Рішення № 53985098, 03.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/14636/15-ц

пр. № 2/759/6214/15

03 грудня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Борисенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, 31.08.2015 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 240842,64 грн., що виникла за кредитним договором №22/ФКВ/-07-01 укладеним 01.11.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» (скорочена назва ТОВ «Укрпромбанк») та відповідачем було укладено кредитний договір №22/ФКВ/-07-01, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35625,00 доларів США з розрахунку 11,20% річних для споживчих потреб на строк з 01.11.2007 року по 29.10.2038 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та АТ «Дельта Банк»(який відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на «Дельта Банк») та Національним Банком України, було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним Банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у згаданих зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит.

Позичальник умов кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.07.2015 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 240842,64 грн., з яких:

сума заборгованості за кредитом - 208081,48 грн.;

сума заборгованості за відсотками - 32761,16 грн.;

пеня - 10594,09 грн.

Відповідач повідомлявся про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів перед позивачем, однак кошти позичальником повернуті не були, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

У судове засідання 03.12.2015 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав до суду заяву в якій просить слухати справу за його відсутності, на підставі наявних документів у справі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 46).

Відповідач до суду двічі поспіль не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача та відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 01.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» (скорочена назва ТОВ «Укрпромбанк») та відповідачем було укладено кредитний договір №22/ФКВ/-07-01, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35625,00 доларів США з розрахунку 11,20% річних для споживчих потреб на строк з 01.11.2007 року по 29.10.2038 року (а.с. 9-15).

01.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» (скорочена назва ТОВ «Укрпромбанк») та відповідачем було укладено додатковий договір до кредитного договору №22/ФКВ/-07-01 від 01.11.2007 року (а.с. 18).

Судом встановлено, що Банк виконав повністю свої зобов'язання, у відповідності до умов кредитного договору та надав позичальнику кредит.

Уклавши з Банком зазначений кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач порушив свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості яка станом на 28.07.2015 року існує у розмірі 10916,49 доларів США, що станом на 28.07.2015 року, згідно курсу НБУ становить: 240842,64 грн., з яких:

сума заборгованості за кредитом - 208081,48 грн.;

сума заборгованості за відсотками - 32761,16 грн.;

пеня - 10594,09 грн. (а.с. 21 - розрахунок заборгованості).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України, було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним Банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у згаданих зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.22-26, 27).

Таким чином відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №22/ФКВ-07-01 від 01.11.2007 року, що було між ТОВ «Український промисловий банк» (скорочена назва ТОВ «Укрпромбанк») правонаступник ПАТ «Дельта Банк»)) та відповідачем.

Отже, уклавши з банком зазначений кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зазначене та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже такими, які слід задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.22 ч. 1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як вбачається з поданих до суду документів до суду звернувся представник уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 цього ж Закону, ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (в редакції на дату звернення до суду - 31.08.2015 року).

Відповідно до ст. 8 Закону України. «Про Державний бюджет України на 2015 рік», встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Як вбачається з даного позову він є позовом майнового характеру, ціна позову становить 240842,64 грн., позов задоволений в повному обсязі, тобто судовий збір за подання позову до суду становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 2408,43 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 8 Закону України. «Про Державний бюджет України на 2015 рік», п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Дельта Банк» (р/р 373980009, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором №22/ФКВ/-07-01 від 01.11.2007 року у розмірі 240842,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2408,43 грн. отримувач: УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37962074, банк одержувача: ГУ ДКСУ у. м. Києві, рахунок: 31212206700009, МФО 820019, код платежу: 22030001, призначення платежу: 22030001; 050; «Судовий збір», Святошинський р/с, 02896733.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник