Рішення № 53987077, 01.12.2015, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№ 311/3032/15-ц

Провадження№ 2/311/1010/2015

01.12.2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м.Василівка

Василівський районний суд у складі: головуючого судді Кочевої І.В., при секретарі Кириченко О.В., за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», за участю третьої особи приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

В позові вказано, що 23 травня 2008 року позивач уклала з ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», кредитний договір №ZPDNGK00002297. За умовами договору банк надав позивачці кредит в розмірі 155585 грн. В той же день між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір № ZPDNGK00002297, за яким позивач передала банку в іпотеку в забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1028. Посилаючись на те, що на час укладення іпотечного договору вказана квартира позивачу на праві власності не належала, оскільки не було здійснено державної реєстрації права власності, позивач просить визнати недійсним вказаний іпотечний договір з моменту його вчинення; визнати іпотеку припиненою та скасувати заборону відчуження квартири, яку було накладено нотаріусом; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання не зявилася, суду надано її заяву про розгляд справи без її участі (а.с.39).

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Крім того, суду пояснив, що норми Закону України «Про іпотеку», на які у запереченнях посилаються відповідач та третя особа, щодо можливості передачі в іпотеку нерухомого майна, яке ще не є власністю іпотекодавця, суперечать нормам ЦК України та інституту права власності, відповідно до яких право власності на нерухоме майно виникає лише після його державної реєстрації і лише після цього власник набуває права розпоряджатися своїм майном, в тому числі, передавати його в іпотеку. Вказівка, яка міститься у п.33.3 іпотечного договору про те, що квартира належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом, не відповідає дійсності, бо на час укладення спірного договору та його посвідчення нотаріусом, державна реєстрація права власності на квартиру за позивачем здійснена не була.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не зявилися, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі та письмові заперечення проти позову, просили відмовити в задоволенні позову (а.с.25, 27-28).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає на підставі слідуючого.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори.

Ст.14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства… Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Ст.182 ЦК України передбачена обовязкова Державна реєстрація прав на нерухомість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ) (частина 3). Загальні положення про договір передбачені розділом ІІ ЦК України. Поняття права власності та його зміст визначені статтями 316, 317 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава. Окремим видом застави, відповідно до ст.575 ЦК України, є іпотека нерухомого майна.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини щодо іпотеки нерухомого майна є Закон України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути, в тому числі , нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (в редакції, яка діяла на час укладення та посвідчення іпотечного договору). Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.576 ЦК України. Відповідно до ч.5 ст.18 закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Ст.17 цього Закону встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № ZPDNGK00002297, за яким банк надав позивачу кредит в розмірі 155585 грн., з них: 129500 грн. на придбання 2-х кімнатної квартири та 3885 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 740 грн. на страхування майна; 647 грн. 50 коп. на особисте страхування, а також у розмірі 20812 грн. 50 коп. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених договором. Копія договору є у справі (а.с. 5-7).

Крім того, 23 травня 2008 року між ОСОБА_2 та банком було укладено іпотечний договір № ZPDNGK00002297, за яким позивач передала в іпотеку банку в забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором нерухоме майно 2-х кімнатну квартиру №59 по вул..шахтарська, 30 у м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1028. Цього ж дня приватним нотаріусом ОСОБА_3 була накладена заборона відчуження вказаної квартири до припинення іпотеки, про що є відмітка у договорі. Копія цього договору також є у справі (а.с. 8-10).

Відповідно до п.33.3 умов іпотечного договору, сторонами обумовлено, що предмет іпотеки вказана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 23 травня 2008 року за реєстровим номером № 1026, зареєстрованого в Держаному реєстрі правочинів за № 2911998 23 травня 2008 року в 11 годині 39 хвилин, витяг з Державного реєстру правочинів № 5970311.

Крім того, в цьому ж пункті договору сторони визначили, що майно буде зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі обєкт права власності.

Відповідно до п.33.5 іпотечного договору іпотекодавець зобовязалася на протязі 30 днів з дати купівлі предмету іпотеки зареєструвати договір купівлі-продажу предмету іпотеки та право власності на предмет іпотеки згідно з чинним законодавством.

П.34 іпотечного договору передбачено, що за згодою сторін накладається заборона на відчуження предмета іпотеки.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19144233, державна реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 у РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради збуло здійснено 10 червня 2008 року, тобто в передбачений іпотечним договором строк. Підставою виникнення права власності став договір купівлі-продажу від 23 травня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 за № 1026 (а.с.39).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні та посвідченні нотаріусом іпотечного договору № ZPDNGK00002297 від 23 травня 2008 року порушень діючого на час його укладення законодавства як сторонами договору, так і нотаріусом, не допущено, а отже і відсутні правові підстави для визнання іпотечного договору недійсним, та як наслідок не має підстав для визнання іпотеки припиненою та скасування заборони на відчуження вказаної квартири.

Посилання представника позивача на відсутність державної реєстрації права власності на майно, що передавалося в іпотеку, на момент укладення та посвідчення іпотечного договору є неспроможними, оскільки вказаний факт на впливає на дійсність іпотечного договору. Можливість передання в іпотеку нерухомого майна право власності на яке іпотекодавець набуде в майбутньому після здійснення державної реєстрації такого права, для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, передбачена як ЦК України, так і законом України «Про іпотеку».

Оскільки підстав для задоволення позову суд не вбачає, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про іпотеку», ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 88, 208, 209, 214-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні, протягом того ж часу з дня отримання його копії.

Суддя Василівського

районного суду

Запорізької області ОСОБА_4