Постанова № 53976711, 19.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3345/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» (надалі за текстом - «ТОВ «Біокарт-Агро») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002011500 від 06.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 14 543 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0002021500 від 06.07.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 1 839 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі за текстом - «Чернігівська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Біокарт-Агро» провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та обрало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

16.06.2015 р. посадовцями Чернігівської ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Біокарт-Агро» у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 63/15-018/37198918 від 16.06.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок не відображення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми штрафу у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтовано наступним.

У грудні 2014 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 р.

У рядку 25 цієї декларації зазначено, що сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, складає 36 777 грн.

Водночас, рядки 25.1 та 25.1, які визначають напрями використання податку, названої декларації платник податків не заповнив.

07 лютого 2015 р. ТОВ «Біокарт-Агро» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у якому зазначило, що сума податку на додану вартість в розмірі 36 777 грн. залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок.

Разом з тим, суму штрафу, який підлягає сплаті, платник податків не визначив.

Виходячи з наведеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002021500 від 06.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за штрафними санкціями на 1 839 грн.

Камеральною перевіркою даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 р., оформленою актом № 62/15-018/37198918 від 16.06.2015 р., зафіксовано, що 07.02.2015 р. ТОВ «Біокарт-Агро» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому, за аналогічних із декларацією за листопад 2014 р. обставин, збільшено на 290 852 грн. суму податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок у грудні 2014 р.

Однак, суму штрафу, який підлягає сплаті, позивач у цій декларації не зазначив.

На підставі цього акту Чернігівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002011500 від 06.07.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за штрафними санкціями на 14 543 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що самостійне виправлення позивачем помилки не призвело до втрат бюджету.

На думку колегії суддів наведений висновок є наслідком неналежного застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Тобто, єдиною підставою для звільнення платника податків від сплати штрафу є подання ним уточнюючої декларації з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за відповідний звітний період.

При цьому, наведена норма не містить будь-яких виключень щодо порядку виправлення показників податкової звітності платниками, які перебувають на особливому режимі оподаткування.

Відповідно ж до пункту 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 24 листопада 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.