Ухвала суду № 53985419, 19.11.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5257/14-ц

Провадження № 4-с/761/275/2015

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу представника від імені уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О. та начальника відділу ДВС Гоцій Б.І. про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

в с т а н о в и в :

Представник в інтересах уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із зазначеною скаргою, де просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О. та начальника відділу ДВС Гоцій Б.І. про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №46796164, визнати вказану постанову незаконною та скасувати її, зобов»язавши службових осіб відділу ДВС поновити виконавче провадження та провести виконавчі дії .

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що по теперішній час рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист від 06.10.2014 року, про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь банку коштів в розмірі - 130 271,91 грн. не виконано, а державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з порушенням вимог законодавства у відсутність проведення усього комплексі виконавчих дій по встановленню майна і стягненню коштів, а тому скаржник вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судове засідання представник скаржника не з»явився, але направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та необхідності задоволення його вимог з викладених у заяві підстав, та просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Суб'єкт оскарження, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в судове засідання свого представника не направив, але направив заперечення проти зазначеної заяви, обгрунтувавши її перевіркою наявності та відсутності нерухомого майна боржника, на яке можливо наклсти стягнення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 06.10.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитом в загальному розмірі - 128982,09 грн. та судовий збір в сумі - 1289,82 грн.

За зверненням стягувача до ДВС, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження №46796164 за даним виконавчим листом та направлено для виконання сторонам виконавчого провадження.

Разом з тим, у вказаному виконавчому провадженні №46796164 постановою від 25.06.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».Постанова мотивована тим, що заходи з виявлення майна боржника виявились безрезультатними, оскільки автотранспортних засобів, нерухомого майна за боржником не зареєстровано, а джерела отримання доходів боржником відсутні, на виклики державного виконавця боржник не реагує. (а.с.7).

Як вбачається з доданих до заперечень ДВС документів, то вжитими вказаним органом заходами не встановлено нерухомого майна боржника, на яке можливо накласти арешт або здійснити реалізації в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець здійснив всі можливі дії щодо розшуку майна боржника та накладення арешти на все його майно.

Зокрема, за період з часу відкриття виконавчого провадження з жовтня 2014 року по 25.06.2015 року (час повернення виконавчого документу стягувачу) не вбачається про те, які заходи вживались державним виконавцем по пошуку майна боржника і встановленню його іншого майна - земельних ділянок, рахунків в банку, місця його роботи з метою звернення стягнення на його заробітну плату в рахунок погашення заборгованості перед позивачем.

Не надано доказів відсутність та вчиненню дій по пошуку місця роботи боржника та джерела отримання доходів останнім, фактів отримання боржником пенсії, чи пошук рухомого майна боржника.

Крім того, доказів перевірки наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів та земельних ділянок державний виконавець не проводив, оскільки не було надано суду доказів цьому.

Також, заслуговують на увагу наведені представником заявника обставини не виконання відділом ДВС щодо встановлення місця реєстрації та проживання боржників, направлення в порядку ст.11,12 ЗУ «Про виконавче провадження» подання про розшук боржника, організацію розшуку його доходів шляхом направлення запитів до органів податкової служби, БТІ, агентства земельних ресурсів.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Відповідно до ч.1 т. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідач ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві, будучи повідомленим про час та місце розгляду даної справи належним чином, в судове засідання не з'явився, матеріали виконавчого провадження не надав у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглядати дану справу, шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, наданих відповідно до вимог ЦПК України, які містяться в матеріалах справи, надавши кожному наявному доказу належну правову оцінку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на 19.11.2015 року державним виконавцем допущена протиправна дія у вигляді повернення виконавчого листа №761/5257/14-ц виданого 06.10.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва, а відтак скарга в цій частині підлягає задоволенню.

В той же час, скаржником в судовому засіданні не доведено бездіяльність начальника відділу ДВС Гоцій Б.І., оскільки саме на державного виконавця вимогами ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» покладено обов»язок приймати рішення в межах наданого його для розгляду виконавчого провадження, а відтак вимоги щодо бездіяльності начальника відділу ДВС є передчасними та недоведеною скаржником, тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Відтак, вимоги скаржника зобов»язання державного виконавця винести, а начальника відділу ДВС затвердити постанову про поновлення виконавчого листа від 06.10.2014 року є безпідставними, оскільки визнана судом бездіяльність державного виконавця є належним захистом порушених прав скаржника, наслідком якої прийняття відповідного процесуального рішення державним виконавцем.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України з ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 243,60 грн.

Судом встановлено, що скарга є обґрунтованою, оскаржувані дії державного виконавця є неправомірними, оскільки ним вжиті не всі дієві заходи щодо виконання судового рішення, а тому скаргу необхідно задовольнити частково, визнавши винесену державним виконавцем постанову про повернення виконавчого документу стягувачу незаконною та її скасувати, усунувши порушення прав скаржника.

Керуючись ст. 11, 17, 18, 29, 30, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383-387 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням №46796164, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження №46796164 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва №761/5257/14-ц виданого 06.10.2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитом в загальному розмірі - 128982,09 грн. та судовий збір в сумі - 1289,82 грн.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: