Ухвала суду № 53983892, 16.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1765/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди ,-

Вивчивши матеріали справи, вислухавши адвоката ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_8, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди .

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 05 лютого 2012 року близько 14 години 20 хвилин на автодорозі, що в с. Шостаково Катеринопільського району Черкаської області, по вул. Котовського, поблизу домоволодіння № 9 ОСОБА_8, керуючи автомобілем ЗАЗ-1103 державний номерний знак СА 7290 AM, що належить на праві особистої власності ОСОБА_9, не вибрала безпечну швидкість, не впоралась з керуванням автомобіля, рухаючись по правій смузі вищезазначеної автодороги і, виявивши неуважність до конкретної дорожньої обстановки при появі перешкоди для подальшого руху, не забезпечила безпеки руху і здійснила на ОСОБА_7 наїзд.

В цей час позивачка рухалася в попутному напрямку по узбіччю, що по праву сторону проїзної частини. В результаті чого позивачка отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта, правої гомілки та колінного суглобу.

Згідно висновку експерта № 28А від 12.07.2012 року травма голови в подальшому ускладнилась після травматичною енцефалопатією і за ступенем тяжкості відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що призвела до тривалого розладу здоровя, а інші тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

Своїми діями ОСОБА_8 грубо порушила п.п. 2.3 б); 12.1;12.3 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 05.05.2009 р.. Порушення вищевказаних правил дорожнього руху України знаходяться в причинному звязку з виникненням даної ДТП.

Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Вироком Катеринопільського районного суду від 06.06.2013 р. ОСОБА_8 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн..

Позивачці довелося тривалий час проходити курс лікування, у зв'язку із нанесенням їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Крім фізичного болю позивачка відчула сильний емоціональний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну, головні болі, страх транспортних засобів, підвищена нервозність. Її нормальний уклад життя був порушений.

У зв'язку з цим позивачка вважає, що їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 15000 грн..

На підставі наведеного, ст.ст. 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_8 на її користь моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати в розмірі 800 грн..

Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 10000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди і судові витрати на правову допомогу в розмірі 800 гривень, а всього стягнути 10800 грн..

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі Черкаської області судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., від сплати якого позивача було звільнено згідно Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06.06.2013 року ОСОБА_8 визнана винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (порушення Правил дорожнього руху), і їй призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 3400 гривень.(ар.спр.6-8).

З висновку експерта № 28-А від 12.07.2012 року вбачається, що позивачці ОСОБА_7, яка являється потерпілою за кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України, по якій винесено вищевказаний вирок Катеринопільського районного суду від 06.06.2013 року, завдано травми голови, які в подальшому ускладнилися після травматичною енцефалопатією і дані тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели до тривалого розладу здоров'я, а інші тілесні ушкодження - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. (ар.спр.9-10).

Позивачка ОСОБА_7, посилаючись на те, що після дорожньо транспортної пригоди відповідачка ОСОБА_8 зявлялася до неї, частково надавала їй матеріальну допомогу на лікування , але крім цього їй були спричинені суттєві моральні страждання , оскільки вона перенесла не тільки фізичний біль, а й відчула сильний емоціональний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну, головні болі, підвищена нервозність, вимушена була декілька разів звертатися до лікарів та приймати ліки, просила стягнути з відповідачки на свою користь лише моральну шкоду в сумі 15000 грн. та витрати на надання їй правової допомоги в розмірі 800 грн..

Розглядаючи даний спір, судом було встановлено, що позивачці відповідачкою внаслідок спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, дійсно, крім фізичного болю, емоційного стресу, були спричиненні сильні душевні страждання, враховуючи і похилий вік ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона в наслідок тілесних ушкоджень втратила сон (була травма голови), відчуває постійну нервозність, постійно приймає ліки, порушений нормальний уклад життя.

Таким чином, доведено, що позивачці спричинена суттєва моральна шкода, яку, враховуючи обставини справи, вимоги розумності і справедливості, суд визначив в розмірі 10000,00 грн., стягнувши таку суму з відповідачки на користь позивачки, і також 800, 00 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу. На думку судової палати, з таким рішенням слід погодитися, так як воно відповідає обставинам справи, вимогам закону ст.ст. 1167; 23 ЦК України.

Представник відповідачки , оскаржуючи рішення, вважає, що справу потрібно було розглянути «в контексті справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням законодавства про страхування». Вважає, що суд безпідставно не застосував положення ст. 1194 ЦК України, яка зазначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, пославшись на ст. 21 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року , № 1961- ІV про те, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, тобто що володільці транспортних засобів , за винятком осіб, звільнених від обовязкового страхування цивільно правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 ст. 13 цього Закону, зобовязані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоровю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У звязку з цим при предявленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо - транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі в справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непредявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Проте слід зауважити, що апелянт не врахував, що наведених положень необхідно дотримуватися, коли йдеться про відшкодування спричиненої майнової (матеріальної шкоди).

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону № 1961 - ІV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно п. 22.3 згаданого Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

І за правилами добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО), затверджених Укрстрахнаглядом від 25 березня 1997 року №19-1 обєкт страхування: майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, який пройшов реєстрацію в ДАІ і належить йому на правах власності, повного господарського володіння, оперативного управління або на інших законних підставах (договір оренди, лізингу, доручення тощо) (п. 1.4 Правил).

Згідно п. 9.1 Правил при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, виключаючи упущену користь, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки та інше.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта щодо незалучення до участі в справі СТДВ «Глобус» - страхової компанії, в якій застрахований автомобіль НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_10, управляючи яким 05 лютого 2012 року ОСОБА_8 скоїла ДТП наїзд на ОСОБА_7, спричинивши останній тілесні ушкодження, - не заслуговують на увагу як і посилання на можливість відшкодування моральної шкоди за рахунок страховика.

Необґрунтовані і доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки 800 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Саме таку суму ОСОБА_7 сплатила адвокату ОСОБА_11 31.05.2013 року за надання ним правової допомоги, про що свідчить квитанція від вказаної дати на ар. спр.12 і договір про надання юридичних послуг від 31 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_7 і адвокатом ОСОБА_11 (на ар. спр. 11), який, як видно з матеріалів справи, оформляв позовний матеріал до суду.

Судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги, - не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 218 ЦПК України, судова палата, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :