Рішення № 53980803, 30.11.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа № 295/19072/14-ц

Категорія 26

2/295/789/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Говорадло А.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне

управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

до ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_5,

неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Служба у справах дітей Житомирської міської ради,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом, в якому просить у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в місті Житомирі по вулиці Щорса, 80 (вісімдесят) та квартиру № 1 (один), що в будинку № 80 (вісімдесят), розташованій по вулиці Щорса в місті Житомирі. Зазначена квартира (за планом літера «А») має загальну площу 78,6 кв.м. і складається з 2 (двох) жилих кімнат житловою площею 27,8 кв.м. та житлових приміщень з надвірними будівлями сарай (за планом літера «Г»). Також просить виселити відповідачів та стягнути понесені витрати, повязані із розглядом справи судом.

При цьому посилається на те, що 19 червня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне Регіональне Управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Позивач, Іпотекодержатель, Банк або Кредитор) та громадянкою України ОСОБА_3 (далі - «Відповідач-1», Позичальник, Боржник) був укладений Кредитний договір № 31_50-06/07 МФ (Долар США), (далі Кредитний договір).

На виконання умов вказаного договору Позичальнику надані Кредитні ресурси в сумі 29 700 (двадцять девять тисяч сімсот) доларів США 00 центів з терміном погашення до 17 травня 2017 року та з оплатою по процентній ставці 15 процентів річних.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору Кредитні ресурси, отримані Позичальником за цим Договором, використовуються за цільовим призначенням: - ремонт приватного будинку; купівля торгового вагончину та інші цілі.

В забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору 19 червня 2007 року між Банком та гр. ОСОБА_4 (надалі «Відповідач-2», «Майновий поручитель») укладений Іпотечний договір № 31_50-06/07МФ-1, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3292 (далі Іпотечний договір).

Відповідно до умов Іпотечного договору Відповідачем-2, який є Іпотекодавцем, було передано Позивачу, який є Іпотекодержателем, в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в місті Житомирі по вулиці Щорса, 80 (вісімдесят) та нерухоме майно (надалі «Предмет іпотеки»): житлова нерухомість - квартира № 1 (один), що в будинку № 80 (вісімдесят), розташованому по вулиці Щорса в місті Житомирі. Зазначена квартира (за планом літера «А») має загальну площу 78,6 кв.м. і складається з 2 (двох) жилих кімнат житловою площею 27,8 кв.м. та житлових приміщень з надвірними будівлями сарай (за планом літера «Г»).

В свою чергу, Позичальник скористалася Кредитними ресурсами та свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконувала, систематично порушувала виконання умов Кредитного договору, у звязку з чим Банк звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора. 02 листопада 2010 року Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 2-1657/10 позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, а саме вирішено стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 421995, 60 грн та судові витрати.

На даний час рішення суду не виконано.

Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 02.12.2014 року становить 2203372,09 грн (два мільйона двісті три тисячі триста сімдесят дві гривні 09 копійок) і включає:

- суму строкової заборгованості по основному боргу кредиту 7628,00 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 115228,37 грн.;

- суму простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 17848,92 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 269625,79 грн;

- суму строкової заборгованості по відсоткам 339,70 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 5131,51 грн.;

- суму простроченої заборгованості по відсоткам 21299,19 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 321745,56 грн.;

- пеню за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії 1491640.66 грн.

Заборгованість зросла за рахунок відсотків, нарахованих за період з 03.08.2010 року по 02.12.2014 року, а також і пені, яка продовжувала нараховуватись за кожен день прострочення зобовязання.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на невідповідність позову вимогам законодавства про іпотеку та судовим рішенням ВСУ.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши та оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорі.

Так, 19 червня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне Регіональне Управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Позивач, Іпотекодержатель, Банк або Кредитор) та громадянкою України ОСОБА_3 (далі - «Відповідач-1», Позичальник, Боржник) був укладений Кредитний договір № 31_50-06/07 МФ (Долар США), (далі Кредитний договір).

На виконання умов вказаного договору Позичальнику надані Кредитні ресурси в сумі 29 700 (двадцять девять тисяч сімсот) доларів США 00 центів з терміном погашення до 17 травня 2017 року та з оплатою по процентній ставці 15 процентів річних.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору Кредитні ресурси, отримані Позичальником за цим Договором, використовуються за цільовим призначенням: - ремонт приватного будинку; купівля торгового вагончину та інші цілі.

В забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору 19 червня 2007 року між Банком та гр. ОСОБА_4 (надалі «Відповідач-2», «Майновий поручитель») укладений Іпотечний договір № 31_50-06/07МФ-1, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3292 (далі Іпотечний договір).

Відповідно до умов Іпотечного договору Відповідачем-2, який є Іпотекодавцем, було передано Позивачу, який є Іпотекодержателем, в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в місті Житомирі по вулиці Щорса, 80 (вісімдесят) та нерухоме майно (надалі «Предмет іпотеки»): житлова нерухомість - квартира № 1 (один), що в будинку № 80 (вісімдесят), розташованому по вулиці Щорса в місті Житомирі. Зазначена квартира (за планом літера «А») має загальну площу 78,6 кв.м. і складається з 2 (двох) жилих кімнат житловою площею 27,8 кв.м. та житлових приміщень з надвірними будівлями сарай (за планом літера «Г»).

В свою чергу, Позичальник скористалася Кредитними ресурсами та свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконувала, систематично порушувала виконання умов Кредитного договору, у звязку з чим Банк звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора. 02 листопада 2010 року Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 2-1657/10 позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, а саме вирішено стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 421995, 60 грн та судові витрати.

На даний час рішення суду не виконано.

Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 02.12.2014 року становить 2203372,09 грн (два мільйона двісті три тисячі триста сімдесят дві гривні 09 копійок) і включає:

- суму строкової заборгованості по основному боргу кредиту 7628,00 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 115228,37 грн.;

- суму простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 17848,92 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 269625,79 грн;

- суму строкової заборгованості по відсоткам 339,70 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 5131,51 грн.;

- суму простроченої заборгованості по відсоткам 21299,19 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 321745,56 грн.;

- пеню за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії 1491640.66 грн.

Заборгованість зросла за рахунок відсотків, нарахованих за період з 03.08.2010 року по 02.12.2014 року, а також і пені, яка продовжувала нараховуватись за кожен день прострочення зобовязання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою ст. 1050 цього ж Кодексу передбачено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно статті 1048 цього Кодексу.

Згідно норм ст.ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно курсу валют, встановленому НБУ станом на 02.12.2014 р. 1 долар США коштує 15,1060 грн.

За таких обставин, задоволенню повністю підлягають предявлені позовні вимоги у частині стягнення основного боргу та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у загальній сумі 711731, 23 грн.

Статтею 610 цього ж Кодексу встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Правовими наслідками порушення зобовязання є сплата неустойки. (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України)

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У відповідності до ч.ч. 1 і 3 ст. 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до норм ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно із ст. 549 цього Кодексу є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Згідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу правової позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-100цс14, вбачається, що передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України підстави для зменшення розміру неустойки мають самостійний характер та визначаються у кожному випадку окремо в залежності від обставин справи.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір основної заборгованості, суд вважає за необхідне зменшити пеню до 15000 грн.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобовязань іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному чинним законодавством.

Крім того, положеннями ст. 39 цього ж Закону передбачено, що при задоволенні судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки.

27.10.2014 року Банк направив Відповідачам вимогу про усунення порушення умов Кредитного та Іпотечного договорів, попередивши при цьому про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі незадоволення зазначених вимог Банку.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 16.11.2015 р. предмет іпотеки коштує 103760 грн. /а.с. 224 т. 1/

Згідно звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна від 16.11.2015 р. предмет іпотеки коштує 145458 грн. /а.с. 2 т. 2/

За таких обставин, зважаючи на той факт, що Позичальник порушив умови зобовязання, вимогу Іпотекодержателя про усунення цих порушень не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом врахована позиція Верховного Суду України, викладена у постанові № 6-1494цс15 від 30.09.2015 р., згідно якої мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Що стосується позовних вимог в частині виселення, то суд прийшов наступного висновку.

Згідно довідки (виписка з домової книги про склад сім»ї та прописку) від 29 березня 2014 року (форма 3), виданої КП «ВЖРЕП-15» м. Житомира, у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані:

- ОСОБА_4 (власник), ІНФОРМАЦІЯ_1 (рік прописки: 2011 рік);

- ОСОБА_3 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_2 (рік прописки: з 29.07.2008 року);

- ОСОБА_2 (брат), ІНФОРМАЦІЯ_3 (рік прописки: з 25.02.2009 року);

- ОСОБА_5 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_1, (рік прописки: з 26.11.2011 року);

- ОСОБА_6 (брат), ІНФОРМАЦІЯ_4, (рік прописки: не вказано);

- ОСОБА_7 (син), ІНФОРМАЦІЯ_5, (рік прописки: не вказано).

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку встановлено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом,

якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст. 40 цього ж Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Порядок виселення з жилих приміщень встановлений статтею 109 ЖК України, у відповідності до якої всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

27.10.2014 року Банк направив Відповідачам вимогу про усунення порушення умов Кредитного та Іпотечного договорів, попередивши при цьому про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі незадоволення зазначених вимог Банку.

Лист вимогу банку про добровільне звільнення квартири із попередженням про звернення до суду у разі невиконання відповідачі проігнорували.

Разом з тим, враховуючи, що Кредитні ресурси отримані Позичальником за Договором кредиту з метою ремонту приватного будинку, купівлю торгового вагончину та інші цілі, а не з метою купівлі предмета іпотеки, у задоволенні позовних вимог в частині виселення належить відмовити.

Відповідно із ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

2.У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (ід. № НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (ід. код 25745867, МФО 300131) за кредитним договором № 31_50-06/07МФ від 19.06.2007 р., яка станом на 02.12.2014 р. становить 726 731 (сімсот двадцять шість тисяч сімсот тридцять одна) грн. 23 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 115 228,37 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 269 625,79 грн., строкова заборгованість по відсоткам - 5131,51 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 321 745,56 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязань - 15 000 грн. , звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 31_50-06/07МФ-1 від 19.06.2007 р., а саме:

земельну ділянку, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 80, і належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (ід. № НОМЕР_2) шляхом її продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 103 760 грн. ;

двохкімнатну квартиру № 1, загальною площею 78,6 м2, житловою площею 27,8 м2, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, буд. 80, і належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (ід. № НОМЕР_2) шляхом її продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 145 458 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (ід. № НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ід. № НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (ід. код 25745867, МФО 300131) судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. з кожного.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня його проголошення.

Суддя В.О. Корицька