Рішення № 53977887, 23.11.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5264/15-ц

Провадження № 2/645/1763/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алфьорова Т.М

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Торгівельної фірми «Автолюбитель» про визнання договору недійсним та визнання права власності,

в е т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог зазначено, 08.09.2011 року ним за договором комісії із Торгівельною фірмою «Автолюбитель» №6/774660 було придбано автомобіль BMW 520i, р.н. АХ 0703СО 1996 року,(номер шасі WВАDD11040ВN20472), реєстрацію якого в органах ДАІ проведено на батька - ОСОБА_3 Проте, фактичним покупцем був він, оскільки гроші належали йому і він їх передав комісіонеру в момент укладання угоди. Оформлення угоди на ОСОБА_3 було визвано тим, що на момент її укладання у нього був відсутній паспорт, а батько, який находився біля представника фірми, помилково поставив свій підпис під договором. У той же день його було вписано у технічний паспорт на автомобіль, який надає право на його керування (користування). Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Лише власник має право одночасно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.З моменту укладання договору відповідач ОСОБА_3 жодного дня не користувався та не розпоряджався спірним автомобілем.Оскільки автомобіль придбавався за його особисті кошти, лише він ніс видатки на його утримання і він знаходився у ньогоу користуванні і тому він володіє всіма елементами правомочності, які складають зміст права власності.Враховуючи, що ОСОБА_3 гроші продавцю (комісіонеру) не передавав, а свій підпис поставив під договором помилково, то згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі і дав пояснення про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив факт оплати позивачем за власні кошті вартості автомобілю у сумі 35400 грн. і не заперечував проти того, що він з моменту укладення договору будь якого відношення до розпорядження та користування автомобілем немає.

Представник відповідача торгівельна фірмі «Автолюбитель» в судове засідання не зявився, про причину не явки не повідомив, заперечень не надав.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши доводи сторін та надані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 08.09.2011 року між ОСОБА_2 та Торгівельною фірмою «Автолюбитель» було укладено договором комісії № 6/774660 ( договір купівлі - продажу транспортного засобу (ТЗ) або номерного агрегату).

Предмет договору автомобіль НОМЕР_1 1996 року, (номер шасі WВАDD11040ВN204). Після придбання вказаного автомобілю покупець провів реєстрацію в органах ДАІ.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

В свою чергу, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вказав Пленум Верховного Суду України у п.7 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Із аналізу змісту наведених норм вбачається, що ст.ст.203, 215 ЦК України є загальними та відсилають до інших нормативних актів, яким має бути прямо передбачені випадки не чинності правочину.

Як вбачається зі позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір комісії (купівлі-продажу) № 6/774660 від 08.09.2011, укладений між Торгівельною фірмою «Автолюбитель» та ОСОБА_3, з підстав передбачених ст.229 ЦК України, посилаючись на те, що зміст оспорюваного правочину не відповідає фактичним обставинам справи, що мали місце в дійсності та вбачається помилка стосовно покупця автомобілю.

Згідно зі ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язано з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, предметом доказування в суді є те, що в момент вчинення правочину помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_2не надав переконливих доказів того, що під час укладання правочину була помилка і ОСОБА_3 помилкове постав підпис під договором, заміст ОСОБА_2 Як можна побачити по тексту договору, прізвище покупця в договорі вказано саме «Калінніков Владислав Віталійович».

Те, що волевиявлення ОСОБА_3Вна укладення договору купівлі-продажу автомобілю було вільним та усвідомленим свідчить те, що він після покупки автомобілю провів реєстрацію цього автомобілю в органах ДАЇ, отримав технічний паспорт, що позволяло йому володіти та користуватися автомобілем BMW 520i, р. н. АХ 0703СО.

Згідно п.11 договору комісії (купівлі-продажу) № 6/774660 від 08.09.2011р. вказано, що розрахунки на автомобіль проведені між продавцем та покупцем, яким на той час був ОСОБА_3 в повному обсязі до оформлення цього договору.

Сторони правочину з моменту укладання договору, а саме: з 2011року його не оспорювали.

Як встановлено судом спірний договір купівлі-продажу автомобілю вчинено сторонами у письмовій формі, зміст правочину не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, підстав для визнання договору комісії (купівлі продажу) немає.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 229 , 638 , 655 ЦК України, ст.ст. 3, 10,11, 60,209, 212, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Торгівельної фірми «Автолюбитель» про визнання договору недійсним та визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.М. Алфьорова