Рішення № 53984087, 03.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3112/15-ц

Провадження № 2/752/2767/15

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Новак А.В., при секретарі Закаблуківській О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру,-

встановив?

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру.

Мотивував свої вимоги тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яким було призначено ОСОБА_2, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

15.03.2011 року між ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір про погашення боргу за умовами якого товариство передало банку в рахунок погашення заборгованості належні йому на підставі договору підряду № с16/02 від 16.02.2005 року з ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія» майнові права на квартири в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у голосіївському районі міста Києва.

03.09.2013 року ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» підписали акт приймання-передачі квартир на виконання договору про погашення боргу від 15.03.2011 року, згідно якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прийняв квартири, які розміщені у будинку АДРЕСА_1

Позивач зазначає, що 10 вересня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого за домовленістю сторін ОСОБА_1 за 1525510 гривень купив квартиру АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що банк здійснив відчуження квартири АДРЕСА_1 за ціною нижчою на 20% від ринкової її вартості на момент продажу, що є в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання договору купівлі-продажу укладеного 10 вересня 2014 року між сторонами спору нікчемним.

Вказуючи на так обставину, позивач зазначає, що вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 вересня 2014 року укладений між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 є нікчемним і його укладення принесло суттєві та прямі збитки Банку, що стало однією із причин визнання його неплатоспроможним.

Позивач з посиланням на обґрунтування позову просить суд ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 вересня 2014 року укладений між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 нікчемним та визнати за ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» право власності на зазначену квартиру.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та з посиланням на пункт 3 частини 3 статті 38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункт 2 ч. 4 ст. 38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», просив суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яким було призначено ОСОБА_2, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

15.03.2011 року між ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір про погашення боргу за умовами якого товариство передало банку в рахунок погашення заборгованості належні йому на підставі договору підряду № с16/02 від 16.02.2005 року з ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія» майнові права на квартири в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у голосіївському районі міста Києва.

03.09.2013 року ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» підписали акт приймання-передачі квартир на виконання договору про погашення боргу від 15.03.2011 року, згідно якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прийняв квартири, які розміщені у будинку АДРЕСА_1

10 вересня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого за домовленістю сторін ОСОБА_1 за 1525510 гривень купив квартиру АДРЕСА_1.

Представником відповідача було надано суду висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз виготовлений 03.06.2015 року про проведення оціночно-будівельного дослідження № 9137/15-43/9385-9397/15-43, за висновками якого вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 10.09.2014 року становила 1880988 гривень.

Також представником відповідача надано звіт про незалежну оцінку ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 92.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовлений 08 вересня 2014 року, замовником якого був ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», відповідно до висновку якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 10.09.2014 року становила 1572483 гривні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочин неплатоспроможного банку є нікчемним з підстав коли банк здійснив відчудження чи передав у користування або придбав (отримав) у користування майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Заявляючи вимоги про те що вартість квартири АДРЕСА_1 є суттєво занижена позивачем не надано належних і допустимих доказів на спростування вищеописаних звіту та висновку про оцінку квартири на час укладення договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно суд вважає недоведеною вимогу позивача в цій частині.

Вирішуючи вимогу позивача в частині визнання за ним права власності на АДРЕСА_1, суд поряд з відсутністю правових підстав для задоволення такої вимоги в силу чинності договору купівлі продажу квартири від 10 вересня 2014 року, про що вказано вище, вважає необхідним зазначити, що позивачем у тому числі обрано невірний спосіб захисту права, оскільки спосіб захисту порушеного, як стверджує позивач його права власності останнім обрано у спосіб пред'явлення позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, а не витребування майна від нинішнього володільця шляхом подачі індикаційного позову, що прямо передбачено статтями 378-388 ЦК України.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9 роз'яснено, що позов про визнання права власності на майно(ст. 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що розрахунки за договором купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого за домовленістю сторін ОСОБА_1 за 1525510 гривень купив квартиру АДРЕСА_1 проводив не ОСОБА_1, судом до уваги не береться.

Факт здійснення розрахунку за передану ОСОБА_1 квартиру мав місце і така обставина сторонами спору не оспорюється, а хто конкретно провів розрахунок при відсутності у договорі таких обмежень, правового значення для вирішення справи не має, і тим більше не може слугувати підставою для визнання його нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного процесуального кодексу України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак