Постанова № 53976841, 25.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р. Справа № 816/2732/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А..

представника позивача - Урбанського Ю.В.,

представників відповідача - Касумова О.О., Леонової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2015р. по справі № 816/2732/15

за позовом Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2015 року Дочірнє підприємство "Сміт Юкрейн" (далі по тексту - ДП "Сміт Юкрейн", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000682201 та №0000692201 від 29.04.2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року у задоволенні адміністративного позову ДП "Сміт Юкрейн" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. допущено заміну відповідача - Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - на правонаступника - Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство "Сміт Юкрейн" зареєстровано в якості юридичної особи в Полтавській районній державній адміністрації 18.04.2005 р. за № 15771020000000177, код ЄДРПОУ 33470805 (а.с. 79 - 81).

ДП "Сміт Юкрейн" перебуває на податковому обліку в Полтавській ОДПІ та з 13.05.2005р. є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Полтавської ОДПІ в період з 31.03.2015р. по 06.04.2015р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Сміт Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будресурс -К" за період з 01.01.2013 р. по.04.12.2014р., за результатами якої складено акт від 14.04.2015р. №5/22/33470805, в якому зафіксовано порушення ДП "Сміт Юкрейн" п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 5 774,99 грн. та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по декларації з податку на додану вартість в сумі 88 000,00 грн. (а.с. 13 - 29).

На акт перевірки від 14.04.2015р. №5/22/33470805 позивачем подані заперечення. ( а.с.30-33).

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом висновок акту перевірки від 14.04.2015р. №5/22/33470805 залишено без змін. ( а.с.34-39).

На підставі акту перевірки відповідачем 14.04.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 132 000,00 грн., у тому числі: за основним платежем 88 000 грн. та за штрафними санкціями в сумі 44 000 грн. (а.с. 11);

- №0000682201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 218,75 грн., у тому числі: за основним платежем 5775,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1443,75 грн. (а.с. 12).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0000682201 та №0000692201 від 29.04.2015 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, Полтавська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання від ТОВ "Будресурс - К" до ДП "Сміт Юкрейн", посилаючись на те, що в ході проведення перевірки не надано документи, що підтверджували б транспортування придбаного товару.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган посилається на висновки, викладені в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014р. №1503/26-59-22-05 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будресурс - К" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.05.2013р. - 31.12.2013р."

В акті перевірки контролюючий орган також посилається на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.12.2014р., яким директора ТОВ "Будресурс - К" ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на ці обставини, відповідач дійшов висновку про заниження ДП "Сміт Юкрейн" податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 88 000 грн. (в т.ч., жовтень 2013 року - 51 400 грн., грудень 2013 року - 36 600 грн.) та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 5 774,99 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних прпавовідносин ) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення капіталу (крім змін капіталу його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Зі змістом п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що 16.10.2013р. між ДП "Сміт Юкрейн" (покупець) та ТОВ "Будресурс -К" (продавець) укладено договір купівлі - продажу цементувального агрегату ЦА - 320 № Кр 16/190 , згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця цементувальний агрегат ЦА - 320, що розміщений на базі шасі автомобіля марки КрАЗ, модель 250, 1992 року випуску, шасі № НОМЕР_1 № НОМЕР_2, двигун модель - ЯМЗ - 238, тип дизельний, колісна формула 6 х 4, механічна п'ятиступінчаста коробка передач, розмір шин 320, мости серійні, кабіна з додатковим спальним місцем, паливний бак ємністю 170 л з двома євросідлами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов договору (а.с.48 - 51).

Судовим розглядом встановлено, що уповноваженою особою ДП "Сміт Юкрейн" цементувальний агрегат ЦА -320 отримано в м. Кременчуці Полтавської області, що підтверджується подорожнім листом від 10.12.2013 р. службового автомобіля підприємства позивача.

На виконання цього правочину ТОВ "Будресурс -К" виписало, зокрема, видаткову накладну №101 від 10.12.2013 р. на загальну суму 528000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 88000,00 грн., податкову накладну №431 від 17.10.2013 р. на суму 158400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26400,00 грн., податкову накладну № 527 від 29.10.2013 р. на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн., податкову накладку №511 від 09.12.2013 р. на суму 219600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 36600,00 грн. (а.с. 52,56, 58, 60).

В якості доказу на підтвердження факту оплати товару позивачем надано банківські виписки( а.с.53-55).

Як убачається із матеріалів справи, транспортний засіб КрАЗ 250 шасі № НОМЕР_1 № НОМЕР_2 зареєстрований 17.01.2014 р. за ДП "Сміт Юкрейн", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ 798311, номерний знак ВІ 2385СА, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.64).

В бухгалтерському обліку ДП "Сміт Юкрейн" відповідно до бухгалтерської картки рахунку: 1521 (інвестиції), відображено придбання та оприбуткування цементувального агрегату ЦА-320, придбаного у ТОВ "Будресурс -К" та в подальшому вказаний агрегат введено в експлуатацію, з відповідним переведенням до групи основних засобів (10 рах.), про що зазначено контролюючим органом в акті перевірки №5/22/33470805 від 14.04.2015 р.

У періоді, за який проводилась перевірка, підприємство фактично здійснювало види діяльності, зокрема: 09.10 - Надання допоміжних послуг у сфері добуття нафти та природного газу.

Тобто, придбання цементувального агрегату ЦА-320, який був предметом договору купівлі-продажу, є необхідним для здійснення господарської діяльності позивача.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платників ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Будресурс - К" в періоді, за який проводилась перевірка, адже вказані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем цементувальний агрегат ЦА-320 був використаний у господарській діяльності.

Згідно зі ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Контролюючим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Будресурс - К" і які б підтверджували висновки акту перевірки від 14.04.2015 р. №5/22/33470805.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін.

Стосовно посилання контролюючого органу на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.12.2014р. колегія суддів зазначає наступне.

За змістом цього вироку у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, визнано винним ОСОБА_5, який є засновником та директором ТОВ "Будресурс - К" .

При цьому, документи, якими позивач та його контрагент оформлювали свої господарські операції, не досліджувалися під час розгляду вищевказаної кримінальної справи судом, реквізити цих документів відсутні у переліку документів, наведених у вироку.

Як випливає з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України , вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказаний вирок не містить встановлених обставин щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які б в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребували б доказування.

Таким чином, висновок контролюючого органу про підтвердження порушень, зафіксованих в Акті перевірки, фактом притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки обставини, наведені у вироку, не є преюдиціальними при розгляді цієї справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про неможливість здійснення фінансово- господарських операцій між ТОВ "Будресурс - К" та ДП "Сміт Юкрейн", виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про перехід права власності на цементувальний агрегат до ТОВ "Будресурс - К" колегія суддів зазначає наступне.

Так, із матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Будресурс - К" (комісіонер) та громадянином ОСОБА_6 (комітент) укладено договір комісії від 14.10.2013р., за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента за винагороду укласти в строк до 31.12.2013р. від свого імені за рахунок комітента договір купівлі-продажу автомобіля тип ТЗ/кузова вантажний/спеціальний вантажний-С Марка КРАЗ, Модель 250, рік випуску 1992, VIN № НОМЕР_1 № НОМЕР_2, № шасі № НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, дата первинної реєстрації 18.03.2011р.,

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що дійсно наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, зокрема коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Однак контролюючий орган не навів суду обґрунтованих доводів про те, що договір укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товару.

Окрім того, судовим розглядом достовірно встановлено, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують придбання цементувального агрегату ЦА-320 у ТОВ "Будресурс - К" та перереєстрації транспортного засобу за ДП "Сміт Юкрейн" .

Колегія суддів зазначає, що документи щодо володіння та розпорядження цементувальним агрегатом ЦА-320, на відсутність яких вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій щодо поставки товару, не є первинними документами, що отримуються покупцем під час здійснення господарської операції з придбання товару, тому їх відсутність у такого покупця за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від контрагента та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, отриманих в ході виконання господарської операції, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

У зв'язку з тим, що контролюючий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000682201 та №0000692201 від 29.04.2015 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якою задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2015р. по справі № 816/2732/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000682201 та №0000692201 від 29.04.2015 року, прийняті Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 278 грн. 44 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 913 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 30.11.2015 р.