Постанова № 53976814, 25.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7380/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 листопада 2014 року ТОВ «Аскоп-Україна» подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в рядку 23.1. якої товариство заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 4 447 644,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ «Аскоп-Україна» подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в період з 14.01.2015 по 20.01.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» щодо правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено довідку № 578/26-53-15-02/30579869 від 27.01.2015, згідно висновків якої на момент складання довідки перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в сумі 4447644,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Оскільки, сума податку на додану вартість в розмірі 4447644,00 грн. не відшкодована ТОВ «Аскоп-Україна», останнє звернулось з відповідним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій податкового органу відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 200.9 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В пункті 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що податковий орган готує та подає висновок про повернення заявленої суми бюджетного відшкодування лише після подання платником податків заяви із декларацією, розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також після проведення перевірки заявлених у податковій декларації даних щодо суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1, провівши документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» щодо правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, не прийняв жодного з рішень, передбачених в пункті 200.14 (податкові повідомлення у разі невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі) та в пункті 200.12 (висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету) статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, п.п. 3.17-3.19 довідки податковий орган вказує на те, що останнім не встановлено порушень податкового законодавства за результатами перевірки показників, відображених позивачем у декларації за жовтень 2014 року, однак висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідач-1 не склав та відповідно не подав до органу казначейства.

Згідно п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість незалежно від того, з вини якого державного органу вони не відшкодовані.

Таким чином, податковим законодавством України встановлено порядок, згідно якого податковий орган зобов'язаний у визначений строк підтвердити достовірність заявленої платником до відшкодування суми податку на додану вартість і надіслати відповідний висновок до органу казначейства, або прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника права на її отримання з бюджету.

Якщо податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки податковий орган не прийняв, то не відшкодована платнику протягом встановленого строку сума податку на додану вартість, яку він заявив до відшкодування, вважається бюджетною заборгованістю незалежно від того, чи надіслав податковий орган до органу казначейства висновок із зазначенням заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Висновок податкового органу про неможливість підтвердження достовірності заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ по ланцюгам постачання не може бути підставою для відмови у її відшкодуванні, якщо порушень податкового законодавства в його діях не встановлено, податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника податків права на її отримання з бюджету не приймалося.

Колегія суддів зазначає, що Закон не встановлює залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку або з підстав незавершення перевірки контрагентів платника податку, або в зв'язку з відсутністю відповідей на запити податкового органу про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Зазначена позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 14.10.2014 року (справа за позовом TOB «Рамбурс-Трайгон»).

Згідно п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку із цим заборгованості з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України, зокрема в Постанові від 03.06.2014 року (справа за позовом ПАТ «Завод «Південкабель»), також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10.02.2015 року у справі № К/800/57120/14

Щодо розрахунку пені в сумі 211 001 (двісті одинадцять тисяч одна) грн.., 11 коп. на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за період з 10.02.2015 року по 24.04.2015 рік, колегія суддів зазначає, що такий розрахунок проведений відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 4 447 644, 00 грн. (чотири мільйони чотириста сорок сім тисяч шістсот сорок чотири), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна».

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 447 644, 00 грн. (чотири мільйони чотириста сорок сім тисяч шістсот сорок чотири) та пеню в розмірі 211001 (двісті одинадцять тисяч одна) грн.., 11 коп., нараховану на суму такої заборгованості за період з 10.02.2015 року по 24.04.2015 рік.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.