМ Житомирського району, не прибув та жодних доказів про поважність причин неприбуття суду не надав, що також підтверджується інформацією про прибуття у місця призначення на роботу після завершення навчання в інтернатурі молодих спеціалістів університету, наданої Департаментом охорони здоров»я Житомирської обласної державної адміністрації №4421/03-9 від 10.09.2014р., згідно якої у 2012р. ОСОБА_2 не приступи в до інтернатури.

Крім того, на запит суду, комунальною установою «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради, надано інформацію про те, що в КУ «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради не зафіксовано жодних звернень від ОСОБА_2 щодо прийняття на роботу або забезпечення його житлом.

Посилання відповідача на не забезпечення його житлом спростовуються листом Житомирської обласної державної адміністрації УОЗ за №3988/0310 від 02.09.2015р., з якого вбачається, що питання щодо забезпечення кімнатою ОСОБА_2 не розглядалось, так як був наданий лист клопотання головного лікаря Коростенської ЦМЛ про зміну місця призначення на роботу на посаду лікаря травматолога травматологічного пункту Коростенської ЦМЛ та через відсутність заяви ОСОБА_2 про зарахування на проходження інтернатури згідно направлення на роботу МОЗ України №02010830/118.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, відповідно до вищенаведених норм законодавства та умов угоди, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення із позивача до Державного бюджету України затрачених коштів на його навчання у ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського в сумі 104321,56 грн., яка включає фактичні затрати на навчання в сумі 75527,49 грн. та 28794,07грн. отриманої ним стипендії.

Крім того, в силу вимог статті 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1043,23 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 212-215, 223, 224-226, 228, 232, 233, 294 ЦПК України, ст.526 ЦК України, ст. 52 Закону України Про освіту, п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 25.12.1997 року № 367, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України 104321,56грн. коштів затрачених на його навчання у ОСОБА_3 вищому навчальному закладі Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського на рахунок ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31253201104491, код 02010830.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного вищого навчального закладу Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_6 1043,23 грн. понесених позивачем судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуючий П.Я.Стельмащук