Постанова № 53976525, 02.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 906/1159/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судовго засідання Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - фізична особа-підприємць ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.15 р. у справі № 906/1159/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 68 597,81грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2015р. у справі № 906/1159/15 ( суддя Шніт А.В.) за позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 68597,81 грн задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 37 786,67 грн - боргу за кредитом;1827,00грн - судового збору.

Відмовлено в позові у частині стягнення 6 589,00 грн основного боргу; 7 608,82 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3 729,25 грн пені.

Розстрочино виконання рішення у справі №906/1159/15 в частині стягнення боргу в сумі 37786,67 грн рівними платежами.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. ст.509 ,525,526, 530, ч.1 ст.626, ч.2 ст.639, ст. ст.1048 ,ст.1054 ЦК України , ч.1 ст.173, ст.193 ГК України, п.6 ст.83 ГПК України, п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.06.2013 №5-рп/2013, п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"місцевий господарський суд прийшов до висновку,що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 37786,67 грн - заборгованості за кредитом; обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково. У частині стягнення 6589,00 грн - основного боргу, 7608,82грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3729,25 грн - пені суд відмовляє в позові; суд вважає обставини боржника відносно винятковими та задовольняє заяву ФОП ОСОБА_2 частково, розстрочивши виконання судового рішення строком на п'ять років (шістдесят місяців).

Не погодившись з постановленим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує, що під час судового засідання, яке відбулось 06.10.2015 року, представником ПАТ КБ "ПриватБанк" було подано письмове пояснення, у відповідності до якого вбачається, що в зв'язку з мобілізацією ОСОБА_2 в період часу з 05.06.2014 року по 30.05.2015 року, за вказаний період було проведено перерахунок заборгованості. В зв'язку з проведеним перерахунком було списано заборгованість на загальну суму 51204,65 грн.

Апелянт наголошує, що заборгованість відповідача станом на день звернення до суду 23.07.2015 року, а також з врахуванням проведеного перерахунку, заборгованість склала 55 713,74 грн, яка складається з наступного:

44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом;

7 608,82 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом (обраховується наступним чином: від суми простроченої заборгованості по відсоткам станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаних відсотків 32133,78 грн. - 24524,96 грн. = 7608,82 грн.);0,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом (обраховується наступним чином: від суми простроченої заборгованості по комісії станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаних відсотків, залишок комісії буде врахований при підрахунку пені,3993,80 грн. - 4393,18 грн. = 399,38 грн.);

3 729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (обраховується наступним чином: від суми заборгованості по пені станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаної пені, а також залишок комісії в розмірі 399,38 грн., 26415,14 грн. -22286,51 грн. - 399,38 грн. = 3729,25 грн.).

Тобто, всього остаточно було заявлено до стягнення вимоги в розмірі 55713,74 грн. (44375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 7608,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за о)

На думку апелянта, сума заборгованості до стягнення була приведена ПАТ КБ ПриватБанк відповідною до сучасних нормативних актів.

Щодо розстрочки виконання рішення суду, апелянт вказує таке. Так, як вбачається з вищевикладеного закон не потребує надання згоди позивача на розстрочку або відстрочку рішення, але слід зазначити, що представник позивача у судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки у зв'язку із безпідставністю таких вимог. Крім цього, судом не встановлено матеріальний стан ( або інші обставини ) для надання розстрочки Відповідачу, тобто рішення у цієй частині ґрунтується на припущенні.

Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.10.2015 року в частині відмови у стягненні суми та розстрочки виконання рішення. Ухвалити рішення, яким стягнути з Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість в розмірі 55713,74 грн. (44375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 7608,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, разом з тим, що з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 в період з 05.06.2014 по 04.09.2014 р. здійснив погашення заборгованості на загальну суму 6589,00 грн., що підтверджується банківськими виписками на суму 365,00 грн за червень 2014 та на суму 6224,00грн за вересень 2014 р. (ас. 109-110). Проте позивачем (під час подачі позовної заяви вказані суми не було враховано.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття рішення сума: основного боргу за кредитом становить (44375,67грн-6589,00грн) 37 786,67грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7608,82грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 3729,25грн. по 22.09.2015р., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2015 року ( а.с.133, зворот)

Разом з тим, відповідач констатує, що Законом №1275 було внесено зміни до Закону України №2011-Х1І від 20.12.91р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011), а саме статтю 14 доповнено новим пунктом 15, якою передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчені-особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно довідки Коростишівського ОМВК №1022 від 08.09.2014 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до указу Президента України від 06.05.2014 року №545/2014 про часткову мобілізацію Збройних Сил України був призваний Коростишівським ОМВК та направлений у військову частину А2145 м. Новоград-Волинський з 05.06.2014р.

Як вбачається з довідки Міністерства Оборони України ВЧ Польова пошта В2254 №149 від 01.02.2015, з 15.01.2015 солдат ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору "Б" .

Вважає правомірний висновок суду рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2015р.у справі №906/1159/15 суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3792,25грн пені та 7608,82грн процентів за користування кредитом нараховані позивачем необґрунтовано та задоволенню не підлягають, оскільки проценти за користування кредитом та штрафні санкції нараховані позивачем з 05.06.2014 по 23.07.2015, тобто за період, коли відповідач розпочав проходити військову службу у військовій частині А2145 м. Новоград Волинський.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2015р. без змін.

Представник позивача в судове засідання 02.12.2015 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2015 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 28.07.2015 р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (клієнт, відповідач) приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 30-41), Тарифів банку (а.с. 42-44), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 29) складають Договір банківського обслуговування від 03.05.2012 (далі - Договір) та фактично взяв на себе зобов'язання виконувати умови даного Договору.

Відповідно до умов зазначеного Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008060950684 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умов).

Згідно з п.п.3.2.1.1.16 Умов - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.п.3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Згідно п.п.3.2.1.1.3 даних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п.п.3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших) (п.п.3.2.1.1.6 Умов).

Відповідно до п.3.2.1.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Як вбачається з доказів наявних матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором від 03.05.2012р. виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 44500,00грн, що підтверджується довідкою позивача від 24.06.2015 (а.с. 45).

В свою чергу згідно умов договору, а саме п.п.3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п.п.3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (пп.3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п.п.3.2.1.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Підпунктом 3.2.1.4.1.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.п.3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.п.3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно п.п.3.2.1.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач не виконав зазначені вище умови договору, в зв'язку з чим ПАТ комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 99 521, 99 грн., яка виникла внаслідок не виконання зобов»язань.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції звернувся із заявою від 22.09.2015 року про зменшення позовних вимог, а саме: просив стягнути з відповідача 68 597,81 грн. заборгованості за Договором кредиту № б/н від 03.05.2012 р. (а.с. 80). У вказній заяві Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що 27.06.2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути на свою користь заборгованість в сумі 99 521,99 грн. без врахування судового збору. В обгрунтування ціни позову до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості здійснений станом на 18.06.2015 року, згідно з яким заборгованість Відповідача становить 99 521, 99 грн., яка складається з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 29 717,78 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 3 594,42 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21 834,12 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В ході судового засідання відповідачем було подано документи, які підтверджують його мобілізацію. В зв'язку з цим ПАТ КБ "ПриватБанк" було здійснено перерахунок заборгованості по договору № б/н від 03.05.2012 року. Після перерахунку заборгованості, станом на 22.09.2015 року заборгованість відповідача складає 68 597,81 грн. та складається з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 11 819,59 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 399,38 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12003,17 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2015 р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення ціни позову, в якій позивач зазначає, що 23.07.2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути на свою користь заборгованість в сумі 99 521,99 грн. без врахування судового збору. В обґрунтування ціни позову до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості здійснений станом на 18.06.2015 року, згідно з яким заборгованість Відповідача становить 99 521,99 грн., яка складається з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 29 717,78 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 3 594,42 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21 834,12 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. 22.09.2015 року представником позивача в судовому засіданні було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 68 597,81 грн. Зменшення розміру позовних вимог відбулось за рахунок проведеного перерахунку заборгованості в зв'язку з мобілізацією ОСОБА_2 в період часу з 05.06.2014 року по 30.05.2015 року. В обгрунтування ціни позову в розмірі 68 597,81 грн., представником позивача була надана виписка по рахункам, здійснена станом на 22.09.2015 року і складалась з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 11 819,59 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 399,38 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;12 003,17 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Із врахуванням положень ст. 22 ГПК України, передбачено те, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, ПАТ КБ "ПриватБанк" має намір уточнити позовні вимоги в частині суми стягнення заборгованості, з врахуванням періоду встановленого ГПК України, шляхом їх зменшення. Отже, як зазначалось вище, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовною заявою 23.07.2015 року. Станом на вказану дату заборгованість Відповідача становила 106 918,39 грн., яка складається з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 32 133,78 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 3 993,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26 415,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Під час судового засідання, яке відбулось 06.10.2015 року, представником ПАТ КБ "ПриватБанк" було подано письмове пояснення, у відповідності до якого вбачається, що в зв'язку з мобілізацією ОСОБА_2 в період часу з 05.06.2014 року по 30.05.2015 року, за вказаний період було проведено перерахунок заборгованості. В зв'язку з проведеним перерахунком було списано заборгованість на загальну суму 51 204,65 грн.

Враховуючи вищевикладене заборгованість відповідача станом на день звернення до суду 23.07.2015 року, а також з врахуванням проведеного перерахунку, заборгованість відповідача має становити 55 713,74 грн, яка складається з наступного: 44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 7 608,82 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом (обраховується наступним чином: від суми простроченої заборгованості по відсоткам станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаних відсотків 32 133,78 грн. - 24 524,96 грн. = 7 608,82 грн.); 0,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом (обраховується наступним чином: від суми простроченої заборгованості по комісії станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаних вдісотків, залишок комісії буде врахований при підрахунку пені, 3993,80 грн. - 4393,18 грн. = - 399,38 грн.); 3 729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (обраховується наступним чином: від суми заборгованості по пені станом на 23.07.2015 року віднімається сума списаної пені, а також залишок комісії в розмірі 399,38 грн., 26 415,14 грн. - 22286,51 грн. - 399,38 грн. = 3729,25 грн.).

А тому, враховуючи вищевикладене, позивач просить у заяві про зменшення ціни позову від 13.10.2015 р. стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Анатоліойвича на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за Договором № б/н від 03.05.2012 р. в розмірі 55 713, 74 грн. (44 375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 7 608,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором)

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає. що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. №18).

Суд першої інстанції, надавши оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог встановив, що позивачем зменшено розмір позовних вимог у частині стягнення боргу по відсотках за користуванням кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом, а тому місцевим господарським судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог від 13.10.2015 р. до розгляду по суті, оскільки останню подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення позовних вимог, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 44 375,67 грн - заборгованості за кредитом, 7 608,82 грн - заборгованості по відсотках за користуванням кредитом, 3 729,25 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Аналізуючи зазначені обставини справи, суду апеляційної інстанції до спірних правовідносин вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст.639 ЦК України).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заявою від 03.05.2012р. про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитком печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк" - договорі банківського обслуговування в цілому. ( а.с.29, 42-44).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач в період з 05.06.2014 р. по 04.09.2014 р. здійснив погашення заборгованості на загальну суму 6 589,00 грн., що підтверджується банківськими виписками на суму 365,00 грн за червень 2014 р. та на суму 6 224,00 грн. за вересень 2014 р. ( а.с.109-110).

Судова колегія апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи, погоджується з висновками місцевого суду, а саме, що позивачем не була взята до уваги сума погашення боргу в розмірі 6224,00 грн.

В свою чергу, слід вказати, що договір банківського обслуговування б/н від 03.05.2012 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та не визнано недійсним. Таким чином на час вирішення спору судом першої інстанції сума основного боргу відповідача становила 37786,67 грн., яка не була останнім спростована та будь-яких доказів у погашення зазначеної суми боргу суду не надано.

За таких обставин, правомірним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 37 786,67 грн., з врахування погашення боргу в розмірі 6589,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, в силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, крім стягнення основного боргу в сумі 44 375,67 грн., позивач просить стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7 608,82 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань у сумі 3 729,25 грн. станом на 23.07.2015 р. (а.с.133, зворот).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та процентів за користування кредитом, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими з огляду на таке.

Так, Законом N1275 було внесено зміни до Закону України N2011-XII від 20.12.91р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон N2011), а саме статтю 14 доповнено новим пунктом 15, яким передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається з довідки Коростишівського ОМВК №1022 від 08.09.2014 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до указу Президента України від 06.05.2014 року №545/2014 про часткову мобілізацію Збройних Сил України був призваний Коростишівським ОМВК та направлений у військову частину А2145 м.Новоград-Волинський з 05.06.2014 (а.с.70).

Відповідно до довідки Міністерства Оборони України ВЧ Польова пошта В2254 №149 від 01.02.2015, з 15.01.2015 солдат ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору "Б" (а.с.71-72).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, а саме вимоги Закону України N 2011-XII від 20.12.91 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зазначає, що проценти за користування кредитом та штрафні санкції нараховані позивачем з 05.06.2014 по 23.07.2015, тобто за період, коли відповідач розпочав проходити військову службу у військовій частині А2145 м.Новоград-Волинський.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта про необґрунтоване їх застосування під час розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 44375,67 грн. заборгованості по тілу кредиту підлягають задоволенню частково в сумі 37 786, 67 грн. У частині стягнення 6 589,00грн - заборгованості по тілу кредиту, 7 608,82грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3729,25грн - пені слід в позові відмовити як такі, що є необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

Підстави для розстрочки або відстрочки виконання рішення передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при наявності обставин що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках , залежно від обставин справи , може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як визначено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарські суди повинні враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

У п.2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 ГПК Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідач надав документальні докази, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. Зокрема, податкові декларації про майновий стан і доходи за 2 та 3 квартал 2015 року, з яких вбачається, що сума загального оподаткованого доходу від провадження господарської діяльності за вказаний період становить 0,00 гривень (а.с.116-125).

Крім того суттєвою обставиною для обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, є покликання відповідача на важке фінансове становище, яке виникло в результаті проходження військової служби в зоні Антитерористичної операції та демобілізацією, а також наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що наведені обставини відповідачем є в даному випадку виключними , а тому заява про розстрочку виконання рішення суду правомірно задоволена.

Так, розстрочення виконання рішення суду здійснюватиметься в частині стягнення боргу в сумі 37 786,67 грн рівними платежами, починаючи з листопада 2015 року по жовтень 2020 року (включно) щомісячно рівними платежами в сумі 629,78 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду який викладений в оскаржуваному рішенні.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2015 р. року у справі № 906/1159/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 906/1159/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.