Постанова № 53976334, 30.11.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" листопада 2015 р. Справа № 924/1285/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області

на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 р.

у справі № 924/1285/14 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариство "Хмельницькобленерго" за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський район електромереж

до відповідача ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області

про стягнення 25377,44 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 р. у справі №924/1285/14 позов Публічного акціонерного товариство "Хмельницькобленерго", за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський район електромереж, до ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області про стягнення 25377,44 грн. задоволено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 03.10.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна. 20.06.2013 р. між публічним акціонерним товариством Хмельницькобленерго в особі Кам'янець-Подільського РЕМ та ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області укладено договір про постачання електричної енергії № 1921. 26.07.2013р. начальником дільниці № 3 ОСОБА_3 та інспектором Герасименюк С. І. складено акт про порушення № Б000027, яким встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією зумисно занизив покази лічильника №323336. З огляду на наведене, 31.07.2013р. за результатами розгляду Акту про порушення ПКЕЕ № Б000027 комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕ прийнято рішення про проведення нарахування по фактичних показниках засобу обліку, а саме: 4889-3154=1735х10=17350 кВт/год.; 17350 кВт/год. х 1,0122=17561,67 грн. без ПДВ, всього 21074грн.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28.

Дослідивши проведені енергопостачальною організацією на підставі протоколу засіданні комісії від 31.07.2013р. нарахування в розмірі 21074грн., суд дійшов висновку, що останні є вартістю спожитої електроенергії згідно показників лічильника, визначених на підставі контрольного огляду лічильника представником постачальника та відображеного у акті про порушення від 26.07.2013р., а тому вважає, що визначені у протоколі засідання комісії від 31.07.2013р. нарахування в розмірі 21074 грн. є нарахуваннями по договірним зобовязанням споживача щодо оплати спожитої електроенергії відповідно до п. 2.3.3 Договору. Нарахування проведено по тарифу, затвердженому Постановою НКРЕ на липень 2013р. Показники лічильника № 323336 у розмірі 4889 станом на 26.07.2014р. відповідачем не спростовано.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області 20831,07 грн. заборгованості за активну електроенергію.

З урахуванням положень чинного законодавства України, перевіривши розмір заявлених позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд зазначив, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1614,53 грн. пені, 2316,80 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 615,04 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 р. у справі №924/1285/14 скасувати та прийняти нове.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

26.07.2013 року Кам'янець-Подільським міським РЕМ складено акт № 000027 про порушення та нараховано суму боргу 21074 грн. Така ж сума боргу підтверджена протоколом комісії Кам'янець-Подільського міського РЕМ по розгляду протоколів-актів про порушення ПКЕЕН від 31.07.2013 року;

пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менш двох уповноважених представників сторони договору, що складала акт. Зокрема позивачем не дотримана процедура складання акта відповідно до умов Договору, що є істотною умовою Договору та підставою для стягнення боргу;

суд першої інстанції не з'ясував підстави та обставини складання акта Кам'янець-Подільського міського РЕМ від 28.05.2013 року, у якому відсутні відомості щодо споживача електроенергії та власника (балансоутримувача) вказаного засобу обліку, не визначився із правовою природою вказаного акту та відповідними наслідками його складання;

до укладання та під час укладення Договору позивач не дотримався пункту 3.1 Правил користування електричною енергією та не забезпечив споживача розрахунковими засобами обліку електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання Договору), пункту 3.3. Правил користування електричною енергією, не було проведено жодних дій щодо пломбування електроустановки з метою збереження і цілісності розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб, що є також істотними та обов'язковими умовами під час укладання Договору. Господарський суд Хмельницької області також не дослідив цього факту, що призвело до необгрунтованого прийняття рішення;

на момент виникнення спірних правовідносин жодного документу щодо невиконаних зобов'язань УДМС в області до ОСОБА_1 безпосередньо не надходили, в тому числі і претензій;

за липень 2013 року Кам'янець-Подільського міським відділом спожито 200 кВт. год. та сплачено ОСОБА_1 242,44 грн., а борг складає 0,00 грн. (рахунок фактура № 1921 від 06.08.2013 року), за серпень спожити 339 кВт. год. та сплачено 419,98 грн., а заборгованість складає 0,00 грн. (рахунок фактура № 1921 від 16.08.2013 року);

місцевим господарським судом не надано правової оцінки умовам п. 5.10. договору оренди від 03.10.2012 року нежитлового приміщення та не з'ясовано підстави та обставини користування позивачем електричною енергією у орендованому приміщенні до укладання договору про постачання електричної енергії від 20.06.2013 року.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від позивача - Публічного акціонерного товариство "Хмельницькобленерго" за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський район електромереж надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

- Додатком № 2 Договору № 1921 передбачено Перелік місць установки розрахункових засобів обліку, в якому зазначено про наявність лічильника № 323336. Відповідно до п.4 додатку №3, у разі, коли постачальник зняв покази електролічильників, які відрізняються від тих, що підтверджені споживачем, обсяги спожитої електроенергії визначаються за показами, знятими постачальником. Так, 26.07.2013 року під час проведення перевірки об'єктів споживача, представниками МРЕМ було виявлено невідповідність показників засобу обліку №323336 зданому рапорту за відповідний період. Факт різниці показників електроенергії було зафіксовано в акті № б 000027 від 26.07.2013 року, в рапорті споживача вказані показники- 3154 кВт/год, а на день перевірки 4889 кВт/год, фактично по контрольному зйому різниця становить 17350 кВт/год. Представником споживача жодних письмовихпояснень з приводу зафіксованих дійсних показників надано не було. Відповідно, за виявленою різницею показників електролічильника було проведено нарахування у сумі 21074 грн;

- з моменту укладення договору, а саме з 20.06.2013 року звітами за спожиту електроенергію (рапорти), отриманням рахунків за електроенергію, оформленням всієї документації по договору №1921 займався начальник Кам'янець-Подільського міського відділу УДМС ОСОБА_4 (в рахунках є підпис ОСОБА_4М.). Рахунки, що надходили до позивача для сплати, були оплачені;

- Актом від 26.07.2013 року не зафіксовано ознак та фактів споживання електричної енергії поза засобами обліку, а є документом, який підтверджує показник лічильника знятий постачальником щодо фактично спожитої електроенергії;

- сума 21 074 грн являється нарахуванням по договірним зобов'язанням споживача щодо оплати спожитої електроенергії відповідно до вимог п. 2.3.3 договору, а не оперативно-господарською санкцією в розумінні ст. 235, ст. 236 ГК України. Нарахування проводилось по діючому тарифу, затвердженому Постановою НКРЕ на липень 2013 року. Дана обставина підтверджується господарським судом Хмельницької області та Вищим господарським судом України;

- за умовами п. 1 договору № 1921 дозволена потужність 10 кВт, яка дозволяє споживачу підключити до мереж МРЕМ електрообладнання з максимальним годинним навантаженням не більше 10 кВт, а не споживання електиричної енергії 10 кВт, про що зазначає позивач;

- відповідно до виявленої різниці показників лічильника було проведено донарахування фактично спожитої електроенергії.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

30 листопада 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Пояснила, що первинні показники лічильника (3154) зафіксовані у листі, з яким відповідач звернувся до позивача 22 травня 2013 року про укладення договору на постаачання електроенергії у зв'язку із укладенням договору оренди приміщення. Окрім того, актом обстеження засобу обліку № 323336 від 28.05.2013р. зафіксовано показники лічильника - 3154. Наведений акт підписаний представниками обох сторін, оригінал цього листа оглянуто колегією суддів у судовому засіданні, а копію долучено позивачем до матеріалів справи. Також зазначила, що під час перевірки у споживача показників лічильника виявлено невідповідність із показниками лічильника, які зазначив споживач, про що складено акт обстеження від 16.07.2013р. з показниками лічильника 4889, копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, направив суду факсом заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи приписи ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 189-191), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 03.10.2012р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1316.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 зазначеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: індивідуально визначене (нерухоме) майно частина приміщень загальною площею 299,2 кв. м., розміщене за адресою: 32300, м. Камянець-Подільський. вул. Д.Галицького, 6 на третьому поверсі будівлі та перебуває на балансі Камянець-Подільського МВ УДСО при УМБС України в Хмельницькій області, залишкова вартість Майна згідно з Актом оцінки станом на 01.08.2012 року становить 22374,20 грн. Майно передасться в оренду з метою розміщення Кам'янець-Подільського МВ УДМС України в Хмельницькій області.

Листом від 22.05.2013р. начальник ОСОБА_1 державної міграційної служби в Хмельницькій області ОСОБА_5 звернувся до начальника Камянець-Подільського РЕМ №07/4769 з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії в приміщенні, що розміщується на третьому поверсі будівлі, яка належить Камянець-Подільському ВДСО при УМВСУ в Хмельницькій області та розташована за адресою м. Кам'янець-Подільський, вул. Д. Галицького, 6, лічильник № 323336, показники лічильника 3154 (а.с. 74).

Згідно долученої до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження копії акта від 28.05.2013р., який складено інспектором служби маркетингу Камянець-Подільського МРЕМ, при перевірці електролічильника № 323336 встановлено його показник - 3154. Зазначений акт засвідчений підписами представника позивача ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_7 (а.с.198).

20.06.2013р. між публічним акціонерним товариством Хмельницькобленерго в особі Кам'янець-Подільського РЕМ та ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області укладено договір про постачання електричної енергії № 1921 (далі по тексту Договір) (а.с. 25-29).

Відповідно до пункту 1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязались керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.3 Договору споживач зобовязується, зокрема, виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 Порядок розрахунків та Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. п. 3.1.1, 3.1.4 та п. 3.1.5 Договору, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором; вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику внаслідок порушення споживачем умов цього договору; вимагати доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше (п. 4.2.2 Договору).

У п. 4.2.3 Договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2011 р. № 1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобовязана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менш двох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.

Згідно з п. 9.4 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток сторін.

Як стверджується матеріалами справи, 16.07.2013 року інспектором служби маркетингу Камянець-Подільського МРЕМ обстежено електроустановку та складено акт, яким встановлено показник лічильника - 4889 (а.с. 11).

В подальшому, 26.07.2013р. начальником дільниці №3 ОСОБА_3 та інспектором Герасименюк С. І., за участю начальника Камянець-Подільського ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України ОСОБА_4 складено акт про порушення № Б000027, яким встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією зумисно занизив покази лічильника №323336, з показників 4889 на 3154. В рапорті споживання вказано показник 3154, а на день перевірки 4889. Спожито електроенергії по рапорту 0 кВт/год., фактично по контрольному зйому показів лічильника 17350 кВт/год (а.с. 14).

26.07.2013р. Кам'янець-Подільським міським районом електромереж направлено на імя начальника УДМСУ в Хмельницькій області повідомлення про час та місце засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ. На листі міститься розписка про отримання зазначеного листа та підпис ОСОБА_4

31.07.2013р. за результатами розгляду Акту про порушення ПКЕЕ № Б000027 комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕ прийнято рішення про проведення нарахування по фактичних показниках засобу обліку, а саме: 4889-3154=1735х10=17350 кВт/год.; 17350 кВт/год. х 1,0122=17561,67 грн. без ПДВ, всього 21074,00 грн. Зазначене рішення комісії оформлене протоколом засідання комісії (а.с. 15-17).

На засіданні комісії був присутній представник споживача ОСОБА_4

У протоколі засідання комісії від 31.07.2013р. міститься розписка ОСОБА_4 про ознайомлення з протоколом, отримання копії протоколу, розрахунку по акту та рахунку.

31.07.2013 року позивачем виписано рахунок-фактуру № 1921 про нарахування ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області 21074 грн. за спожиту електроенергію згідно акту (а.с. 81).

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4 від 5, 15, 21 листопада 2014 року, де зазначено, що останній працює на посаді начальника Кам'янець - Подільського МВ УДМС в Хмельницькій області; на момент укладання договору № 1921 акт про пломбування лічильника чи інший документ, яким підтверджується показник лічильника працівниками РЕМ при ньому не складався і пломби не передавались; показник лічильника 3154 був повідомлений до бухгалтерії У ДМС України в Хмельницькій області по телефону від працівників Кам'янець - Подільського МВ УДМСУ в Хмельницькій області, які відповідають за щитову, в якій перебуває лічильник; при знятті даного показника лічильника в щитовій представники У ДМС України в Хмельницькій області присутні не були, а хто попередньо здійснив оплату за електроенергію до показника лічильника 3154 йому не відомо (а.с. 182-184).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В силу дії частин 2, 4 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 26 Закону України Про електроенергетику та пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі ПКЕЕ) споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

З урахуванням наведених вище положень Закону, зокрема, ст. 14 ЦК України, ст. 275 ГК України та ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", колегія суддів констатує, що відносини між сторонами по справі (енергопостачальною організацією та споживачем), як учасниками відносин у сфері енергопостачання, повинні ґрунтуватися на договорі про постачання електричної енергії.

Згідно з п. 5.2 Правил користування електричною енергією при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та п.п.5.5,5.6,5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Зокрема, пунктом 5.6 Правил користування електричною енергією передбачено, що невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми.

Відповідно до п. 8.1 та п. 10.2 правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: 1) на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; 2) на всі види забезпечення виконання зобовязань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України; 3) на відшкодування у передбаченому законодавством України порядку несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання. Споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Статтею 27 Закону України Про електроенергетику визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до обєктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих обєктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, повязаних з обслуговуванням обєктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам обєктів електроенергетики виконувати свої службові обовязки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обовязків перед енергопостачальниками.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем занижено показники лічильника з 4889 на 3154. Наведений факт стверджується Актом про порушення № Б - 000027 від 26.07.2013р., в якому зазначено, з поміж іншого, що в рапорті споживача вказані покази 3154, а на день перевірки 4889; спожито електроенергії по рапорту 0 кВт.год, фактично по контрольному зйому показів лічильника - 17350 кВт.год.

Між тим, первинні показники лічильника № 323336 на момент укладення договору споживачем з електропостачальною організацією зафіксовані в листі відповідача від 22.05.2013р., адресованого позивачеві, згідно з яким показники визначено - 3154. Зазначений факт також стверджується актом від 28.05.2013р., яким зафіксовано результати обстеження електролічильника № 323336 та встановлено його показник - 3154 (а.с. 198).

В той же час, у рапорті споживача про відпуск електроенергії станом на 16.07.2013р. попередній та останній показники лічильника зазначено як 3154, тобто різниця в показах відсутня (а.с. 142).

При цьому, згідно рапорту про відпуск електроенергії станом на 16.08.2013р. попередній показник лічильника № 323336 зазначено - 4889, а останій показ - 4918 (а.с. 79).

Наведені документи додатково фіксують факт цілеспрямованогого заниження зі сторони відповідача показників лічильника.

На момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, скаржником (відповідачем) не спростовано показники лічильника № 323336 у розмірі 4889 станом на 26.07.2014р.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно відзначив, що визначені у протоколі засіданні комісії від 31.07.2013р. нарахування в розмірі 21074 грн. (в т.ч. 3512 грн. 33коп. ПДВ) є нарахуваннями по договірним зобовязанням споживача щодо оплати спожитої електроенергії відповідно до п. 2.3.3 Договору. Нарахування проведено по тарифу, затвердженому Постановою НКРЕ на липень 2013р.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області 20831,07 грн. заборгованості за активну електроенергію є такими, що віднайшли своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, узгоджуються з вимогами Закону, а тому підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, то колегія суддів бере до уваги п. 4.2.1. Договору, відповідно до якого за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобовязується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлений та підверджений наявними в матеріалах справи доказами факт неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором, та з урахуванням ст. 625 ЦК України, п. 4.2.1. Договору, листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р., проведеної перевірки розрахунків позивача 3 % річних, інфляційних та пені, то судова колегія погоджується з тим , що позовні вимоги в частині стягнення 1614,53 грн. пені, 2316,80 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 615,04 грн. - 3% річних є правомірними, а тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 р. у справі №924/1285/14 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 р. у справі №924/1285/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області - без задоволення.

2. Справу №924/1285/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.