Рішення № 53988877, 26.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2135/15 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/7158/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.,

секретаря: Івановій О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Служби автомобільних доріг у Львівській області, дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби автомобільних доріг у Львівській області, дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, яким просила стягнути з відповідачів 35000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна їх неправомірними діями. Зазначала, що 19.10.2014 року перебувала у якості пасажира в автомобілі марки «Toyota», модель «Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 Унаслідок неналежного стану автомобільної дороги Т-14-19 Миколаїв-Жидачів-Калуш на ділянці 1 км + 100 м автодороги близько 11 год. 30 хв. сталася дорожньо транспортна пригода і їй було спричинено тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, підшкірного крововиливу тімяної ділянки голови зліва. Під моральною шкодою позивач вважала заподіяння тілесних ушкоджень, фізичного болю і страждань, вимушеність тривалого лікуватися, вжиття заходів для відновлення здоровя, пристосовування до змін у житті тощо.

Оскаржуваним рішення позов задоволено частково. Ухвалено про солідарне стягнення із Служби автомобільних доріг у Львівській області і дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Львіватодор») 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржили Служба автомобільних доріг у Львівській області і ДП «Львівоблавтодор». Просять скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначають, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права. Служба автомобільних доріг у Львівській області, окрім іншого, вказує на те, що вони не є належним відповідачем, так як здійснюють лише функцію замовника дорожніх робіт.

ДП «Львівоблавтодор» посилається на відсутність їх вини у настанні ДТП і вказують на відповідальність водія ОСОБА_5 згідно положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Крім цього вважають, що ОСОБА_4 не довела належними доказами факту заподіяння моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 на підтримання скарги Служби автомобільних доріг у Львівській області, представника позивача ОСОБА_3 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, межі доводи апеляційних скарги колегія суддів приходить до таких висновків.

Стаття 1167 ЦК України встановлює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Частиною першою цієї статті визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як встановлено судом, 19.10.2014 року транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_5, у якому ОСОБА_4 рухалася в якості пасажира, потрапив у дорожньо транспортну пригоду в результаті якої позивачці було спричинено тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, підшкірного крововиливу тімяної ділянки голови зліва.

Встановлено також, що ДТП сталася близько 11 год. 30 хв. на ділянці 1 км + 100 м автодороги Т-14-19 Миколаїв-Жидачів-Калуш, до настання якої призвів неналежний її експлуатаційний стан і відсутність відповідних попереджувальних дорожніх знаків.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов на підставі матеріалів органу Державної автомобільної інспекції, що здійснював перевірку обставин ДТП: пояснень водія транспортного засобу, акту обстеження дорожніх умов на ділянці настання ДТП, судових рішень у справах про вчинення адміністративного правопорушення, доказів відповідачів на заперечення позову.

Цей висновок є правильним, так як він ґрунтується на оцінці наданих сторонами доказів у їх сукупності. І саме неналежне експлуатаційне утримання автомобільної дороги та відсутність необхідних попереджувальних чи обмежувальних дорожніх знаків призвело до ДТП.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 цього ж Закону до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питання експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні,

У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх обєктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобовязані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх обєктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх обєктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обовязковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх обєктів і користувачів (п. 1).

Як убачається із матеріалів справи, Служба автомобільних доріг у Львівській області уклала із ДП «Львівоблавтодор» договір № 03-03/14 від 05.13.2014 року 05.03.14 р. на закупівлю послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області і надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області.

Тобто дорожньо експлуатаційною організацією, яка зобовязана виконувати ремонт і забезпечувати належне експлуатаційне утримання ділянки дороги, у тому числі де сталася ДТП, є - ДП «Львівоблавтодор».

За таких обставин покладення відповідальності за заподіяну шкоду на Службу автомобільних доріг у Львівській області є безпідставним.

Не відповідають матеріалам справи доводи ДП «Львівоблавтодор» про відсутність доказів спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позов, потерпіла у ДТП посилалася на медичні документи про спричинення їй тілесних ушкоджень, а також на вимушену зміну її життя.

Ці обставини свідчать про наявність моральної шкоди і базуються на нормах ст. 23 ЦК України.

Так як настання ДТП, в результаті якої ОСОБА_4 було спричинено моральну шкоду, знаходиться у прямому причинному звязку із неналежним експлуатаційним утриманням дороги ДП «Львівоблавтодор», то висновок суду першої інстанції про наявність вини цього відповідача є правильним. Отже, обовязок відшкодувати моральну шкоду лежить на винній особі відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, а не на ОСОБА_5 відповідно до вимог частини другої цієї статті.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відхилити.

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року в частині солідарного стягнення із Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_4 15000 грн. компенсації моральної шкоди та 350 грн. судового збору скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: