Ухвала суду № 53981278, 02.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6026/15-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В.Провадження № 22-ц/780/6409/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Київське агентство повітряних сполучень» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

у с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «Енергобанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просили в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Київське агентство повітряних сполучень» за договором про надання кредитної лінії № 1310-46 від 25 жовтня 2013 року у сумі 2855341,51 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме садовий будинок загальною площею 240,5 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходяться по вул. Лінія 13, буд. 193, СТ «Олімп», територія Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, а також земельну ділянку площею 0,1018 га, що знаходиться на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області, шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.

В ході розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи його тим, що у Васильківському міськрайонному суді Київської області розглядається інша справа за № 362/3208/15-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» про звернення стягнення на нерухоме майно, яке передано в іпотеку ОСОБА_2

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року клопотання задоволено, позовну заяву ПАТ «Енергобанк» залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та виходив із того, що у Васильківському міськрайонному суді Київської області розглядається спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

За змістом зазначеної норми процесуального права, залишення позову без розгляду у справі можливе лише за умови, що інший спір, який розглядається в суді, є тотожним до даного спору, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для залишення позову без розгляду.

Установлено, що ПАТ «Енергобанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просили в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Київське агентство повітряних сполучень» за договором про надання кредитної лінії № 1310-46 від 25 жовтня 2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме садовий будинок загальною площею 240,5 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходяться по вул. Лінія 13, буд. 193, СТ «Олімп», територія Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, а також земельну ділянку площею 0,1018 га, що знаходиться на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області, шляхом визнання права власності на нього.

Крім цієї справи у Васильківському міськрайонному суді Київської області розглядається інша цивільна справа № 362/3208/15-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двохкімнатну квартиру № 114, загальною площею 47,2 кв.м, по вул. Соломянська, 28 у м. Києві, а також на вищевказані садовий будинок та земельні ділянки з визначенням способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у даних справах різні предмети позовних вимог: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та у даній справі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на цей предмет іпотеки.

Суд, залишаючи без розгляду заявлений позов, не звернув уваги на те, що в даному випадку підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем зазначені різні, що, у свою чергу, виключає можливість застосування п. 4 ч. 1ст. 207 ЦПК України.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для предявлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для предявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Отже, посилання суду першої інстанції на незаконність того, що банк може одночасно отримати рішення судів про стягнення суми заборгованості, про продаж майна переданого в іпотеку та про визнання права власності на іпотечне майно й вимагати примусового виконання одночасно всіх рішень є помилковими, оскільки право вибору способу судового захисту чинним законодавством не обмежується.

У відповідності ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позову без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: