Ухвала суду № 53976790, 01.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3442/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідаьністю «Елітспецбудгруп» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітспецбудгруп» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року №0000262201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів, за якими може бути вирішено апеляційну скаргу, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивача зареєстровано як юридичну особу 27.12.2011 року, та з 28.12.2011 року, як платник податків він перебуває на податковому обліку у Відповідача за №1941-ТОВ. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно ліцензії, виданої 21.03.2012 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ «Елітспецбудгруп» має право здійснювати монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

На підставі наказу від 14.01.2015 року №11, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 23 січня 2015 року №174/10-08-22-01/37868687 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елітспецбудгруп» (код за ЄДРПОУ 37868687) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» (код за ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

Згідно висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 57 536,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року №0000262201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 86 304,00 грн, з яких: 57 536,00 грн - за основним платежем; 28 768,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має бути економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Положеннями пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2014 року між Позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №06/06сп, за умовами якого субпідрядник приймає на себе виконання якісно і в установленні строки комплексу внутрішніх санітарно-технічних робіт по монтажу систем опалення, водопроводу та каналізації на об'єкті: «Будівництво житлового будинку на вулиці Маршала Малиновського, 4, в Оболонському районі м.Києва».

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між платником податків та вказаним підприємством, Позивачем до суду першої інстанції надано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: господарський договір, договірну ціну на будівництво, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2014 року, податкові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 3772, банківські виписки, локальні кошториси, підсумкову відомість ресурсів.

Таким чином, Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Брокбудкепітал» щодо виконання внутрішніх санітарно-технічних робіт по монтажу систем опалення, водопроводу та каналізації.

Вказані первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом жодних податкових правопорушень в діях Позивача не виявлено. Надані Позивачем до перевірки первинні документи Відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Елітспецбудгруп», ТОВ «Брокбудкепітал» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, Позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

З акта перевірки від 23 січня 2015 року №174/10-08-22-01/37868687 вбачається, що Відповідачем не перевірялось ТОВ «Брокбудкепітал» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Відповідачем не надано жодних відомостей щодо неможливості здійснення контрагентом Позивача зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Факт виконання контрагентом робіт підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Усі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, та якими контрагентами.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбання Позивачем у TOB «Брокбудкепітал» робіт було обумовлено необхідністю своєчасного виконання Позивачем своїх господарських зобов'язань перед замовником будівництва ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3».

Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи договором від 19 грудня 2013 року №47/12, укладеним між ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (генеральним підрядником) та Позивачем (підрядником).

За умовами вказаного договору, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи по монтажу внутрішніх інженерних мереж опалення, водопостачання та каналізації на об'єкті: «Будівництво житлового будинку на вулиці Маршала Малиновського, 4 в Оболонському районі м.Києва», а генеральний підрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов цього договору.

Також, як вбачається з матеріалів справи, придбання робіт у TOB «Брокбудкепітал» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Основним видом діяльності Позивача за КВЕД є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Колегія суддів звертає увагу, що інформація, наведена в акті перевірки від 23 січня 2015 року №174/10-08-22-01/37868687 про формування ТОВ «Брокбудкепітал» у липні 2014 року податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» на рівні 44,49 відсотків від загальної суми задекларованого ним податкового кредиту за цей період, не є належним та допустимим доказом порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом не встановлено правову природу цих взаємовідносин, не досліджено рух активів та відсутні належні та допустимі докази існування порушень законодавства контрагентом Позивача у даному випадку.

Покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

В матеріалах справи відсутні відомості, що Позивач знав або міг дізнатися про те, що контрагент ТОВ «Брокбудкепітал» - ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що Позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Крім того, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на виконання вимог ст.71 КАС України, не надано жодного доказу щодо відсутності саме у ТОВ «Брокбудкепітал» всіх необхідних умов для виконання взятих на себе господарських зобов'язань, як на дату проведення господарських операцій так і на дату розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції Позивача з ТОВ «Брокбудкепітал» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти були зареєстровані як юридичні особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року №0000262201, а тому оскаржуване рішення суб»єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (липень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ «Елітспецбудгруп» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 182 грн 70 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Вказана сума сплати судового збору складає десять відсотків від загальної суми сплати судового збору, загальна сума сплати судового збору - 1 827,00 грн (1 218,00 х 1,5).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 009, 70 грн (1 827,00 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (просп.Шевченка,1-а, м.Вишгород, Київська обл., 07300, код ЄДРПОУ 39466569) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 2 009 (дві тисячі дев»ять) грн 70 (сімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 02 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.