Рішення № 53980402, 01.12.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10363/15-ц

2/357/3423/15

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дмитренко А. М. ,

при секретарі Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне Регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Топіхи /ОСОБА_1/ ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Топіхи /ОСОБА_1/ ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 10.04.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» /правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/ та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого їй надано кредит в сумі 16371 дол. США на строк до 09.04.2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,7 % річних, позичальник зобовязувалася погашати своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками, але своїх зобовязань не виконала, станом на 25.05.2015 року сума заборгованості за кредитом з врахуванням заборгованості за тілом кредиту, за відсотками, пенею становить 520 819 грн.35 коп. і включає в себе: 8574,05 дол. США /еквівалент за курсом НБУ 20,8369 грн./1 дол. США -178 656,62 грн./ -основна сума боргу по кредиту, 796,25 дол. США /еквівалент за курсом НБУ 20,8369 грн./1 дол.США-16 591,38 грн./- заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами, 325 571,35 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та комісії за період з 25.05.2014 року по 25.05.2015 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем 10.04.2008 року укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, подала зустрічну позовну заяву про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, мотивуючи тим, що при наданні кредиту в іноземній валюті банком порушено норми Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на даний час не встановлено, чи має банк індивідуальну ліцензію на надання кредитів, на використання іноземної валюти як засобу платежу, тобто, банк ввів в оману позичальника щодо наявних у нього повноважень на укладення кредитного договору. Крім того, при укладенні кредитного договору банком порушено Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки не повідомлено позичальника про сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, про умови кредитування, умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту, його погашення у доларах США, що є способом зловживання правом, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України позивач перекладає виключно на відповідача. Договір застави також є недійсним, оскільки при визнанні недійсним кредитного договору, перестануть існувати зобовязання, які забезпечені заставою.

Представник відповідача зустрічну позовну заяву підтримала, але просила суд в разі задоволення первісного позову звільнити відповідача від сплати пені, оскільки прострочення виконання зобовязань за кредитним договором виникло не з вини відповідача, або зменшити розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Представник позивача зустрічний позов не визнав, вважає його необгрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 10.04.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03-954/08-А на строк до 09.04.2015 року, згідно якого позичальнику було надано кредит у розмірі 16371 дол. США для придбання автомобіля Chevrolet Aveo 2008 року випуску, а позичальник зобовязувалася використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно погашати заборгованість по кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, що стверджується копією цього кредитного договору /а.с.95-100 /.

Умовами договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 13,7 % річних /п.4.1 договору/.

Як вбачається з копії кредитного договору, цей договір підписано представником банку та позичальником, що свідчить про те, що позичальник з умовами договору була ознайомлена, повністю погодилася з ними при підписанні договору.

Згідно п.6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

За ненадання позичальником банку у встановлені цим договором терміни будь-яких документів, обовязок надання яких передбачено цим договором, а також за неповідомлення позичальником банку про факти, зазначені у ст. 5.7 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10 % від загальної суми отриманих кредитних ресурсів /п.6.2/.

Відповідно до п.п.7.8,7.9 кредитного договору, за розрахунково-касове обслуговування позичальник сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 1240,10 грн. /одноразово/. Комісія сплачується позичальником у день підписання цього договору.

За внесення до реєстру обтяжень рухомого майна позичальник сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 70,00 грн. /одноразово/ у день підписання цього договору.

Вказаним кредитним договором передбачено умови повернення кредиту, а саме: згідно п.3.3 цього договору позичальник повертає кредит шляхом сплати щомісяця в термін з «1» по «10» число кожного місяця ануїтетного платежу , розмір якого становить 305,17 дол. США відповідно до Графіка зниження розміру заборгованості /Додаток № 1/, який є невідємною частиною цього договору. У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами, останню сплату ануїтетного платежу позичальник зобовязується здійснити не пізніше 09.04.2015 року.

А як передбачено п.3.7 договору, сторони домовились, що суми, внесені позичальником у погашення поточної заборгованості за цим договором, направляються на виконання зобовязань позичальника в наступній черговості: у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитними ресурсами; у другу чергу погашаються нараховані проценти за користування кредитними ресурсами, які не є простроченими; у третю чергу погашаються прострочені суми по комісійній винагороді банку за надання кредитних ресурсів; у четверту чергу погашаються суми комісійної винагороди банку за надання кредитних ресурсів, які не є простроченими; у пяту чергу погашаються прострочені суми за основним боргом по кредиту; у шосту чергу погашається непрострочена заборгованість по кредитних ресурсах; у сьому чергу погашається пеня за прострочення сплати ануїтетного платежу, комісій банку та інших платежів за цим договором.

В судовому засіданні також встановлено, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено 10.04.2008 року договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль марки Chevrolet Aveo 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РВ ДАІ МВС України 07.04.2008 року, узгоджена сторонами вартість предмету застави становить 90 400 грн., що слідує з копії цього договору /а.с.25/.

Згідно з п.8 договору застави, в разі неналежного виконання /несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата процентів, комісійної винагороди, несплата пені, штрафних санкцій/ заставодавцем умов кредитного договору, заставодержатель має право на звернення стягнення на заставлене майно.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2009 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в звязку зі зміною найменування юридичної особи, що слідує з копії довідки з ЄДРПОУ /а.с.43/.

А згідно п.1.3 Статуту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» /нова редакція/, банк є правонаступником щодо всіх прав та зобовязань ВАТ «Банк» Фінанси та Кредит», що стверджується випискою зі Статуту банку /а.с.32-35 /.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 після укладення шлюбу 27.06.2009 року змінила прізвище на Топіха, що слідує з копії свідоцтва про шлюб /а.с.106/.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобовязана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем /а.с.5-19 /, вбачається, що позичальником порушено умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, останні платежі на погашення кредиту сплачувалися 13.03.2014 року, на погашення відсотків -10.10.2014 року.

Так, станом на 25.05.2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 520 819 грн.35 коп, а саме: .8574,05 дол. США /еквівалент за курсом НБУ 20,8369 грн./1 дол. США -178 656,62 грн./ -основна сума боргу по кредиту, 796,25 дол. США /еквівалент за курсом НБУ 20,8369 грн./1 дол.США-16 591,38 грн./- заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами, 325 571,35 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та комісії за період з 25.05.2014 року по 25.05.2015 року.

За ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме в гривневому еквіваленті.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором суд вважає обґрунтованими, оскільки позичальником були порушені умови кредитного договору.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору представник відповідача посилалася на те, що при укладенні вказаного вище кредитного договору, який є договором споживчого кредитування, та наданні кредиту в іноземній валюті, банком порушено умови діючого валютного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом /ст.192 ЦК України/.

Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

З 16 жовтня 2011 року було внесено зміни в ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Але у даній справі кредитний договір укладено 10.04.2008 року, на час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

В п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» /зі змінами/ розяснено, зокрема, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку / Закон України «Про банки і банківську діяльність/ банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» видано НБУ банківську ліцензію за № 28 та дозвіл № 28-2 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що стверджується копіями цих документів /а.с.148-151/.

Отже, вказаний вище кредит в іноземній валюті надано відповідачці ОСОБА_1 /Топіха/ І.М. правомірно.

За таких обставин посилання представника відповідача на порушення норм законодавства при наданні кредиту в іноземній валюті є безпідставними.

При вирішенні спору судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що при укладенні кредитного договору було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч.5 ст.11 та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Вбачається, що кредитний договір відповідає положенням ч. 2 ст. 11 Закону України ''Про захист прав споживачів'', чинної на момент виникнення правовідносин, а саме містить особу та місцезнаходження кредитодавця; мету - для придбання транспортного засобу, форму його забезпечення - застава транспортного засобу, предмет договору - кредитні кошти у розмірі 16371 дол. США, плату за користування у розмірі 13,7 % річних, строк погашення до 10.04.2015 року, порядок проведення розрахунку щодо повернення коштів, здійснення оплати за проценти, що визначено щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 305,17 доларів США, порядок нарахування процентів, право досторокового погашення, дата видачі кредиту.

Щодо неповідомлення споживача про наявні форми кредитування , про сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, то як встановлено судом, ця інформація була доведена відповідачу до підписання кредитного договору, про що свідчить підпис відповідача на Інформації про умови кредитування /а.с.134-135/, в Додатку № 1 до кредитного договору, який також підписано відповідачем, зазначено інформацію про витрати позичальника при обслуговуванні кредиту.

Як передбачено положеннями ст.203 ЦК України, для чинності правочину особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі змісту ч. 1 ст.627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ознайомившися з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, відповідач підписала договір, чим висловила своє волевиявлення.

Крім того, позичальнику ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті. Доказів протилежного представник відповідача не надала.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що представником відповідача не доведено, що кредитний договір містить несправедливі та дискримінаційні умови, які порушують принцип добросовісності, позбавляють позичальника значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов'язки та відповідальність для відповідача, а також того, що банком було видано валютний кредит в порушення норм діючого законодавства та за відсутності необхідної ліцензії, суд вважає, що підстави для визнання кредитного договору недійсним у відповідності до ст.215 ЦК України, на яку посилається представник відповідача, відсутні.

Що стосується визнання недійсним договору застави, то застава як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобовязання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором. Застава має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Оскільки підстави для визнання недійсним кредитного договору відсутні, на що вказано вище, то і договір застави, який є похідним від основного договору, є чинним.

Отже, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову за його необґрунтованості, оскільки за ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача, заперечуючи проти первісного позову, одночасно просила суд в разі постановлення рішення про стягнення боргу, застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру пені з врахуванням матеріального стану позивальника та обсягу виконання зобовязань позичальником.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N 5, на яку вказано вище, розяснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач має малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26.10.2015 року відповідач звільнена з роботи за власним бажанням в звязку з доглядом за дитиною до досягнення 14- річного віку, що стверджується копією свідоцтва про народження дитини та копією трудової книжки відповідача /а.с.160-161/.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, слідує, що позичальник не ухилялася від виконання зобовязань за кредитним договором, за період з 2008 року по жовтень 2014 року нею сплачено на погашення основної суми боргу 7796,95 дол. США, на погашення відсотків -11752,45 дол. США, всього 19549,40 дол. США при сумі кредиту -16371 дол. США.

Позивачем нараховано пеню в сумі 325571,35 грн. при заборгованості за тілом кредиту -178656,62 грн. та заборгованості за відсотками -16591,38 грн., тобто, пеня майже в два рази перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.

А тому враховуючи майновий стан позичальника, яка на даний час не працює, доглядає малолітню дитину, ступінь виконання зобовязань позичальником, відсутність негативних наслідків для банку через прострочення виконання зобовязання, оскільки на доведення протилежного доказів суду не надано, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50 % від суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, яка становить 195248 грн., а розмір пені становить 97624 грн. /195248 грн. х 50 %/.

Суд вважає, що це також надасть можливість позичальнику погасити заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 292 872 грн., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту - 178 656 грн.62 коп., із заборгованості по відсотках - 16 591 грн.38 коп., пені -97624 грн.

На підставі ст.88 ЦПК України на користь позивача належить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3654 грн. згідно платіжного доручення, оскільки позов було подано 22.07.2015 року до внесення змін в Закон України «Про судовий збір щодо ставок судового збору.

Керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 509, 526, 533, 551, 610, 611, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Топіхи /ОСОБА_1/ ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 292 872 грн., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту - 178 656 грн.62 коп., із заборгованості по відсотках -16 591 грн.38 коп., пені -97624 грн. та судовий збір в сумі 3654 грн., всього 296 526 грн.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_4