Ухвала суду № 53978721, 01.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/435/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2210/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 25 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Рішенням Верховинського районного суду від 25 серпня 2015 року позов задоволено часково. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (дівоче Курильчук) Г.А., зареєстрований 3 листопада 1998 року у виконкомі Довгопільської сільської ради Верховинського району, актовий запис №10. Вирішено залишити після розірвання шлюбу позивачці прізвище «Федорчак».

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 750,00 грн. на кожну дитину, починаючи з 20 липня 2015 року щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Також вирішено питання розподілу судових витрат.

На рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Вказує на помилковість висновку суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки при цьому не враховано, що він працює в приватного підприємця ОСОБА_6, де має постійне місце роботи. Згідно довідки про заробітну плату його щомісячний дохід становить 1 522,50 грн. В той же час посилання суду на виготовлення ним деревяних виробів, отримання від цього додаткового доходу, а відтак стягнення аліментів у твердій грошовій сумі ґрунтуються на припушенях та будь-якими належними доказами не підтверджені.

Також вказує, що при визначенні розміру аліментів судом не прийнято до уваги його матеріального становища. Зокрема, що він проживає у найманій квартирі в с.Черемошна Верховинського району, земельною ділянкою не користується та іншого доходу не має, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов. Крім того, часто хворіє та періодично знаходиться на лікуванні у Верховинській ЦРЛ.

З врахуванням наведених обставин просив рішення суду в цій частини скасувати, ухвалити нове рішення.

У судове засідання апеляційного суду сторони не зявились будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності. Апелянтом надіслано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій він також просив стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. ст.180, 181 СК батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 3 листопада 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Рішенням Верховинського районного суду від 25 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Встановлено, що діти проживають з матірю, знаходяться на її утриманні та вихованні. Відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання дітей не надає.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач маючи на утриманні неповнолітніх дітей, вправі вимагати від відповідача аліменти на їх утримання. Не заперечує цього обовязку і відповідач, не погоджуючись тільки з розміром аліментів.

Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що хоча відповідач і працює в ПП ОСОБА_6, однак його заробіток є мінливим та нерегулярним. Наведена обставина підтверджується відповідною довідкою (а.с.20).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 частково визнавав позов та погоджувався сплачувати аліменти в розмірі по 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно.

За таких обставин суд першої інстанції враховуючи матеріальне становище відповідача прийшов до вірного висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та спроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі по 750,00 грн. на кожну дитину щомісячно.

Доводи апелянта щодо визначення розміру аліментів без врахування його матеріального становища та стану здоровя є надуманими та не заслуговують на увагу.

З довідки Гринявської сільської ради від 23 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає в господарстві, що знаходиться в с. Гринява, Верховинського району, один. Загальна площа житлового будинку становить 49 м кв., у т.ч. житлова площа 32 м кв. В його користуванні, крім того, перебуває земельна ділянка площею 0,25 га.

Аналогічно, що стосується стану здоровя, то як видно з долученої до апеляційної скарги виписки з медичної картки стаціонарного хворого, апелянт дійсно перебував на лікуванні з 14.11.2014 року по 22.11.2014 року. Однак, така не містить інформації щодо заборони відповідачу займатися фізичною працею.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що дочка сторін ОСОБА_5 часто хворіє та з 06.04.2015 року по 20.04.2015 року знаходилась на стаціонарному лікуванні.

В ході розгляду справи апеляційним судом скаржник не представив належних та допустимих доказів, як це передбачено ст. ст.57-59 ЦПК України, які б спростовували висновки суду щодо його мінливого та нерегулярного доходу, а відповідно слугували підставою для скасування рішення суду та визначення розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітніх дітей у частці від усіх його видів заробітку (доходу).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, іншого за змістом рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і обєктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Верховинського районного суду від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_9