Ухвала суду № 53981295, 01.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1073/15-ц Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/6533/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 01.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом у відповідності до норм ст.ст. 183-185 СК України та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти та додаткові витрати на навчання, відпочинок, оздоровлення, лікування та утримання двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 27 червня 2003 року між нею та відповідачем по справі був укладений шлюб. Від спільного подружнього проживання сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що у березня 2015 року Баришівським районним судом шлюб між нею та відповідачем розірвано і починаючи з моменту фактичного припинення шлюбних відносин з липня 2014 року і по даний час вона самостійно оплачує всі витрати пов'язані із забезпеченням дітей, а саме: купує їм необхідні речі, оплачує відвідування гуртків у будинку дитячої та юнацької творчості м. Борисполя, навчання в Бориспільській дитячій музичній школі, індивідуальне вивчення німецької мови, самостійно забезпечує їх всім необхідним для життя - від їжі до відпочинку та оздоровлення, тому просила стягнути аліменти не з моменту звернення до суду, а з моменту фактично припинення шлюбних відносин і залишення відповідачем сімю , тобто з липня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно до повноліття, починаючи з 02 липня 2015 року, додаткові витрати на неповнолітніх дітей а саме 320 грн. щомісячно за навчання дітей в гуртку хореографічного ансамблю «Грація», вокального ансамблю «Веселочка», гуртку образотворчого мистецтва «Райдуга» при Будинку дитячої та юнацької творчості міста Борисполя, та 70 грн. щомісячно за навчання дітей в Бориспільській дитячій музичній школі (клас бандури) та суму судового збору на користь держави в розмірі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити передостанній абзац мотивувальної частини оскаржуваного рішення, змінити рішення в частині стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх визначивши розмірі аліментів замість 1/3 частини на 1\2 частину всіх видів заробітку та в частині додаткових витрат на утримання двох неповнолітніх дітей додатково стягнувши кошти в розмірі 700 грн. щомісячно як витрати повязані з можливою участю дітей в конкурсах, виступах на концертах, фестивалях, змаганнях, та інших заходах. Крім того позивачка просила задовольнити її позовну вимогу про стягнення аліментів за минулий період.

При апеляційному розгляді справи позивачка ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, та просили її задовольнити, мотивуючи свої пояснення тим, що суд не врахував всіх обставин справи та безпідставно в мотивувальній частині зробив висновок проте, що участь відповідача у несенні витрат повязаних з додатковими витратами при звичному способі життя не є обовязковими, крім того на їх думку суд безпідставно відхилив вимоги про відмову у стягнення понесених позивачкою витрат за період з липня 2014 року по день звернення до суду із вказаним позовом, оскільки вказані витрати нею належним чином обґрунтовані, відповідними документальними підтвердженнями. Тому просили апеляційну скаргу та позов задовольнити у повному обсягу.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 при апеляційному розгляді заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, посилаючись при цьому нате, що суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права з врахування положень Сімейного кодексу України та матеріального становища відповідача та його сімейного стану.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги тапозовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи, судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Довгинцівського районного управління юстиції м. Кривого Рогу був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, про що в книзі реєстрації актів про одруження від 27.06.2003 року зроблено відповідний запис за № 201 (свідоцтво про одруження серії 1-КИ № 178142 а.с.10).

Від даного шлюбу сторони мають двох доньок двійнят ІНФОРМАЦІЯ_1: ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії 1-ИД №144673) та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії 1-ИД № 144672 (а.с.11)).

На підставі рішення Баришівського районного суду Київської області 04 березня 2015 року, яке вступило в законну силу 09 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 13-16).

Також встановлено, що сторони проживають окремо, доньки залишилися фактично проживати та знаходяться на утриманні позивачки. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньок не надає, однак має постійне місце роботи та регулярний дохід.

Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно до повноліття, починаючи з 02 липня 2015 року та додаткові витрати на неповнолітніх дітей, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідач має регулярний заробіток, а тому, на його думку спроможний сплачувати аліменти на своїх дочок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в розмірі 1/3 частки від усіх своїх доходів до досягнення ними повноліття, а щодо додаткових витрат виходив з того, що розвиток здібностей дітей необхідно продовжувати, у звязку з чим, вважає за необхідне стягнути із відповідача ? частину коштів необхідних для навчання доньок.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Згідно ст.ст. 180, 181 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки про доходи № 8.2.2-09/640 від 12.08.2015 року виданої ПрАТ «СК «Уніка», де працює ОСОБА_3 на посаді керівника напрямку із врегулювання збитків на транспорті та має регулярний заробіток (а.с.87).

Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти на своїх дочок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в розмірі 1/3 частки від усіх своїх доходів до досягнення ними повноліття з 02 липня 2015 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не правильно стягнув аліменти з 02 липня 2015 року, вони є безпідставними, оскільки відповідно ст. 191 аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції, позивач відповідно до ст.ст. 57-61 ЦПК України, не надала суду доказів про те, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у звязку з ухиленням останнього від їх сплати.

Згідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобовязаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що необґрунтованою є відмова суду в присудженні додаткових витрат на сплату вступних внесків за участь дітей в періодичних заходах є безпідставними, оскільки відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат у більшому розмірі колегія суддів також не вбачає, оскільки відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначення розміру аліментів суд повинен враховувати і матеріальне становище платника аліментів, а також інші обставини. Зокрема з наданих відповідачем доказів квитанції, товарних чеків, (а.с. 78-85) вбачається, що останнім в добровільному порядку надавалася матеріальна допомога дітям ( придбання мобільних телефонів, наборів гуашових фарб ).

Доводи апеляційної скарги та посилання на статті 303, 307, 309 ЦПК України про зміну передостаннього абзацу рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року, також є необґрунтованими, тому що в даних статтях не міститься обставин щодо зміни мотивувальної частини рішення виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.ст. 307, 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про судове рішення» від 29.12.1976 р. мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 15, 30, 62 ЦПК й інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ. Якщо фактично поставлено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд своєю ухвалою відмовляє у задоволенні заявлених вимог.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим в силу норм ст. 308 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 141, 180-185 СК України, ст.ст. 57-61, 213, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_11