Рішення № 53976078, 01.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 913/995/15

Провадження № 27/913/995/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.

про стягнення 47956,36 грн., -

Суддя Байбак О.І.

Секретар судового засідання Зоріна О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність 8416-К-О від 14.11.2014 р.)

відповідача: не з'явився

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційного банку ПриватБанк, м. Дніпропетровськ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл. (далі за текстом - відповідач) заборгованість за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування б/н від 05.04.2011 р. в загальному розмірі 47956,36 грн., з яких:

20646,42 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

22980,04 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором;

4329,90 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування № б/н від 05.04.2011 р. щодо сплати заборгованості за відсотками та комісією за його користування.

На судове засідання 01.12.2015 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, на судове засідання не зявився, про причини неявки на судове засідання не повідомив.

В пункті 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зокрема зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (витяг а. с. 51-52) відповідач проживає за адресою 93400, АДРЕСА_1.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд саме на зазначену вище адресу направляв відповідачу копії процесуальних документів, зокрема, ухвалу про порушення провадження у справі від 03.11.2015 р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 16.11.2015 р.

Факт отримання відповідачем копії ухвали від 03.11.2015 р. підтверджується залученим до матеріалів справи зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 53), згідно з яким відповідач отримав поштове відправлення.

Таким чином, відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом, і, як наслідок, мав можливість реалізувати власні процесуальні права, проте, відповідних дій, з невідомих суду причин, не вчинив.

Оскільки неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 05.04.2011 р. відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява), згідно з якою останній просив відкрити поточний рахунок № 26001060024563 (а. с. 16).

Згідно з даною заявою, підписавши її банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк, що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 (www.privatbank.ua), останній публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто фактично, зазначені Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua: https://client-bank.privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів та відбитком печатки від 05.04.2011 р. разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та рифами, що розміщені на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають по суті договір банкі вського обслуговування б/н від 05.04.2011 р. (далі - Договір).

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Згідно ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26001060024563 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк. Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затвердженим порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом, проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому Дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п. п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Пунктом 3.2.1.4.5. Умов передбачено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з а 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначеної в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати. Кредитовий оборот по поточному рахунку Клієнта - сума грошових коштів, зарахованих Банком на поточний рахунок Клієнта протягом банківського дня, крім надходжень коштів вечірньої каси. Дебетове сальдо по поточному рахунку Клієнта - сума грошових коштів, перерахованих Банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов, зокрема передбачено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.2.1.4.1.4 Умов, під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Як свідчать матеріали справи, свої зобовязання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 28300,00 грн. Факт надання кредиту підтверджується випискою по рахунку відповідача № 26001060024563 за період з 05.04.2011 р. по 29.07.2015 р. (а. с. 39-42), а також відповідними меморіальними ордерами (а. с. 55-59).

Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати заборгованості за кредитом, процентів та комісії за його користування в повному обсязі не виконав.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2013 р. по справі № 913/2941/13 (а. с. 33-35) Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40570 грн. 24 коп. задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк заборгованість за кредитом в сумі 28300 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7810 грн. 80 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в сумі 2676 грн. 54 коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 1782 грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, проте виконане відповідачем в повному обсязі не було.

В звязку з викладеним, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України продовжив нарахування позивачу процентів та комісії за користування кредитом.

Станом на момент розгляду даної справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить (без врахування заборгованості, що вже стягнута судовим рішенням у справі № 913/2444/13):

20646,42 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

4329,90 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем оплати заборгованості за процентами за його користування, позивачем нараховано йому 22980,04 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, за період прострочення з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р.

Факт оплати існуючої заборгованості після звернення позивача до суду з позовом по даній справі позивачем заперечується.

В зв'язку з несплатою існуючої заборгованості, позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.06.2015 р. (а. с. 43), в якій вимагав погасити існуючий борг.

Однак, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Факт оплати існуючої заборгованості після звернення позивача до суду з позовом по даній справі позивачем заперечується.

Обставини щодо несплати існуючої заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором б/н від 07.10.2013 р. та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, процентів та комісій за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

Суд також зазначає, що за системний аналіз положень ст. 526, 599, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення за відсутності його реального виконання боржником не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і штрафних санкцій, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту, які були нараховані після дати на яку утворилася заборгованість, що стягнута судовим рішенням.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20646,42 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р., та 2266,11 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, нарахованої за період з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобовязань відповідно до укладеного договору банківського обслуговування б/н від 05.04.2011 р. щодо строків сплати комісії та процентів, позивачем нараховано йому пеню за прострочення виконання зобовязань за договором б/н від 05.04.2011 р. в сумі 22980,04 грн. за період з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р. згідно з розрахунком (а. с. 37-38).

Однак, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті позивачу після звернення стягнення на предмет іпотеки

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме: частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Як вже було зазначено вище, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за прострочення виконання зобовязань за договором б/н від 05.04.2011 р. в сумі 22980,04 грн. за період з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р. згідно з розрахунком (а. с. 37-38).

Суд зазначає, що рішенням суду у справі № 913/2941/13 з відповідача вже стягнута пеня з Пунктом 3 ст. 551 ЦК України а порушення умов зазначеного договору в сумі 2676,54 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, зазначена пеня нарахована в звязку з несплатою відповідачем заборгованості за тілом кредиту в сумі 28300 грн., процентів за користування кредитом в загальній сумі 28457,22 грн. (в т.ч. вже стягнутої за вищезазначеним судовим рішенням), 6112,80 грн. (в т.ч. вже стягнутої за вищезазначеним судовим рішенням).

Разом з тим, суд констатує що нарахована позивачем пеня (в т.ч. вже стягнута зазначеним вище судовим рішенням) становить більше ніж 40% від загальної суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії, тобто розмір пені є надмірно великим в порівнянні з заборгованістю, яку має відповідач за кредитним договором.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять та позивачем суду не надано доказів понесення збитків в звязку з простроченням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором.

Зазначене зумовлює необхідність застосування судом до спірних правовідносин положень п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 551 ЦК України, та зменшення розміру пені, яка заявлена до стягнення, на 50%.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11490,02 грн. пені за період прострочення з 09.10.2013 р. по 29.07.2015 р. В решті позову про стягнення пені слід відмовити.

Щодо Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції суд вважає за необхідне зазначити:

Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася анти терористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання Закону № 1669, Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 року Розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Однак, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження №1079-р, яким зупинив дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

Розпорядження №1079-р від 05.11.2014 р. було оскаржено до адміністративного суду м. Києва в межах справи № 826/18327/14.

Станом на момент винесення даного рішення розгляд зазначеної вище справи триває.

Тобто розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р є діючим.

Таким чином, на цей час стосовно відповідача відсутня можливість застосування Закону №1669 від 02.09.2014 року щодо заборони нарахування пені та штрафів, оскільки відсутня юридична сила Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

До того ж, юридичною адресою відповідача є місто Сєвєродонецьк, яке є підконтрольним Українській владі. Зазначені обставини надають відповідачу можливість здійснювати господарську діяльність на рівні з іншими субєктами господарювання України, а відповідно нести такі ж ризики, повязані зі здійсненням цієї діяльності. Доказів які б свідчили про протилежне матеріали справи не містять.

При цьому, за змістом ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України, в звязку з чим, відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором на підставі вищезазначеного закону.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 93400, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 20646,42 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 4329,90 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 11490,02 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1827,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Байбак О.І.