Ухвала суду № 53975370, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/38055/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретар судового засідання Мартиненко Г. В.

представник позивача Володько О. О.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - ПАТ «Інтерпайп НТЗ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Інтерпайп НТЗ» задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року апеляційну скаргу СДПІ у місті Дніпропетровську залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ у місті Дніпропетровську подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Інтерпайп НТЗ» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2013 року у сумі 37929024,00 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №337/22.2-05393116 від від 28 листопада 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.33.1 ст.33, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит вересня 2013 року на 12151119,00 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту вересня 2013 року на загальну суму 12151119,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ у місті Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322220 від 12 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на 12151119,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Міністерства доходів і зборів України скарги позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Інтерпайп НТЗ" набуває за договором поставки газ для своїх виробничих потреб у НАК "Нафтогаз України". За операціями поставки газу за березень 2013 року НАК "Нафтогаз України" виписав податкову накладну від 31 березня 2013 року №7905 на суму ПДВ 12151118,68 грн., яка була отримана ПАТ "Інтерпайп НТЗ" 30 квітня 2013 року. Податкова накладна від 31 березня 2013 року №7905 не була зареєстрована постачальником газу НАК "Нафтогаз України" в Єдиному реєстрі податкових накладних. Акт прийому-передачі газу, підписаний з боку НАК "Нафтогаз України", що підтверджує фактичне здійснення поставки, отримано ПАТ "Інтерпайп НТЗ" лише у вересні 2013 року.

Відповідно пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (авансу), і підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.7ст.201 ПКУ), яка здійснюється платником податку продавцем не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної (абз.7 п.201.10 ст.201 ПКУ).

За визначенням пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування податку, сум що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Згідно з п.2.2 Наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012р. № 1340 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", згідно з яким при занесенні до Реєстру податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та видані покупцю у місяці, що настає за місяцем їх складання, вказується фактична дата їх отримання незалежно від того, в якому звітному періоді вони будуть відображені у складі податкового кредиту (у звітному періоді їх складання або у звітному періоді їх отримання).

Норми абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає покупцеві права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє постачальника від обов'язку включення суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний період (абз.9 п.201.10 ст.201 ПКУ).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто відсутність таких документів не дає право покупцю товарів/послуг подати скаргу на постачальника і, відповідно, відобразити податковий кредит, зазначений у податковій накладній, оформленої з порушеннями вимог ПКУ.

У відповідності до п.2.8. наказу Міністерства фінансів України №2 від 10 січня 2007 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" у разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

Згідно з п.3.3, п.3.14 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13 вересня 2012 року №1181, для визначення обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу газорозподільного/газотранспортного підприємства, а також передбачено, що обсяг споживання/розподілу/транспортування газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі (актом про надані послуги), що оформляється згідно з даними комерційного обліку природного газу, і те, що цей акт є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з листом Міністерства доходів і зборів України від 06 грудня 2013 року №26567/7/99- 99-15-01-04-17, де зазначено, що для споживачів природного газу обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є наявність підписаних актів приймання-передачі отриманого природного газу та, відповідно, податкових накладних та розрахунків коригування.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ПАТ "Інтерпайп НТЗ" не мало можливості відобразити податковий кредит у сумі 12151118,68 грн. у декларації за березень 2013 року, оскільки податкова накладна від 31 березня 2013 року №7905 не була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних та були відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт поставки газу (акт прийому - передачі газу) та дозволили б позивачу подати скаргу на постачальника разом з декларацією з ПДВ за березень 2013 року. По факту отримання документів, у вересні 2013 року, що підтверджували поставку газу (акт прийому-передачі) позивач здійснив відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ за операціями поставки газу НАК "Нафтогаз України" за березень 2013 року в розмірі 12151 118,68 грн. і подав до декларації за вересень 2013 р. додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) " (Д8).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на 31 березня 2013 року операції з постачання та транспортування природного газу були відображені в бухгалтерському обліку підприємства на балансовому рахунку 631511 як невідфактурована поставка, тобто поставка, що на момент оприбуткування не підтверджена первинними документами. Відображення в бухгалтерському обліку даної поставки як невідфактурованої було здійснено на підставі акту приймання-передачі природного газу, підписаного з боку ПАТ "Інтерпайп НТЗ" та ПАТ "Дніпрогаз" як підприємства, що здійснює транспортування та розподіл природного газу. Після отримання у вересні 2013 року оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаного також і постачальником - НАК "Нафтогаз України", в бухгалтерському обліку було зроблено коригування, і операція була переведена на основний рахунок 631501.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000322220 від 12 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на 12151119,00 грн. винесено безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров