Рішення № 53981300, 02.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/138/15-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.Провадження № 22-ц/780/5533/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 02.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивачі предявили в суді названий позов посилаючись на те, що 18 червня 2009 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради прийняв рішення № 177 «Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14.03.2002 р. та № 400 від 03.08.2004 р.».

Цим рішенням було частково скасовано такі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради:

Рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 14.03.2002 р. № 133 «Про оформлення права власності» у таких пунктах:

а) упункті 4- про оформлення ОСОБА_3 право власності на гараж № 79 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А;

б) упункті 5- про оформлення ОСОБА_2 право власності на гараж № 54 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А;

в) упункті6 - про оформлення ОСОБА_4 право власності на гараж № 57 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А.

Рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 03.08.2004 р. № 400 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян» у таких пунктах:

а) упункті6 - про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0041 га під гаражним боксом № 57 у ГБК «Київський»;

б) упункті7 - про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0063 га під гаражним боксом № 79 у ГБК «Київський»;

в) упункті 8- про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,01 га під гаражним боксом № 116 у ГБК «Київський».

Позивачі вважали, що прийняте виконавчим комітетом Вишгородської міської ради рішення від 18 червня 2009 року № 177 «Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14.03.2002 р. та № 400 від 03.08.2004 р.» не відповідає компетенції (повноваженням) органу, який його прийняв, встановленої Конституцією України (ч. 2 ст. 19, ст. 144), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст. 25, 26, ч. 14 ст. 46, ст. 51, ч. ч. 1,10 ст. 59).

Просили суд визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішеннявиконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 червня 2009 року № 177 «Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14.03.2002 р. та № 400 від 03.08.2004 р.».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14.03.2002 року у п.4затвердженооформлення ОСОБА_3 право власності на гараж № 79 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А; у п.5затвердженооформлення ОСОБА_2 право власності на гараж № 54 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А та у п.6затверджено оформлення ОСОБА_4 право власності на гараж № 57 в ГБК «Київський» за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7 А.

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 400 від 03.08.2004 року передано у приватну власність земельні ділянки з уточненням площ після проведення інвентаризації уп.6 передано ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0041 га під гаражним боксом № 57 у ГБК «Київський», у п. 7 передано ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0063 га під гаражним боксом № 79 у ГБК «Київський» та у п.8передано ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,01 га під гаражним боксом № 116 у ГБК «Київський».

Рішенням виконкому Вишгородської міської ради Київської області № 177 від 18 червня 2009 року протест прокурора задоволено та скасовано п. 4, 5, 6 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14.03.2002 р. № 133 «Про оформлення права власності».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного суду України № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року і виходив з того, що цим рішення Конституційний суд України розяснив, що орган місцевого самоврядування має право скасувати прийнятий ним правовий акт. Крім того, суд зазначив, що після ухвалення виконавчим комітетом Вишгородської міської ради свого рішення минуло більше пяти років.

Однак із такими висновками суду не можна погодитись виходячи з такого.

Рішенням Конституційного суду України № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року, визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом із тим, цим в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Тобто із наведеного вбачається, що прокурор може внести протест на рішення органу місцевого самоврядування, зупинити це рішення, після чого оскаржити його в суді.

Дійсно, конституційний Суд України визнав, що орган місцевого самоврядування може скасувати своє рішення, але при цьому він також розтлумачив, у якому випадку орган місцевого самоврядування не може скасовувати своє рішення: «Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.»

Суд першої інстанції в своєму рішенні цю позицію Конституційного Суду України не навів, не перевірив чи реалізовані були відповідачами їх права, які у них виникли на підставі рішень виконавчого комітету міської ради, які в подальшому були скасовані.

Однак, як вбачається із наданих відповідачами документів, рішенні виконавчого комітету міської ради були реалізовані, відповідачі отримали свідоцтва про право власності на гаражі, тобто у них виникло право власності на майно. З врахуванням наведеного, виконавчий комітет Вишгородської міської ради ухвалюючи свої рішення про скасування рішень, якими позивачам надавався дозвіл на оформлення права власності на гаражі та земельні ділянки під цими гаражами, перевищив свої повноваження, а тому вказані рішення не можна визнати законними.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про часткове скасування двох своїх попередніх рішень задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 червня 2009 року № 177 «Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року та №400 від 03 серпня 2004 року».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді