Ухвала суду № 53978607, 16.11.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8339/15-а

Провадження № 2-а/727/158/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Кирилюк Л.К.

при секретарі - Веселому С.С.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» до ОСОБА_1 міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» (скорочено ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго») звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення.

Посилався на те, що 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 міська рада ухвалила рішення за № 1714 «Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішення з цих питань», пунктом 29.2 якого його зобовязано сплатити плату за фактичне користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою м. Чернівці, вулиця Заставнянська, 1-А (кадастровий номер 7310136300:17:002:1120) за три роки в еквіваленті орендної плати. В даний період мінімальний розмір орендної плати за користування земельними ділянками був змінений, що не дає можливості однозначно визначити її розмір, а також період сплати, так як до прийняття рішення ОСОБА_1 міської ради VI скликання № 1008 від 31 жовтня 2013 року були відсутні будь-які відносини з відповідачем з даного приводу. Крім того, дозвіл на складання проекту відведення не є правовстановлюючим документом та не може засвідчувати факт використання земельної ділянки, а тому жодних підстав сплачувати дану плату немає.

Пунктом 33 рішення передбачено, що оплату за фактичне користування земельною ділянкою необхідно здійснити впродовж 90 днів з дня прийняття оскаржуваного рішення.

Сплата плати за фактичне користування лежить в площині договірних відносин контрагентів і ні в якому випадку не зобовязань через рішення органу місцевого самоврядування у звязку з невизначеністю та відсутністю регламентації в законодавстві. Вирішення питання стосовно сплати плати за фактичне користування земельними ділянками можливе лише шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

Згідно п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір її оренди, тому без встановленого та належним чином зареєстрованого права оренди землі нарахування та сплата плати за користування землею не проводиться.

Сплата плати за фактичне користування земельними ділянками також не відповідає вимогам ст.156 ЗК України з точки зору завдання збитків, оскільки дана норма встановлює перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Проте серед них відсутня така підстава як користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Вказаний в ст.156 ЗК України перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу. Тому пункт 33 оскаржуваного рішення в частині сплати плати за фактичне користування земельними ділянками за минулі періоди та укладення договорів оренди в термін 90 днів, пункти 29.2 та 33.1 не відповідають вимогам чинного законодавства в сфері землекористування і не тільки порушують права орендаря, але є незаконними методами, якими відповідач змушує визнати обовязок безпідставної сплати коштів.

Законною підставою для сплати орендної плати відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з п.288.1 ст.288 ПК України, є наявність такої умови як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень ПК України, який ним сплачено в повному обсязі, а тому пункти 33, 29.2, 33.1 оскаржуваного рішення є необґрунтованими і незаконними, порушують його законні права та інтереси.

Просить визнати незаконними та скасувати пункти 29.2, 33, 33.1 рішення ОСОБА_1 міської ради № 1714 від 03 вересня 2015 року, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 міської ради судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради в попередньому судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі у відповідності до вимог ст.157 ч.1 п.1) КАС України, оскільки даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст.177 ч.1 ЦК України обєктами цивільних прав є речі, у томі числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Відповідно до ст.181 ч.1 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є обєктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. Способом волевиявлення ради щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення на її пленарному засіданні. Реалізуючи ці відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини, в яких територіальні громади є рівними учасниками, що зазначено в п.п.1.2.1., 1.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 зазначив, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

В даному випадку позивач оскаржує окремі пункти ненормативного акту органу

місцевого самоврядування про передачу йому в оренду земельних ділянок.

Відповідно до ст.161 ч.2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Згідно ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів. В даному випадку позивачем оскаржено пункти рішень міської ради, які стосуються процесу укладання договорів оренди земельних ділянок та їх умов.

Оскільки даний позов містить спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, він підлягає розгляду судом у відповідності до вимог ГПК України, так як існує спір про право між двома юридичними особами.

Представник позивача ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання представником відповідача та закриття провадження по справі, оскільки ним не оскаржується пункт 29 рішення та не оспорюється правомірність чи неправомірність набуття земельної ділянки. Пункт 29.2 рішення покладає на нього обовязок, що не передбачений чинним законодавством та прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень і не стосується процесу укладення договору.

Пункт 33 рішення хоча опосередковано і стосується укладення договорів, але через невизначеність кола субєктів, на яких він поширюється, свідчить про його нормативний характер, який не вичерпує свою дію після його реалізації.

Також відповідач змінив порядок укладення договорів, який визначений чинним законодавством, тому не мав право приймати таке рішення.

Пунктом 33 рішення відповідач змінив правовий наслідок щодо невизначеного кола осіб у разі неукладення договору оренди землі у визначений строк, який також є законодавчо врегульованим, зокрема, ст.ст.179 ч.3, 181 ч.7 ГК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року було скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 червня 2015 року по аналогічній справі та закрито провадження по справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, однак на цю ухвалу буде подано касаційну скаргу. Крім того, є чинною інша постанова Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 грудня 2014 року по аналогічній справі, яка розглядалась в порядку КАС.

Заслухавши представників позивача та відповідача, суд вважає, що клопотання про закриття провадження по справі є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно ст.15 ч.1 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 ч.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст.17 ч.2 п.1) КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до цих вимог закону до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 ЗК України визначено субєктом права власності на землю територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

За змістом ст.ст.2,5 ЗК України місцева рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним субєктом земельних відносин.

Виходячи з положень ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324, глави 30 ЦК України земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст.11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст.80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами або органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні правовідносини.

Оскарженим рішенням ОСОБА_1 міської ради № 1714 від 03 вересня 2015 року зобовязано позивача укласти договори оренди земельних ділянок та визначено умови, на яких повинні бути укладені такі договори.

Відповідно до ст.ст.626 ч.1, 627 ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.11 ЦК України, ст.ст.123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому субєкту у власність (користування, оренду) здійснюється волевиявлення власника землі та реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як обєкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів державної влади або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин, і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обовязки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто у відносинах, які склались між сторонами, відповідач як уповноважений представник власника землі вільний у виборі субєкта щодо надання йому земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому, встановлюючи умови сплати орендної плати за договором оренди, ОСОБА_1 міська рада не здійснює владних управлінських функцій у земельних правовідносинах, передбачених Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 17 лютого 2015 року (справа № 21-551а14).

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з оренди землі та умови укладення відповідного договору, а позовні вимоги зводяться до узгодження істотних умов договору оренди землі, зокрема щодо орендної плати.

Згідно ст.157 ч.1 п.1) КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що належить закрити провадження у даній справі за позовом ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» та ОСОБА_1 міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення, з даним позовом позивач вправі звернутись до господарського суду в порядку ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 17 ч.2 п.1), 157 ч.1 п.1), 158-160, 165, 167 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та ОСОБА_1 міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом п'яти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК