Ухвала суду № 53979214, 24.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2653/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ" про застосування заходів реагування

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ" про застосування заходів реагування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позов задоволено, застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи автозаправочної станції Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл», шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері приміщень за адресою: місто Київ, проспект Володимира Маяковського 54-1 до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 09.06.2015 № 29/64.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач уповноважений самостійно прийняти відповідне рішення про усунення виявлених порушень та на неправомірність проведення самої перевірки не за вищезазначеною адресою.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.06.2015 по 09.06.2015 посадовими особами позивача було здійснено планову перевірку додержання (виконання) законодавства з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки ТОВ «Стейт Оіл», а саме приміщення АЗС за адресою: м. Київ, проспект. Маяковського, 54/1.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 09.06.2015 №29/64 (том 1 а.с. 16-19), який підписаний посадовою особою Карпенко В.С. без зауважень.

Як вбачається з акту, позивач дійшов висновку про порушення відповідачем:

- п. 1.16 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме електрощити, групові електрощити не захищені автономними системами пожежогасіння, та не оснащені схемами підключення;

- п. 1.16 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме з'єднання, відгалуження та окінцювання жил електричних проводів і кабелів в приміщеннях не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

- п. 1.18 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме допускається складування горючих матеріалів ближче 1 метру до електроустаткування;

- п.2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме не проведено випробування зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води;

- розділу ІІІ п. 2.3, п. 2.14, табл. 1,2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна небезпека», а саме складські (підсобні) приміщення не відокремлено від інших приміщень протипожежними дверима з класом вогнестійкості не менше ЕІ 30 з відповідним сертифікатом системи Укр. СЕПРО;

- п.2 Розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме будівлю не обладнано покажчиками місця розташування найближчих пожежних гідрантів (водойм) (обємним зі світильником або пласкі із застосуванням світло відбивних покриттів) з нанесенням на нього: літерним індексом «ПГ» «ПВ», цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

- пунктів 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 №308 «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідки» та пп. 3.1.1, 4.2 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом МНС України від 15.08.2007 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за №1006/14273, а саме номенклатуру і обсяги матеріального резерву не погоджено та не затверджено згідно закону;

- п. 6.2 Наказу МНС України від 15.05.2006 № 288 «Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2006 за № 785/12659, п. 3.1.1, 4.4.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом МНС України від 15.08.2007 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за №1006/14273, а саме не розроблено проектну документацію на систему раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, згідно з технічним завданням, розробленим відповідними службами підприємства, за участю проектної організації, та узгодити її з уповноваженим підрозділом ДСНС та іншими заінтересованими організаціями;

- частини 1 статті 53 Кодексу цивільного захисту України, а саме не обладнано обєкт системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення;

- пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 874 «Про удосконалення систем підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту», а саме не проведено навчання керівного складу підприємства на територіальних курсах цивільної оборони;

- статті 9 Закону України від 18.01.2001 № 2245 «Про обєкти підвищеної небезпеки», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 «Про ідентифікацію і декларування безпеки обєктів підвищеної небезпеки», НПАОП 0.00-3.08-02, а саме не надано повідомлення про результати ідентифікації обє'кта підвищеної небезпеки;

- пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 «Про ідентифікацію і декларування безпеки обєктів підвищеної небезпеки» НПАОП 0.00-3.08-02 та п. 4.9.6 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених Наказом МНС України від 15.08.2007 №557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за №1006/14273, а саме не надано експертизу декларації безпеки.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення

державного нагляду (контролю).

Відповідно ст. 1 вказаного закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних

органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл",заходи реагування у вигляді повного зупинення його роботи за адресою: просп. Маяковського, 54/1 у Деснянському районі в м Києві.

На думку колегії суддів, перелічені вище порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють, перебувають на підприємстві, а тому повне зупинення роботи у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що зафіксовані в акті перевірки порушення відповідачем жодним чином не спростовані, доказів усунення виявлених порушень суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також те що застосування таких заходів реагування допускається виключно за рішенням адміністративного суду, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, ч. 12 ст. 183-2 КАС України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про незаконність проведення перевірки, оскільки посадові особи перевіряючого органу були допущені відповідачем до її проведення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.