Ухвала суду № 53976683, 19.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/190/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005251701 від 21 листопада 2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 231 242 грн. 50 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.10.2014 р. по 24.10.2014 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правомірності проведення господарських операцій за липень 2012 року - лютий 2013 року, квітень 2013 року - жовтень 2013 року при проведені господарських взаємовідносин з ТОВ «Лідер Нафта».

Результати перевірки оформлено актом № 2481/17/НОМЕР_2 від 29.10.2014 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 193, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 184 994 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності та провадить господарську діяльність у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У період з липня 2012 р. по жовтень 2013 р. позивачем включено до складу податкового кредиту 184 994 грн. ПДВ, сплаченого ТОВ «Лідер Нафта» у складі вартості дизельного палива.

Разом з тим, згідно акту державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1483/2207/37931989 від 20.06.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Лідер Нафта».

За висновками цього ж акту контрагентом позивача завищено податковий кредит та податкові зобов'язання у зв'язку з не наданням первинних документів за період з 01.08.2012 р. по 31.05.2013 р.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатами названих господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005251701 від 21.11.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 231 242 грн. 50 коп., у тому числі 184 994 грн. за основним платежем та 46 248 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит, для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Лідер Нафта».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору купівлі продажу № НОМЕР_3 від 02.07.2012 року, видаткових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, банківських виписок, податкових накладних, а також рахунків, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних про використання отриманого пального у власній господарській діяльності, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Лідер Нафта».

Наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Лідер Нафта» не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1483/2207/37931989 від 20.06.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки фактично звірка з ТОВ «Лідер Нафта» проведена не була.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з несплатою судового збору на момент вирішення справи, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» та правил розподілу судових витрат з державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 034 грн. 93 коп.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 93 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 листопада 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.