Постанова № 53976706, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16448/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання рішення незаконним №4775-23,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське МППЗТ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати незаконним рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 4775-23 від 23.07.2015 р. про опис майна ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у податкову заставу № 4775-23 від 23.07.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте податковим органом рішення відносно ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не відповідає вимогам чинного законодавства, а дії податкового органу виходять за межі повноважень, встановлених Податковим кодексом України, позаяк оскаржуване рішення прийнято про опис майна державної форми власності, приватизація якого заборонена законом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 4775-23 від 23.07.2015 р. про опис майна ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у податкову заставу.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2015 р ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» отримало від ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення від 23.07.2015 р. № 4775-23 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено, відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському відданні або оперативному управлінні) платника податків ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

З матеріалів справи вбачається, що засновником ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

У відповідності до положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» приватизація майна ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» заборонена.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 р. № 83 ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є стратегічно значимим об'єктом.

Даючи правову оцінку обставинам справ, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 і пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу).

Згідно положень п. 1.12 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373, повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу ІІ Кодексу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представників сторін, факт наявності у ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» непогашеної суми податкового боргу на момент прийняття спірного рішення про опис майна у податкову заставу не заперечується.

У силу норм абз. 1 п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

При цьому, нормами п. 87.3 ст. 87 цього Кодексу визначений вичерпний перелік майна (активів), які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, та який розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління (пп. 87.3.2); майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (пп. 87.3.5); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» (пп. 87.3.7).

Так, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року № 2654-XII, предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 89.5 ст. 89 зазначеного Кодексу, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Аналогічний порядок та форми рішення про опис майна у податкову заставу та акта про опис майна затверджені в згаданому вище Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Положеннями п. 3.1 цього Порядку встановлено, що орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Аналізу наведених вище норм Кодексу дає підстави для висновку, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. При цьому, оскільки податкова застава є засобом забезпечення погашення податкового боргу, до майна, що передається в податкову заставу, не входить майно, яке законом виключено із складу джерел погашення податкового боргу (п. 87.3 ст. 87 ПК України).

Процедурою в ході якої здійснюється визначення переліку дозволеного законодавцем майна (тобто, майна, на яке має поширюватися податкова застава) для погашення податкового боргу (п. 87.1 і п. 87.2 ст. 87 ПК України), що наявне у позивача, слугує процедура опису майна у податкову заставу. Результати такої процедури оформлюються актом опису майна за затвердженою формою.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Отже, з правового аналізу зазначених положень КАС України можна зробити висновок, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Тобто, позивачем може бути особа, яка вважає, що її право, свободу чи інтерес порушено у публічно-правових відносинах, що зумовило її звернення до суду.

В контексті наведеного правового аналізу, для правильного вирішення адміністративного спору, обов'язковою умовою для здійснення захисту судом прав чи законних інтересів особи є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

За результатами дослідження змісту позову та наявних матеріалів справи судом вбачається, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що дії відповідача при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу № 4775-23 від 23.07.2015 якимось чином змінюють або припиняють права та обов'язки ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у сфері публічно-правових відносин на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Слід також зазначити, що згідно норм ПК України рішення про опис майна у податкову заставу не є тим документом, що впливає на права власності, а лише є підставою для проведення опису майна платника податків у податкову заставу та/або встановлення відсутності у такого платника податків майна, що може бути описане у податкову заставу, у законодавчо встановленому порядку.

При цьому, платник в силу норми п. 87.4 ст. 87 ПК України не позбавлений права в подальшому оспорити включення податковим органом до опису майна тих активів, які не можуть бути предметом застави і опису відповідно до Закону України «Про заставу».

Судом апеляційної інстанції встановлено з пояснень представника позивача та представника відповідача, що податковим органом не вчинено будь-яких дій за наслідками прийняття спірного рішення, в тому числі дій по проведенню опису майна ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у податкову заставу та складання акта опису.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача із прийняття рішення про опис майна у податкову заставу № 4775-23 від 23.07.2015 та відповідно, - про відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення податкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, не дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання рішення незаконним №4775-23- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2015.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.